Чому українці не спішать продавати землю

За даними дослідження ГІС "Увекон", 1 липня на продаж пропонувалося 1 973 ділянки. Проте рівень пропозиції не у всіх регіонах однаковий.

Найбільше ділянок продавалося в Київській області – понад 430.

В Одеській області було виставлено на продаж 170 ділянок, у Дніпропетровській – 132, у Львівській – 114, у Полтавській – 106, у Харківській – 99, у Херсонській – 98, у Житомирській – 96, у Вінницькій – 80.

В інших областях кількість виставлених на продаж ділянок була значно меншою, а в деяких – навіть нерепрезентативною. Приміром, у Луганській області зафіксовано лише 17 земельних ділянок, виставлених на продаж.

Проте вже у вересні – на початку жовтня обсяг виставленої на продаж землі може зрости в півтора-два рази. Це варто пов'язати, насамперед, з підвищенням активності покупців та налагодженням процесу ціноутворення.

Чи варто очікувати "космічних" цін

Існує стереотип, що українська земля дорога. Її "метафорична" вартість напередодні відкриття ринку і справді виявилася високою.

Так, після відкриття ринку землі середня ціна пропозицій становила 2-3,6 тис дол за га. Іноді ціна пропозицій сягала 4,5 тис дол за га і більше.

Найдорожчі ділянки пропонувалися в Київській, Черкаській, Львівській, Одеській та Закарпатській областях. Найдешевші – у Донецькій та Луганській областях.

Проте це ціни "зі стелі", адже ринок перебуває на стадії формування власних правил, враховуючи попит і якісне визначення вартості землі. Лише за підсумками серпня можна буде говорити про відповідність цін наявному попиту та про реальні механізми ціноутворення.

Припускаю, що великий обсяг виставленої на продаж сільськогосподарської землі розрахований на покупців-бізнесменів, що планують використати її для інших цілей, наприклад, влаштування заправок чи будівництва житла.

Такі ділянки дуже вдало розташовані, і покупцям доведеться змінювати їх цільове призначення. Тому ми спостерігаємо певний ціновий дисбаланс.

Що буде восени

На тлі поступового формування банку пропозиції вартість землі може знизитися. Звісно, ринок потребує єдиної системи, спільних і зрозумілих критеріїв оцінювання, аби ціна була справедливою, а не захмарною.

На ціну впливають кілька суттєвих факторів: бонітування ґрунтів (види культур, урожайність), виораність, площа ділянки, відстань від населених пунктів. Найбільш очікуваним на ринку стане вирівнювання цін. Цілком виправданим стане зниження вартості землі на 30-50% залежно від її якісних характеристик.

Є й інші фактори, що можуть вплинути на ринок землі. Економічні процеси в країні і прогнозована нова хвиля ковіду з жорсткими обмеженнями з жовтня по грудень чи навіть по березень можуть суттєво загальмувати ринок. Проте головний процес запущений: земля стала товаром. Остаточно, без вороття.