Українська правда

Маркери Docklands: чим досвід лондонської реновації може бути корисний для Донбасу

Чому держава повинна інвестувати в інфраструктуру і логістику, щоб залучити приватні інвестиції для розвитку депресивних територій.

У світі існують десятки прикладів трансформації депресивних регіонів в успішні території. Так було в Лондоні, Празі, Берліні.

Там створювали нові точки зростання на місці промзон, що віджили своє, або морально "втомленої" забудови. У кожного з таких кейсів — свої стартові умови і стратегії.

Але в певній проекції їхній досвід можна застосувати в українських реаліях. У тому числі — в районах Донецької і Луганської областей, прилеглих до лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями.

Перш, ніж перейти до практичних проекцій, окреслимо загальні умови, що дозволяють розраховувати на успіх. Для коректності оцінок в таких проектах уникають характеристики "депресивність".

В описі кейсів частіше використовують статус регіону з невикористаним потенціалом зростання. Існують різні індикатори ємності цього потенціалу. Це — рівень зайнятості, інтенсивність міграції, підприємницька активність.

Ключовий маркер — якість робочої сили. Чим вище її рівень, тим стійкішою є територія до конкуренції з боку привізних товарів. Важливо оцінювати економічну ситуацію в регіоні або окремих його галузях у прив'язці до загальнонаціонального рівня.

Найбільш успішні кейси об'єднує широке фокусування проблематики. Там не вирішували окремі проблеми, а стимулювали активність всього регіонального потенціалу. Сприяючи підприємництву, інноваціям, соціальним проектам, кадровому вдосконаленню.

Ключове завдання — чітке позиціонування території, з визначенням цільових маркерів. Виходячи з цього, програми розвитку частіше засновані на просторовому плануванні.

Важливо просувати інновації, з урахуванням розуміння унікальних переваг і слабких місць території. Окремий напрямок — аналіз ринку робочої сили, стимулювання трудової мобільності і підвищення людського капіталу регіону.

Для інноваційного розвитку важлива наявність не просто дешевої, але кваліфікованої робочої сили. Тому зі старту потрібно прораховувати, звідки залучати і де навчати необхідні кадри.

Пілотне завдання — підвищення транспортної доступності території. З цього стартували всі успішні проекти.

Спочатку держава інвестувала в дороги, аеропорти, швидкісний залізничний транспорт. Забезпечувала логістикою район, що розвивається і з’єднувала його з сусідніми територіями.

Створення фінансового центру Кенері-Уорф на Собачому острові в Лондоні — одна з найбільш вражаючих світових реновацій. 30 років тому на його місці був занедбаний порт Docklands, з кримінальним флером і низьким соціальним порогом місцевих жителів.

А сьогодні в Кенері-Уорф та Сіті — ще одному діловому центрі — заробляють на двох третину бюджету Великобританії. Реновацію в Docklands почали з вирішення транспортного питання.

Район був історично відокремлений, хоча і знаходився майже в центрі Лондона. Туди побудували дороги, проклали автобусні маршрути, по старих залізничних коліях пустили легке метро.

Ці зміни дозволили території скористатися першою маркетинговою перевагою, запропонувавши ринку недорогу нерухомість в центральному районі з гарною транспортною доступністю.

Подальші реновації фінансували за рахунок великого капіталу, готового переїхати з інших районів. Щоб його зацікавити, підприємців звільнили від податку на майно, спростили узгодження планувальних рішень і надали фінансові пільги. 

Зрештою стартові 1,8 млрд фунтів держінвестицій привели в район 6,5 млрд фунтів приватних вкладень. У 1998-му в районі побудували понад 24 тисяч одиниць житла і більше 2,3 млн метрів комерційної нерухомості. Чисельність населення зросла в два, а кількість робочих місць — в три рази.

Там сьогодні знаходяться штаб-квартири найбільших банків і міжнародних корпорацій. Цей результат підтверджує грамотний розрахунок проекту і правильну його реалізацію. А в цілому історія Docklands дозволяє розкласти процеси реновації на організаційні атоми і спроектувати на українські реалії.

У тому числі — на Донецьку область — колосальну територію з невикористаним потенціалом. Їй необхідно позиціонування і визначення домінант в стратегіях розвитку окремих громад і — всього регіону.

Аналіз ситуації дозволить визначити роль і місце Краматорська, Маріуполя, Бахмута, Слов'янська, інших міст і селищ в стратегії регіону. Серед перспективних статусів — центр ділової активності, IT-кластер, місто університетів і сучасної медицини, території рекреації та відпочинку, промислових інновацій, інвестиційних стартапів.

Плани розвитку територій потрібно орієнтувати на ці драйвери зростання. Роль держави — інвестиції в критичну інфраструктуру, фінансові стимули, пільгове кредитування.

При таких умовах інвестиції прийдуть в регіон значно швидше. І тоді через кілька років на Донеччині з'являться перспективні точки активності, нові робочі місця і свої успішні "Docklands".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
інвестиції Донбас