Енергетична трансформація України: підсумки першого року (невтішні)

"Ми ставимо собі за мету стати лідером у трансформації нашої енергетики […]. Ми станемо лідером в побудові сучасної "зеленої" енергетики. Це дозволить нам створити децентралізовану енергосистему […]", - заявляв Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні до українського парламенту 28 грудня 2022 року. 

Здавалося б, що після таких слів Президента, державна машина повинна докласти всіх можливих зусиль для досягнення озвученої мети. Однак, вже зараз можна стверджувати, що за перший рік трансформації української енергетики стоїть оцінка "незадовільно". 

Підсумки першого року енергетичної трансформації

Зрозуміти, що змінилося в українській енергетичній системі можна, проаналізувавши кілька основних параметрів: структуру виробництва електричної енергії, структуру нових потужностей генеруючих установок та рівень розрахунків на різних сегментах ринку електричної енергії.

Щодо структури виробництва, то у 2023 році вона не зазнала значних змін. Як і раніше, більше половини електроенергії у країні продовжує виробляти атомна генерація, а теплоелектростанції впевнено посідають друге місце. 

Так само, як і до війни, приблизно 17% всієї електроенергії виробляється з відновлювальних джерел (гідроелектростанції, СЕС, ВЕС, біомаса та біогаз). Окупація найбільшої атомної електростанції Європи (ЗАЕС) могла б змінити структуру виробництва електроенергії, однак цього не сталося через втрату великих промислових споживачів електроенергії та скорочення споживання електроенергії загалом. 

Єдина суттєва зміна за останній час – це перехід теплоелектростанцій з використання вугілля на природний газ та мазут, що пов’язано в першу чергу із серйозним ускладнення видобутку вугілля в країні та труднощами із його доставкою із-за кордону. 

Що стосується нових об’єктів генерації, введених в експлуатацію за останні 11 місяців, то ситуація плачевна. Майже за рік в країні було додано в мережу лише 200 МВт нової генеруючої потужності (без врахування СЕС домогосподарств), що виглядає як математична похибка на тлі 4 500 МВт дефіциту генеруючої потужності, зафіксованого 30 січня 2023 року. 

Більша частина нової генерації (107 МВт) – це вітрові електростанції, а майже половина (91 МВт) – СЕС. Останні не сильно допоможуть нам пережити чергову складну зиму, чого не можна сказати про газотурбінні та газопоршневі електростанції, які здатні швидко генерувати електроенергію, спалюючи природний газ, та робота яких жодним чином не залежить від погоди. 

І хоча всі розуміють переваги газотурбінної та газопоршневої генерації, за рік було введено лише 1 МВт цього виду потужності. Могли б ввести на 28 МВт більше, але "Енергоатом" так і не спромігся за рік запустити в роботу газову установку, подаровану урядом США. 

Говорячи про рівень розрахунків на ринку електричної енергії, хочеться назвати його "ринком електричних боргів", де всі боргують всім. До прикладу, станом на листопад 2023, учасники ринку винні "Укренерго" близько 60 млрд гривень. 

В свою чергу "Укренерго" боргує їм 50 млрд гривень, з яких 31 мільярд - перед "Гарантованим покупцем" для розрахунків останнього з виробниками електроенергії за "зеленим" тарифом. 

Борги існували і на кінець 2022 року, однак динаміка їх росту у 2023 році просто приголомшлива:

• майже в 2 рази (з 12 до 21 мільярдів гривень) зріс борг учасників ринку за послугу з передачі електроенергії перед "Укренерго";
• майже в 3 рази (з 10,8 до 31 мільярдів гривень) зріс борг "Укренерго" перед "Гарантованим покупцем" за електроенергію вироблену "зеленими" електростанціями;
• майже в 34 рази (з 364 мільйонів до 12,4 мільярдів гривень) зріс борг постачальників універсальних послуг (обленерго, які постачають електроенергію населенню та малому бізнесу) зі сплати тарифу на передачу перед "Укренерго";
• в 1,5 рази (20 до 30 мільярдів гривень) зріс борг учасників ринку перед "Укренерго" на балансуючому ринку. 

І хоча може здаватися, що борги не мають значного відношення до енергетичної децентралізації, однак це не так. Будь-який інвестор, думаючи про інвестиції кратні мільйонам або десяткам мільйонів доларів, розраховує модель повернення вкладених коштів. 

В умовах боргів "всіх перед всіма" цю модель розрахувати практично неможливо. Окрім цього, чесний інвестор не зможе і не захоче конкурувати на ринку з гравцями, які дозволяють собі не платити своїм контрагентам за надані послуги або відпущену електричну енергію, чим отримують певну конкурентну перевагу в порівнянні з добросовісними гравцями. 

В сухому залишку 2023 рік не приблизив Україну ані на крок ближче до омріяної енергетичної децентралізації. Навпаки, окрім зменшення загальної стійкості, спричиненої регулярними обстрілами минулої зими, енергосистема обросла додатковими боргами, не врегулювавши які, складно говорити про перспективи майбутнього розвитку. 

