Як швидко "перезапустити" економіку у воєнних умовах

Російські загарбники продовжують методично й цинічно знищувати не лише мирне українське населення, але й національну економіку України – інфраструктуру, виробничі об’єкти, об’єкти комунальної та соціальної сфери, прагнучи знищити майбутнє вільної України. 

Глибоке занепокоєння, яке постійно висловлюють зарубіжні партнери, не рятує країну від нищення, але вселяє надію на те, що після Перемоги країна не залишиться сам на сам з безпрецедентними з часів Другої Світової війни завданнями національної економічної відбудови.

Проте, щоб бути в силах перейти до етапу повоєнного відновлення, наразі критично необхідно забезпечити стійкість економіки в умовах воєнного часу. 

Економіка має працювати на наближення Перемоги – не лише забезпечуючи необхідним Збройні сили, а й створюючи умови для життя десятків мільйонів людей, заради майбутнього яких ця Перемога, власне, здобувається сьогодні такою страшною ціною.

Мобілізація резервів, що відбулася у перші тижні війни, має свою межу. Товарні запаси потребуватимуть поповнення, так само не безмежна грошова та харчова "подушка" запасів людей. 

Чимало підприємств зруйновані, зупинені через бойові дії, або не в змозі забезпечувати виробничий процес через блокування логістики постачання та/чи збуту.

Кроки, які робляться урядом для підтримання життєздатності економіки, необхідні і прийнятні для умов воєнного часу. 

Проте, зрозуміло, що зворотним боком цих кроків є значні макроекономічні ризики, які можуть датися взнаки вже у найближчі місяці. 

Найголовніші з таких ризиків – зростання інфляції через розбалансованість попиту і пропозиції та втрата можливості подальшого фінансування бюджетних видатків. 

Обіцяна міжнародною спільнотою фінансова допомога, тим більше – позитивний для національного доходу ефект відбудови економіки – справа середньострокової перспективи. 

Між тим, "перезапустити" економіку у воєнних умовах потрібно негайно. Фактично, наразі задіяно потужні фіскальні важелі економічного пожвавлення, в яких неминуче посилюватиметься й складова емісійного фінансування дефіцитів. 

Макроекономічні ризики будуть тим слабші, чим успішнішою така політика буде в розкритті економічного потенціалу, відновленні та підтриманні економічних оборотів.

У короткостроковому періоді економіка матиме два головних рушії.

Перший рушій – люди. Споживання є одночасно і кінцевою ціллю, і ключовим рушієм функціонування економіки. Війна – період значних втрат та випробувань. 

Проте принципово важливо не допустити суттєвого погіршення гуманітарної ситуації принаймні в регіонах, які безпосередньо не зачепила війна. 

Таке погіршення загрожує демотивацією та продовженням відпливу людей з країни. А втратити людський потенціал сьогодні – означає втратити перспективу відродження країни завтра.

Уряд здійснив потужні дії щодо підтримання рівня доходів населення: підтримуються виплати працівникам бюджетної сфери, пенсій, впроваджено виплати особам, які вимушено втратили роботу, суттєво збільшено виплати військовим тощо. 

Це підтримує платоспроможний попит. Проте попит має зустрічати належну товарну пропозицію. 

Отже, важливе безперебійне постачання товарів, принаймні в регіонах з невисоким воєнним ризиком, з підтриманням можливого в таких умовах асортименту товарів. 

З урахуванням доступних валютних коштів та логістичних можливостей продовжити перегляд товарів критичного імпорту, ввезення яких дозволено в умовах воєнного стану, віддаючи перевагу товарам, кінцева переробка яких для споживачів здійснюватиметься на території України. 

Перспективи розвитку, особливо – в регіонах, до яких наразі відбувся приплив вимушених переселенців, має сфера послуг, для розгортання якої потрібна мінімальна матеріальна база. 

Мали б поступово розгортатися креативні індустрії, тренінгові, оздоровчі, інші подібні послуги. У перші шокові тижні війни приділяти їм увагу видавалося недоречним, проте надалі вони можуть відіграти важливу роль у психологічній реабілітації вражених війною осіб, особливо дітей та неповнолітніх.

Важливим є збалансування споживчих настроїв. Після ажіотажного вигрібання полиць у перші дні настрої споживачів суттєво раціоналізувалися. 

