Що не так із розподілом частот для мобільного зв’язку під час війни

Швидко поповнити бюджет, але втратити майбутнє електронних комунікацій? 

Чи розподілити цінний ресурс справедливо, і отримати в рази більше у майбутньому? Здавалося б, країна давно зробила вибір і відповіла на ці питання. 

Публічно всі говорять про справедливість, тендери, незалежні дослідження тощо, а на практиці… А на практиці маємо розбиратися з непростою ситуацією під час війни, яка після війни може погіршитися.

Радіочастотний спектр — найцінніший для мобільної індустрії ресурс. Особливо якщо мова про перспективні діапазони, де можливе впровадження технологій 4G та 5G. 

Розподіл таких частот відбувається на десятки років вперед і визначає шлях розвитку ринку. 

До війни ліцензії на користування радіочастотним спектром для нових поколінь зв’язку розподілялися на відкритому конкурсі або аукціоні. Прозорий підхід дозволяв не лише забезпечити вільну конкуренцію, а й суттєво збільшити бюджетні надходження. 

Після початку великої війни комерційні питання начебто відійшли на другий план. 

Три національні мобільні оператори отримали в тимчасове користування додатковий спектр – достатньо, щоб забезпечувати зв'язок під час війни. Здавалося б, саме час зосередитися на відбудові й підтримці абонентів.

Натомість ми бачимо спроби віддати цінний спектр найбільшим гравцям за копійки – під прикриттям війни, гасел про бюджетні надходження та сумнівних обіцянок покращити якість послуг для абонентів. 

Держава отримає значно менше, ніж справжня вартість ресурсу; а послаблення конкуренції вже в найближчому майбутньому може застопорити розвиток новітніх цифрових послуг.

Що бачить НКЕК

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій (НКЕК/Регулятор) направила на погодження та затвердження Постанову КМУ "Про розміри плати за видачу, переоформлення, продовження строку дії ліцензії на користування радіочастотним спектром". 

Постанова розроблена на заміну нині чинної Постанови КМУ №200 та, за словами Регулятора, має на меті розблокувати можливість користувачів радіочастотного ресурсу подовжувати та переоформлювати ліцензії, що було неможливо з редакцією, яка не відповідає новому Закону "Про електронні комунікації".

Проте, окрім приведення у відповідність та індексації цін для продовження та переоформлення чинних ліцензій, Регулятор пропонує встановити і вартість ліцензій на перспективні діапазони, зокрема, 2100, 2300 та 2600 МГц. 

Як виявляється, Постанова регулює і отримання ліцензій без конкурсу чи аукціону. Навіщо це робити, якщо мета Постанови — розблокувати продовження ліцензій? А тендерна ціна визначається окремою Постановою КМУ? 

У діапазоні 2600 МГц зацікавлена "Vodafone Україна", тому компанія замовила науково-дослідну роботу. Як не дивно, за результатами дослідження вартість цього спектру – на 42,8% менша за попередній розрахунок 2016 року. 

Всього 605,72 тис грн за 1 МГц у кожному регіоні – і це незважаючи на війну, падіння ВВП, діру в Державному бюджеті та стрімку девальвацію гривні. 

У 2300 МГц зацікавлений "Київстар", який вже використовує цей діапазон тимчасово для 4G. Вартість цього спектру визначили як 984,86 тис грн за 1 МГЦ у кожному регіоні – на базі взагалі третьої науково-дослідної роботи.

Під час громадського обговорення проєкту Постанови lifecell пропонувала визначити вартість усього перспективного спектру в прозорий спосіб: замовивши нову науково-дослідну роботу для всіх трьох смуг за ініціативою та під керівництвом НКЕК, та за участі всіх зацікавлених суб’єктів ринку електронних комунікацій. 

Власне, це – стандартна та справедлива практика попередніх років. Але чомусь цю пропозицію було проігноровано. Мовляв, вам треба – ви і робіть.

Що далі?

Чому такий підхід тривожить нас і має тривожити суспільство? Він непрозорий, несправедливий і дискримінаційний щодо всіх операторів ринку електронних комунікацій. 

В умовах руйнування ворогом інфраструктури операторів, нам доводиться вкладати значні кошти в постійне відновлення та пошуки нового обладнання на заміну по всій Україні. 

Чи зможуть зараз в розподілі взяти участь оператори, які не мають значної частки доходів на ринку? Чи вкладатимуться у воюючу країну нові інвестори? Відповідь очевидна.

Тому такий підхід не відповідає й інтересам держави. Без тендеру/конкурсу/аукціону великий гравець зможе отримати ліцензію за базовою ціною, значно нижчою за реальну вартість такого спектра. 

За попередніми підрахунками, різниця може скласти від 760 млн до 2,8 млрд грн порівняно з прозорим розподілом після завершення війни. 

Звичайно, ми чуємо, що ця нова Постанова не розподіляє спектр, для цього потрібно ще прийняти цілу низку документів. Але ми грали в ці ігри не раз, і знаємо з чого зазвичай починається, а починається саме зі зміни Постанови №200.

Що можна зробити?

А чи є взагалі потреба у комерційному розподілі радіочастотного спектру саме зараз, під час повномасштабної війни? На нашу думку, ні. 

Адже тимчасово всі оператори вже отримали весь необхідний спектр. Тобто мова не про потреби абонентів під час війни, а про довгострокові інвестиції. 

Звісно, держава зараз отримає якісь надходження, але це – крапля в морі бюджетного дефіциту. 

А от коли прийде повоєнний час, країна з подивом дізнається, що найбільші гравці встигли сконцентрувати в своїх руках дефіцитний спектр. Що послуги дорожчають, 5G впроваджується повільно: перспективи розвитку розтанули разом із конкуренцією. 

А недоотримані кошти від дешевого продажу цінного спектру – які будуть такі потрібні для відбудови України – буде годі й чекати.

Тож чому б не залишити спектр у тимчасовому користуванні всіх учасників ринку, а продати вже після закінчення війни? На прозорих і справедливих для всіх умовах.

У кінцевій перспективі від такого виграли б усі: і держава, і оператори, і українські абоненти.