Світлом в кінці тунелю за цілий рік стало прийняття Верховною радою України законів № 3141-IX ("РЕМІТ") та 3220-IX ("зелена трансформація"). Обидва закони можуть закласти фундамент для зрушень у 2024 році, однак одних лише законів не достатньо.

Завдання для другого року енергетичної трансформації

Для помітних зрушень у напрямку досягнення мети енергетичної децентралізації, а також для вирішення проблеми дефіциту електроенергії, держава, на мою думку, повинна сфокусуватися на трьох складових:

1. зупинка нарощення боргів між учасниками ринку,
2. стимулювання будівництва нової генерації, та

• стимулювання скорочення споживання електроенергії із загальної мережі.

Зупинка нарощення боргів між учасниками ринку. 

На жаль, борги виросли до таких масштабів, коли вже не існує якогось єдиного рішення, що може вирішити цю проблему раз і назавжди. Першочерговим завдання є зупинення процесу нарощення боргів, з’ясування та ліквідація причин, які призвели їх виникнення. 

По-перше, йдеться про заборону відключень від електроживлення цілого ряду споживачів. Ця проблема існувала і до війни, але зараз вона набула просто неймовірних масштабів. За даними "Укренерго", сьогодні налічується понад 5000 споживачів електроенергії, яким заборонено відключати постачання електроенергії навіть за відсутності будь-яких платежів з їх боку. 

В основному це державні та комунальні підприємства, частина яких є об’єктами критичної інфраструктури (наприклад, водоканали). За останній рік борг цих підприємств перед "Укренерго" на балансуючому ринку зріс у понад 3 рази – з 3 мільярдів до 10 мільярдів гривень. 

Поглибив проблему неплатежів за електроенергію наказ Міненерго від 13.04.2022 №148, який надавав право обласним військовим адміністраціям самостійна визначати підприємства у відповідному регіоні, яких було заборонено відключати від енергопостачання. 

Переслідуючи благородну мету на момент його прийняття, цей наказ частково слугував індульгенцією для недобросовісних учасників ринку та дозволив їм не виконувати своїх зобов’язань. 

Нарешті усвідомивши всю небезпеку наказу №148, Міністерство енергетики скасувало його 6 грудня. Шкода, що таке рішення було прийнято лише тоді, коли застосування підзаконного акту призвело до формування значних боргів. 

По-друге, у період значного дефіциту коштів необхідно не допускати необґрунтованих та безпідставних витрат. Йдеться про виплати коштів за "зеленим" тарифом для "зелених" електростанцій, які знаходяться на окупованих територіях і не синхронізовані з контрольованою Україною енергомережею. 

За мовчазної згоди та бездіяльності з боку Міністерства енергетики України, лише за період з липня 2022 по травень 2023 власники таких СЕС отримали понад 1 мільярд гривень за електроенергію, яка була спожита на тимчасово окупованих територіях.

По-третє, потрібно припинити практику будь-яких неконкурентних преференцій для будь-яких учасників ринку. Показовим прикладом цього може слугувати багаторічна заборона на банкрутство державних шахт. 

На жаль, наслідком такої не конкурентної переваги не стало заявлене зростання видобутку вугілля; наслідком став борг вуглевидобувних підприємств перед своїми постачальниками електроенергії, що в кінці ланцюжку створило борг перед "Укренерго" на балансуючому ринку розміром у 3 мільярди гривень. 

Це лише кілька прикладів проблем, які сукупно плавно перетворюють ринок електроенергії України у боргову яму. Щоб зробити цей ринок привабливим для інвестицій, державі потрібно не лише зупинити кровотечу у вигляді щомісячного нарощення боргів, а й запропонувати своє бачення їх врегулювання. На жаль, станом на кінець 2023 року такого розуміння немає навіть близько. 

Стимулювання будівництва нової генерації.

"Замість старої великої електростанції на 1000 МВт ми повинні створити умови для появи сотні маленьких електростанцій по 10 МВт", - переконував Володимир Кудрицький, директор "Укренерго", в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю. В контексті цього виникає запитання: що будувати, щоб зробити систему стійкішою, та які стимули варто впроваджувати?

Для відповіді на це запитання потрібно відштовхуватись від потреб. Україні потрібна маневрова генерація, яка зможе підстрахувати як при звичайному споживанні, так і в пікові години. 

Також важливо, щоб ця генерація могла бути невеликою і збудованою доволі швидко. На мою думку, найкраще на цю роль підходять газотурбінні, газопоршневі електростанції та когенераційні установки. 

Враховуючи особливості виробітку електроенергії вітровими та сонячними електростанціями, їхнє встановлення допоможе лише при наявності промислових накопичувачів енергії.

Розвиток газотурбінної та газопоршневої генерації стане можливим за умови відсутності боргів на ринку допоміжних послуг (нещодавно були повністю погашені завдяки зусиллям "Укренерго") та впевненості інвестора, що він зможе в адекватний строк повернути свої інвестиції. 

Залучити кредитні кошти іноземців під ці проєкти допоможе укладання довгострокових контрактів по моделі аукціонів, де виробник, який запропонував найкращі умови, гарантовано продає державі вироблені об’єми електроенергії впродовж строку дії договору. 

