Криза зеленої генерації, або Скупий платить більше

Відновлювана генерація, яка мала б стати основою української енергетики, увійшла в новий рік з невеселими перспективами. 

В останні дні минулого року НКРЕКП затвердила відверто дефіцитний тариф "Укренерго" на передачу електроенергії у 2023 році. Затверджена сума не покриває витрат "Укренерго" ні на відновлення мереж, ні на інші ключові потреби компанії. 

Питання погашення 12,4 млрд гривень боргів перед "зеленими", які, в свою чергу, повинні розраховуватись за кредитами взагалі навіть не розглядалось. 

Вже незабаром може запуститися принцип доміно, коли компанії "зеленої" енергетики будуть банкрутувати одна за одною. Країна може втратити цілу галузь. 

При цьому, затверджуючи необґрунтовані тарифи, ніхто не рахує, у скільки разів більше доведеться платити промисловим споживачам, яких зараз намагаються "вберегти" від підвищення цін на електроенергію, якщо Україні доведеться імпортувати значні обсяги електроенергії з Європи за поточними високими цінами. 

Адже тариф на передачу електроенергії залишається головним джерелом розрахунків "Гарантованого покупця" з виробниками електроенергії за "зеленим" тарифом. 

Згідно з постановою НКРЕКП №1788, тариф збільшуватиметься поетапно (без ПДВ): з 1 січня 2023 року – на 10%, із чинного тарифу 345,64 грн/МВт·год до 380,28 грн/МВт·год; з 1 квітня – ще на 13,1%, до 430,25 грн/МВт·год, а з 1 липня – ще на 12,7%, до 485,1 грн/МВт·год.

Як повідомили в НКРЕКП, кінцева ціна електроенергії для непобутових споживачів з 1 січня по 1 квітня 2023-го підвищиться у середньому на 15 коп./кВт·год, для промислових енергоємних споживачів – у середньому на 4 коп./кВт·год.

Таке символічне зростання не відповідає економічним розрахункам за основними витратами ОСП та ситуації в країні. 

Регулятор має вже з ІІ кварталу встановлювати той розмір тарифів на передачу "Укренерго", який буде покривати всі зобов’язання компанії та потреби у відновленні пошкодженої інфраструктури, враховуючи пільговий тариф І кварталу 2023.

Нагадаємо, спершу тариф на передачу передбачався на рівні 522,46 грн/МВт·год (без ПДВ). Він був підтриманий профільними асоціаціями галузі ВДЕ та НЕК "Укренерго", як найбільш зважений та збалансований за останні роки. 

Передостання редакція проєкту постанови передбачала одноразове зростання тарифу на передачу з 1 січня 2023 року на 28,9% – до 445,4 грн/МВт·год. 

Фактично, це було б підвищення, яке відповідало рівню інфляції (за минулий рік загалом вона становить 26,6%).

Варто наголосити, що одразу з початком розгляду НКРЕКП питання ухвалення тарифів на передачу для НЕК "Укренерго" у ЗМІ розпочалася активна інфокампанія проти їх зростання. 

Стверджувалося, що вартість електроенергії для промислових споживачів збільшиться майже вдвічі і відповідно значно зросте ціна на послуги та товари для українців. І хоч це було відвертою маніпуляцією, але, схоже, вона спрацювала.

Розмір затвердженого тарифу став несподіванкою навіть для НЕК "Укренерго". Як зазначив голова правління НЕК Володимир Кудрицький, запропонований порядок збільшення тарифу на передачу та диспетчеризацію не відповідає тимчасовій структурі витрати коштів, яка очікується цього року. 

Вже зараз зрозуміло, що передбачене поетапне зростання розміру тарифу на передачу, будуть недостатніми для відновлення знищеної енергетичної інфраструктури "Укренерго" та виконання ним обов'язків оператора системи передачі. 

Про розрахунки з виробниками з ВДЕ

На сьогодні заборгованість НЕК "Укренерго" перед "Гарантованим покупцем" за послугу зі збільшення частки ВДЕ за 2021-ий рік склала 3,4 млрд грн (з урахуванням ПДВ) та за 2022-ий рік – 8,9 млрд грн. Разом це понад 12,4 млрд грн. 

