Українська правда

Чому вигідно запустити стартап в Канаді

Як уряд Канади заохочує підприємців з різних країн з інноваційними ідеями переїжджати до країни?

Канада належить до країн Великої сімки й активно шукає нові шляхи, щоб покращити якість життя своїх громадян та зміцнити економіку через інноваційні бізнес-ідеї. 

Тому, Канада істотно зацікавилася у "стартаперах" з усього світу, навіть готова інвестувати у їхню справу та надавати їм дозвіл на постійне місце проживання для розвитку стартапа саме у країні кленового листка. 

Міністерство імміграції, біженців та громадянства Канади у квітні 2018 року затвердило програму, через яку знайомлять і зближують стартапи з канадськими інвесторами. 

У такий спосіб програма сприяє підприємцям стартапів іммігрувати до Канади. Якщо стартап є інноваційним та обіцяє стати економічно-незалежним бізнесом в Канаді, то канадський Уряд готовий підтримувати підприємця та його стартап. 

Зауважте, "обіцяє стати", тобто Канада відкрита до усіх обґрунтованих нових бізнес-ідей і не ставить вимогу, щоб стартап був фінансовою кралею чи перлиною інноваційного світу.

Ця імміграційна програма називається Start-up Visa program, яка напряму управляється федеральним урядом Канади з м. Сідней, провінція Нова Скотіа. Щороку програма приймає до 2750 заявок від підприємців з усіх куточків землі. 

Програма знайомить стартапівців з приватними інвесторами та спецфондами, які спеціалізуються на інвестиціях у цікаві стартапи. 

Після того, як інвестори схвалюють заяву підприємця (який водночас готує анкету для подачі на постійне місце проживання), вони видають Уряду Канади так зване Свідоцтво про зобов’язання, а підприємцю Лист підтримки про готовність інвестувати у його проєкт. 

Інвестори також можуть рекомендувати Уряду Канади видати підприємцю тимчасовий Дозвіл на роботу, щоб той міг приїхати завчасно до Канади і відкрити стартап за канадським законом й адаптуватися до ведення бізнесу відповідно до західних стандартів.

У програмі задіяні три типи інвесторів: 1) венчурні фонди; 2) бізнес-ангели; та 3) інкубатори. Уряд Канади для них встановлює певні умови. 

Наприклад, венчурним фондам необхідно вкласти принаймні $200 тис CAN (162 тис дол. США) в стартап, щоб мати змогу брати участь у програмі. 

А бізнес-ангелам (індивідуальним інвесторам), необхідно вкласти щонайменше $75 тис CAN (60 тис дол. США). 

"Інвестування" описується, як купівля акцій або інших форм власного капіталу у кваліфікованому бізнесі, який формується за спільною згодою інвестора та підприємця.

Інвестори можуть консолідувати свої венчурні або ангельські фонди, щоб інвестувати в стартапи, але в цілому вони не можуть володіти більше, ніж 50% акцій у кожній компанії. 

Інші 50% акцій повинні належати самому підприємцю та засновнику стартапу. У випадку якщо у стартапі є декілька засновників, тоді кожний засновник може володіти 1/5 усіх активів; тобто в компанії може бути максимум 5 засновників і у кожного по 10% акцій. 

А ось інкубатори не вкладають кошти, але вони надають підтримку, досвід та експериментальний майданчик стартапам для запуску своєї продукції в Канаді. 

На жаль, деякі інкубатори — всупереч найкращим практикам ведення бізнесу в Канаді — можуть стягувати зі стартаперів $300 тис CAN (243 тис дол США) за свої послуги, тому важливо вибрати правильного інвестора, який може виступати стратегічним партнером для розвитку молодого бізнесу.

У рішенні про фінансування проєктів, інвестори беруть до уваги:

  • Бізнес-план;
  • Замовники та постачальники, ціни, матеріали та контракти з постачальниками;
  • Стратегія маркетингу та розповсюдження продукції;
  • Інтелектуальна власність, патенти, тощо;
  • Перевірена фінансова звітність та прогнози капіталу та бюджету на поточний та наступний фінансовий рік;
  • Кадри та кадрова політика;
  • Оцінювання конкуренції та аналогічної продукції;
  • Перевірка бізнес-концепції тощо.