Утриманню цієї раціональності слугуватимуть стабільність доходу, зокрема – через бюджетні та пенсійні виплати, можливості працевлаштування, достатнє забезпечення готівкою та безперервність обслуговування платіжних карток, стабільність постачання торговельної мережі, пального. 

Результатом – стануть зниження ризиків дефіцитів через ажіотажний попит, більша схильність до споживання, а отже – більші торговельні обороти (нагадаємо, що об’єктом оподаткування за нової податкової системи є саме оборот), справна оплата споживачами комунальних та телекомунікаційних послуг, ширше використання транспортних послуг тощо.

Величезну роль матиме створення умов для роботи вимушених переселенців. Зроблені заділи у вигляді лібералізації трудового законодавства треба продовжити спрощенням умов тимчасової, дистанційної зайнятості, моніторингом попиту та пропозиції на місцевих ринках праці, проведенням кваліфікаційних тренінгів, залученням до відновлювальних робіт, лишень такі стають можливими. 

Щільно дотичним до цього напрямом є адаптація підприємництва до діяльності в умовах воєнного часу. 

Запроваджені потужні засоби підтримки у податковій та регуляторній сферах мають бути підтримані практичними можливостями у вивезенні виробництв, придбанні обладнання, оренді виробничих площ, налагодженні логістики постачання та збуту. 

Досягнення стабільності роботи у воєнних умовах потребує методичних рекомендацій кризових менеджерів.

Другий рушій – земля. Основа продовольчої безпеки країни, стійкість якої досягається синергією природних процесів та економічної діяльності. 

На користь стійкості агровиробництва в умовах ускладнених логістичних комунікацій – і його технологічно обумовлена децентралізованість.

Найперше завдання сьогодні – належне проведення весняно-польових робіт. До честі аграріїв, вони заявляють про готовність провести роботи у належні терміни навіть у частині регіонів з високими воєнними ризиками. 

Разом з тим, зважаючи на високу стратегічну значущість цього процесу в умовах війни, залишати його на самоплив не варто. 

На додачу до запровадженої програми компенсації відсотків за кредитами на покриття будь-яких витрат, пов’язаних зі здійсненням сільськогосподарської діяльності, доцільно запустити програми державно-приватного партнерства.

У рамках цих угод Уряд постачатиме пально-мастильні матеріали підприємствам, які погоджуються висівати сільськогосподарські культури згідно із пріоритетами задоволення потреб внутрішнього ринку важливими соціальними продуктами харчування та необхідністю забезпечення продовольчої безпеки шляхом формування відповідних резервів. 

Ймовірно, у певних регіонах це може потребувати пересіву деяких озимих культур, в які агропідприємства вже вклали певні кошти. Перспективними можуть бути форвардні (з передоплатою на рівні принаймні 50-70%) державні та місцеві закупівлі продукції нового врожаю.

"Підхопити" агровиробництво має зберігання та переробка сільськогосподарської продукції. 

У громадах наразі чимало невикористовуваних виробничих приміщень і навіть законсервованого обладнання, які можуть бути використані для збільшення місцевої переробки. 

Причому певні види переробки (на кшталт консервування, виготовлення напівфабрикатів, копчення, сушіння тощо) взагалі потребують мінімального обладнання, а фахівці з санітарних норм зможуть реалізувати себе в дорадництві щодо організації таких виробництв.

Доцільно згадати про традиційну для України силу горизонтальної кооперації. Зокрема – у сферах переробки агропродукції, використання сільськогосподарської техніки тощо. 

Залучаючи вимушених переселенців з відповідною кваліфікацією, можна максимально інтенсивно застосовувати техніку та обладнання за рахунок їх кращого обслуговування та використання у декілька змін. 

Більша пропозиція робочих рук даватиме можливість ширшого використання трудомістких процесів – зокрема, в овочівництві, тваринництві, переробці.

Також доречно не забувати про традиції індивідуального господарювання — з вирощування худоби та птиці, овочів та фруктів тощо. 

У складних воєнних умовах селянські господарства потребуватимуть підтримки — сприяння постачанню молодняка, кормів, насіннєвого матеріалу, агрохімії, обробітку землі, реалізації продукції домогосподарств на місцевих ринках, закупівлі продукції для переробки та для задоволення потреб соціальної інфраструктури.

Реалізація первинних рушіїв "перезавантаження" економіки у воєнних умовах – перший крок до економічного відродження після Перемоги.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал допису