Відповідно, за результатами 2022 року, рівень розрахунків перед виробниками електроенергії з ВДЕ склав трохи більше 50%. Тобто, "зелена" генерація недоотримала половину розрахунків за вироблену електроенергію.

Такі великі борги – це, в першу чергу, наслідок затвердження дефіцитного тарифу на передачу у попередні роки, про що постійно говорили учасники ринку відновлюваної енергетики, однак це часто ігнорувалось з боку НКРЕКП. 

На жаль, ці помилки не враховано. Навпаки: зараз закладаються умови для погіршення ситуації. Наприклад, НКРЕКП два квартали від початку війни не переглядала затверджений розмір "зеленого тарифу" відповідно до актуального курсу валюти, в порушення норм законодавства. 

В результаті, компанії за цей період можуть недорахуватися 20% коштів, які держава не то що не виплачує, а навіть вирішила не нараховувати. Між тим, кредити для будівництва сонячних та вітроелектростанцій бралися здебільшого у валюті і повертати кредиторам компанії змушені відповідно до актуального курсу. 

В таких умовах може початися хвиля банкрутств підприємств відновлюваної енергетики, якщо не вдасться швидко досягти порозуміння з банками. 

Окремо стоїть питання повернення виручки у валюті компаніями ВДЕ своїм закордонним інвесторам, які проінвестували будівництво об'єктів відновлюваної генерації в Україні. 

Внаслідок суттєвої регуляції руху валютних коштів з боку НБУ, всі без виключення компанії з іноземними інвестиціями сектору не мають можливості розрахуватися зі своїми материнськими компаніями, які, як правило, також мають зобов'язання перед іноземними кредиторами.

Що з обмеженнями? У вересні 2022 року НЕК "Укренерго" брало на себе зобов’язання перед виробниками ВДЕ виплатити борги за обмеження, однак досі близько 3 млрд грн боргів сплачено не було. 

Життя виробників електроенергії з ВДЕ суттєво ускладнюється. І це в той час, коли ми й так втрачаємо потужності об'єктів традиційної генерації через окупацію та руйнування. 

Україна вже почала імпортувати електроенергію з ЄС. А вона там значно дорожча. Для порівняння, спотова ціна на електроенергію в ЄС минулого року періодично перевищувала позначку 600 євро/МВт-год. 

Собівартість української вітрової енергетики складає 88 євро/МВт-год, сонячної — в середньому 137 євро/МВт-год. Різниця – більш ніж у п’ять разів.

Тому українські сонячні та вітрові електростанції, а також усі відновлювані джерела, мають стати запорукою енергетичної безпеки та енергонезалежності України, що вкрай актуально в умовах війни. 

А за відновлення сприятливих умов – ще й дозволили б отримувати додаткові кошти на ринок від збільшення обсягів експорту електроенергії в Європу.

Натомість, відповідальні державні органи недалекоглядно намагаються "втопити" сектор ВДЕ, зберігаючи штучну кризу неплатежів на ринку електроенергії. 

Навпаки, державі необхідно всіляко підтримувати та розвивати будівництво нових генеруючих потужностей. Наразі кожен новий чи відновлений МВт потужностей з незалежних відновлюваних джерел енергії грає ключову роль у забезпеченні українців електроенергією, водою та теплом. 

Наприклад, в Україні лежать недобудовані щонайменше 300 МВт потужностей з вітру. Якщо буде ухвалено відповідний закон, весь обсяг можна добудувати та ввести в експлуатацію в найкоротші терміни. 

Аналогічна ситуація із відновленням зруйнованих сонячних електростанцій – фактично власники станцій залишились наодинці з проблемою відновлення зруйнованих внаслідок війни електрогенеруючих об'єктів.

Сьогодні вкрай важливо ухвалювати рішення, які дозволять продовжити нормальну роботу підприємств ВДЕ і не допустити банкрутства галузі зеленої енергетики, адже, це поставить під сумнів подальшу підтримку та інтерес партнерів та донорів до відновлення та відбудови всього енергетичного комплексу України.