Існують В2В компанії, які можуть допомогти підприємцям підготувати бізнес-плани та провести зустрічі з інвесторами з ефективними презентаціями та пропозиціями. 

Вони співпрацюють з імміграційно-юридичними фірмами у підготовці усіх документів.

До цього часу, ми описували різні умови для інвесторів та до стартапів, але не обговорювали вимоги, щодо самих заявників-підприємців. На щастя таких критеріїв не так багато, зокрема:

  1. Мова: знання англійської мови на рівні IELTS 5;
  2. Мінімальні кошти: кошти на проживання в Канаді, а не для інвестування в бізнес. Для сім’ї з 4 осіб (тобто 1 заявник) мінімальна сума станом на 2020 рік становить $24,6 тис CAN (20 тис дол. США);
  3. Намір: бажання жити у будь-якій провінції, окрім провінції Квебек.

Документи подаються на розгляд Уряду Канади. Розгляд заяви зазвичай триває 12-32 місяців. 

Програма оцінює анкету підприємців за принципом "пройшов/не пройшов". Докладніше про Start-up Visa program можна прочитати в Нормативних актах про захист іммігрантів та біженців, в підрозділах 98.01(1) – 98.13(8).

Уряд Канади категорично вимагає, щоб засновники стартапів подавали заявки на Start-up Visa program з метою здійснення підприємницької діяльності, а не для набуття імміграційного статусу іншими шляхами. 

Канада не продає імміграційний статус, але дозволяє заявникам чесно заробити його. Цебто запропонувати обґрунтовану бізнес-ідею та постаратися її запустити в Канаді.

Канада зацікавлена, щоб підприємці дійсно намагалися відкрити свої стартапи в Канаді, а не просто "купили" статус. 

Щоб запобігти такому "шахрайству", імміграційний офіцер може попросити незалежну експертну групу, яка спеціалізується на оцінці бізнес-пропозицій, розглянути чи інвестори в ході перегляду первинних пропозицій досконало її перевірили та вжили відповідну процесуальну методологію. 

Рішення комісії, однак, не є зобов’язуючою для імміграційного офіцера, який може замінити її висновки власним дискреційним міркуванням. Згідно з юридичним принципом delegatus non potest delegare (делегат не може делегувати), остаточне рішення щодо імміграційного статусу приймає імміграційний офіцер, що розглядає справу підприємця.

Співпраця між інвесторами та засновниками стартапів має бути особливо цікавою для ІТ-програмістів, які зараз сидять на "аутсорсингу" (на відміну від програмістів спів-розробників), оскільки така співпраця може дозволити їм катапультувати власний бізнес по всьому світі й масштабувати прибуток. 

Зокрема, "айтішники" можуть розглядати Канаду як країну для старту бізнесу, тому що Канада, по-перше, є безпечною країною, де стартап буде захищеним, а по-друге, нові необмежені можливості західного світу й двері до США, тобто вихід до найбільшої економіки та ринку для споживання нових ІТ-продуктів та інновацій.

На закінчення, потрібно зазначити, що про програму Start-up Visa можна думати як про програму соціальної мобільності для талановитих підприємців, які хочуть пробитися вище по соціальній драбині, але не можуть залучити фінансування для своїх стартапів у рідних країнах. 

І саме у цьому починанні Канада стає партнером і готова розділити ризики із стартапом. І наостанок, держава вимагає, щоб будь-який заявник найперш доклав щирих зусилль для відкриття та розвиток бізнесу в Канаді, але аж ніяк не очікує фінансового успіху чи космічного прибутку від стартапа. 

Володимир Паславський, президент консалтингової фірми "Providence Group", Торонто, Канада, спеціально для ЕП.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
стартап інвестиції Канада ІТ