Законодавчий механізм, що дозволяє реалізувати такі заходи існує з 2017 року, проте поки жодного разу так і не був використаний. 

Стимулювання скорочення споживання електроенергії. 

Зменшення споживання електроенергії із загальної мережі означає зменшення навантаження на об’єкти генерації, що потрібно в умовах дефіциту електроенергії. З початку великої війни найбільш успішним прикладом зменшення споживання є приклад населення, якому було запропонована програма безкоштовної заміни ламп розжарювання на енергоефективні лампи. Важливо масштабувати подібні приклади на промисловість та об’єкти інфраструктури, які споживають багато електроенергії.

Парламент вже зробив крок, спрямований на зменшення споживання електроенергії з мережі підприємствами, затвердивши модель самовиробництва для активних споживачів. Ця модель дозволяє споживачу встановити власну генерацію (наприклад сонячні панелі), частина виробленої електроенергії з якої покриває власні потреби, а надлишок, – продається в мережу. 

При правильному плануванні та залежно від місцезнаходження, підприємство може таким чином частково забезпечити власне споживання електроенергії та додатково заробити на продажу надлишків електроенергії в мережу. Ухвалення закону було лише першим кроком. 

Справжнім поштовхом для масштабування подібних проєктів стало б пільгове кредитне фінансування. Добре, коли "Епіцентр" чи "Новус" отримують пільгові кредити на встановлення сонячних станцій, однак такі кредити потрібні в першу чергу малому та середньому бізнесу. 

Що стосується об’єктів інфраструктури, то в першу чергу потрібно братися за водоканали. Це одні з найбільших (електроенергія потрібна для роботи очисних споруд та насосних станцій) та найменш ефективних (застаріле обладнання) споживачів електроенергії. 

Водночас водоканали є вічними заручниками проблеми тарифів на воду (згадайте лишень останню спробу НКРЕКП підвищити тариф, яка була скасована через два дні після прийняття рішення) та, водночас, зобов’язані купувати електроенергію по ринковим цінам. 

Як наслідок, підприємства тотально залежать від дотацій місцевої влади (лишень місто Дніпро витрачає на ці цілі в рік приблизно 800 мільйонів гривень) та боргують 5.4 мільярди гривень на балансуючому ринку.

Проблему з водоканалами можна вирішити, створивши стимули для будівництва на їх потужностях біогазових комплексів, що спалюватимуть біогаз, вироблений на очисних спорудах водоканалу та вироблятимуть електричну енергію. 

В Європі подібні проєкти є доволі поширеними, однак в Україні лише Львів спромігся розробити проєктну документацію та отримати первинне фінансування від іноземних банків. Та навіть обмежений досвід Львова показує, що будівництво біогазових комплексів на водоканалах має шалені перспективи в Україні. 

По-перше, подібні проєкти доцільні для міст з кількістю населення більше 700 тисяч, яких в Україні з-понад десяток. По-друге, працюючий біогазовий комплекс може забезпечити 70% потреб у електроенергії водоканалу. 

Таким чином, досягається не лише суттєве скорочення електроспоживання великих міст, а й збільшується безпека постачання електроенергії для цих комунальних підприємств. 

Стимулювати встановлення біогазових комплексів на потужностях водоканалів можна за рахунок співпраці з міською владою та поєднання фінансування з коштів державного та місцевого бюджетів, або ж донорської допомоги від міжнародних партнерів. 

Замість висновків

8 грудня, тобто ще до початку серйозних морозів, Україна впродовж всього дня отримувала аварійну допомогу від сусідніх європейських країн. В країні спостерігається гострий дефіцит електроенергії і, якщо говорити конкретними цифрами, то 8 грудня системі не вистачало 590 МВт потужності (еквівалент кількох блоків ТЕС). 

Водночас, не секрет ні для кого, що після цієї зими буде зима 2024/2025, а після неї зима 2025/2026 і так далі. Аварійна допомога від сусідів на початку грудня свідчить про те, що, на превеликий жаль, держава не підготувалася належним чином до чергової зими в умовах війни. 

Замість того, щоб запроваджувати стимули для розбудови нової генерації та заохочувати скорочення споживання з мережі, державні мужі півроку думали як виділити 7,5 мільярдів гривень, начебто, для відновлення пошкоджених вугільних теплоелектростанцій (примітно, що навіть не отримавши кошти, ТЕС ще до початку опалювального сезону відрапортували про успішне закінчення відновлювальних робіт), боролися за підняття цін на електроенергію для населення та не стримували свого бажання піднімати ціну на електроенергію для бізнесу. 

Проблема полягає в тому, що, якщо нічого не робити, то через рік чи два наступить день, коли умовну теплоелектростанцію (ТЕС) або теплоелектроцентраль (ТЕЦ) вже неможливо буде відновити після п’ятого чи десятого влучання ракети. 

Хороша новини в тому, що у нас ще є час та всі інструменти для того, щоб створити умови для нормального функціонування децентралізованої енергетичної системи. Погана новина в тому, що перший рік ми вже провалили.