Як списати частину боргів України в обмін на збереження клімату?

Від початку війни загальна сума державного та гарантованого державою боргу зросла з 98 до майже 125 млрд доларів США. 

У наступні роки ми витрачатимемо ще мільярди доларів на обслуговування боргу, що виріс. Детальніше про це економісти ЦЕС писали у попередній колонці на ЕП та окремому дослідженні. 

Щоб знизити навантаження на бюджет Україна має залучати більше грантів, довгі та дешеві кредити, добитися використання заморожених активів росії.

Окрім цього, існує ще один новий шлях, за яким частину боргу можна списати взамін на проєкти із збереження клімату в країні. І така опція може підійти дизайну відбудови України із "зеленими" енергетикою та промисловістю. 

"Борг-на-клімат". Що це таке і в чому його переваги?

"Борг-на-клімат" (Debt-for-climate swaps, DfC) - це тип боргових свопів, де країна-кредитор списує борг, а країна-боржник зобов'язується інвестувати кошти в місцеві проєкти з боротьби зі зміною клімату. 

Окрім того, що DfC дозволяє країнам-боржникам зменшити боргове навантаження, він ще вивільняє фіскальні ресурси на зелені інвестиції. 

Ще однією перевагою DfC для країни-боржника є те, що вивільнені кошти спрямовуються на фінансування проєктів всередині країни. Це водночас стимулює економіку та прибирає необхідність купувати іноземну валюту для виплати боргу. Для країн-кредиторів DfC є вигідними з двох причин: 

• зменшення боргового навантаження на боржника збільшить ймовірність виплати інших боргів, що залишилися; 
• кредитор може записати суму списаного в рамках DfC боргу як свій внесок у кліматичні фінанси чи допомогу в цілях розвитку.

В цілому, обмін "борг-на-клімат" - не нова концепція. DfC має свої коріння у концепції "борг-на-природу" (DfN), яка виникла в 1980-х роках та була спрямована на екологічні проєкти. 

Відмінністю DfC є його ширший спектр застосування, включаючи інші кліматичні проєкти, такі як зелена енергетика.

Як поміняти борг на клімат?

Існує дві моделі реалізації обміну "борг-на-клімат". Перша, базова модель, - прямі переговори між країною-кредитором та країною-боржником. Кредитор скасовує борг, а боржник зобов'язується інвестувати кошти у певний захід боротьби зі зміною клімату. 

Друга модель - тристороння, в якій посередник (зазвичай це неурядова організація) викуповує борг у країни-кредитора за ринковою вартістю та списує його в обмін на зобов’язання країни-боржника інвестувати в боротьбу зі зміною клімату. 

Міжнародний досвід 

Перший успішний обмін "борг-на-природу" відбувся у Болівії у 1987 році. Тоді НКО "Міжнародне товариство збереження природи" на вторинному ринку придбала 650 тис дол. США болівійського боргу та скасувала цей борг в обмін на зобов’язання Болівії посилити захист місцевого біосферного заповідника Бені та спрямувати 250 тис дол. США на забезпечення діяльності заповідника. 

Одним з останніх успішних прикладів реалізації обміну DfN є кейс Сейшельських островів. Американська НКО "The Nature Conservancy" викупила на ринку та списала майже 22 млн дол. США сейшельських боргів в обмін на посилення захисту територіальних вод Сейшелів. 

За 5 років площа захищених вод зросла з 0,04% до 30% – це дозволило зберегти від знищення цінні коралові рифи та ряд рідкісних видів ссавців. Водночас критики зазначають, що з 1980-х років обміни "борг на природу" згенерували лише трохи більше 1 млрд дол. США на екологічні проєкти, що є недостатнім для повноцінних змін на краще. 

На відміну від обмінів "борг-на-природу", обміни "борг-на-клімат" мають проводитися без залучення посередників, що дозволить полегшити процес узгодження угод та залучення коштів на боротьбу зі зміною клімату.

На міжнародному рівні широкомасштабне запровадження обмінів "борг на клімат" для підтримки імплементації домовленостей Паризької Угоди підтримує ООН. Палкою прихильницею таких обмінів також є очільниця МВФ Крісталіна Георгієва. 

Як це може запрацювати в Україні?

Як майбутній член ЄС та країна, якій потрібна масштабна реконструкція, Україна має скористатися можливостями інвестувати у "зелену відбудову", одночасно знижуючи своє боргове навантаження. 

Наприклад, Україна може домовитися з донором щодо встановлення сонячних електростанцій у лікарнях у замін на прощення частини нашого боргу. 

Таким чином, вирішиться проблема з безперебійним постачанням електроенергії. А також зменшаться викиди парникових газів і знизиться рівень боргового навантаження країни. 

Обмін "боргу-на-клімат" може стати дуже перспективним заходом боргової політики щодо відбудови України. Такі перемовини доцільно провести, насамперед, із МФО-кредиторами бюджету, борги яких мають обслуговуватися та погашатися у найближчі роки. А також, коли ми будемо залучати кредитні кошти на відновлення країни.

Співавтор: Максим Самойлюк, економіст ЦЕС