Як спростити імміграцію ІТ-фахівців до України: три кроки влади

Сьогодні українська ІТ-галузь відчуває значний брак кваліфікованих кадрів. Незважаючи на те, що кожен третій політик у своїх виступах згадує про важливість залучення іноземних спеціалістів у цей сектор української економіки, фактичні міграційні процедури досі залишаються неймовірно складними.

Йдеться навіть не про серпневе рішення уряду про заборону в’їзду в Україну для майже всіх іноземців на тридцять днів (згодом, технічних спеціалістів таки внесли у перелік винятків). 

Проблема більш масштабна: стандартний процес отримання всіх необхідних документів для іноземного ІТ-спеціаліста нагадує більше гру на витримку, аніж на привабливу перспективу. Логічно, що через складну процедуру охочих переїхати працювати в Україну не так вже й багато. 

Наприклад, іноземці, які вирішили іммігрувати в Україну як висококваліфіковані спеціалісти за так званою квотою на імміграцію — 5 тисяч осіб на 2020 рік у визначених регіонах України — мають змогу подати документи як на території України, так і в українських дипломатичних установах. 

Але інформація про використані квоти та кількість вже поданих заяв не оприлюднюється. Тобто, людина подає документи всліпу, та, цілком можливо, може отримати відмову через вичерпані квоти в цьому конкретному регіоні. Однак, на цьому труднощі лише починаються. 

Подача документів 

Почнемо з того, що в Україні немає єдиного веб-порталу з консолідованою та (важливо!) перекладеною різними мовами інформацією про міграційні процедури. 

Її окремі частини є на сайті Державної міграційної служби та Міністерства закордонних справ, та звісно, цього недостатньо, щоб іноземець зрозумів, які саме документи йому потрібно подати. По-друге, в нас досі відсутня процедура електронного подання документів. І це у 2020 році. 

У кожному регіоні визначено місце, де іноземець може подати документи на імміграцію у паперовому вигляді. У Києві такий центр лише один. 

Наприклад, столиця має річну квоту у 2500 спеціалістів. Усі вони мають особисто прийти до одного єдиного центру на подачу документів. Уявляєте, які там будуть черги? А як зручно і безпечно на період карантинних обмежень? Цілком можна організувати прийом документів, наприклад, у ДП "Документ".

Якщо людина таки вирішила зібрати пакет документів в Україні, вона також зіштовхнеться зі складнощами отримання медичної довідки. 

Довідка має бути обов’язково видана лише медзакладами, зазначеними у певному переліку. Не будь-яким медичним закладом, який має ліцензію на медичну практику, а лише окремо визначеними. Така вимога не зручна для іноземців та містить потенційні корупційні ризики. 

Процедурні вимоги 

Проблеми існують не тільки в подачі документів, але й щодо зручності процедур. Так, іноземець, який приїхав в Україну за безвізом або ж за короткостроковою візою, та вже отримав дозвіл на працевлаштування на місці, не може просто залишитися і працювати. 

Він має взяти цей дозвіл, виїхати з України та отримати довгострокову українську візу для оформлення посвідки на тимчасове проживання. Хоча формально віза — це дозвіл на в’їзд, а людина вже знаходиться в країні. 

Ті ж іноземці, які не повинні отримувати довгострокові візи для отримання посвідки про тимчасове проживання, мають подати документи протягом тридцяти днів. 

Якщо вони цього зробити не встигли, їм також доведеться виїхати та знову в’їхати в Україну. Бо Міграційна служба, посилаючись на законодавство, вважає, що мета перебування іноземця повинна бути відома вже в момент перетину кордону і не може змінюватися протягом його перебування в країні. Насправді ж, такої законодавчої норми немає. 

Ще одна обставина, яка створює значні перешкоди, — строк розгляду та перевірки документів на отримання дозволу на імміграцію. 

Тривати процес може до одного року. Уявити собі висококваліфікованого ІТ-спеціаліста, який буде чекати відповіді від Міграційної служби України впродовж цілого року, неможливо навіть теоретично.

Цікаво, що такий термін потрібен, щоб з’ясувати, чи відповідає заява іноземця вимогам до кваліфікації та чи немає бодай якихось загальних підстав для відмови у наданні дозволу — наприклад, вчинення злочинів, подання недостовірних відомостей, наявність певних хвороб тощо. 

Таку перевірку цілком можна скоротити до двох-трьох місяців. Для цього потрібно налагодити взаємодію між службами та відмовитись від повсюдного використання максимально дозволених термінів розгляду документів на кожному з етапів — а це один місяць згідно з законодавством. Відповідність вимогам до кваліфікації взагалі можна скоротити до декількох днів. 

За законом процедура розгляду документів сімей спеціалістів має починатися лише і винятково після того, як іноземець сам отримав дозвіл на тимчасове чи постійне проживання. 

Тепер уявіть, як зменшується кількість спеціалістів, охочих іммігрувати в Україну, коли вони усвідомлюють, скільки часу їх сім'я перебуватиме у стані невизначеності. 

Кваліфікація та досвід роботи

По суті кваліфікаційні вимоги наразі не відповідають вимогам галузі. Зокрема, вимога щодо обов’язкової вищої освіти за спеціальністю та досвіду роботи не менше семи років. 

Справа в тому, що значна кількість ІТ-спеціалістів не мають спеціалізованої освіти, що зовсім не заважає їм бути фаховими та висококваліфікованими. 

Така ж історія зі стажем: в Україні висококваліфікованим спеціалістом вважається особа зі стажем роботи від 3-х років. Але для іноземців ця норма вища більш ніж у два рази. Чому?

Вочевидь, потрібно оновити вимоги до кваліфікації. Наприклад, ввести поняття обов’язкових та додаткових умов. 

Обов’язкова — три роки стажу роботи, що іноземець має підтвердити за допомогою трудової книжки, трудових договорів, контрактів про надання послуг у сфері ІТ та рекомендаційних листів контрагентів з переліком наданих ІТ-послуг. 

Додатковими вимогами може бути та ж спеціалізована вища освіта, значний обсяг доходу у ІТ-сфері за останній календарний рік чи наявність визнаних на міжнародному ринку ІТ-сертифікатів.

Чітко сформульованих вимог до документів для підтвердження іноземцем досвіду роботи ІТ-спеціалістом теж не існує. Відкритими залишаються питання, чи є єдиним достатнім доказом лише трудова книжка чи трудовий договір? Чи підтверджує досвід контракт самозайнятої особи про надання послуг у сфері ІТ ? Які мають бути вимоги до такого контракту? 

Вирішити цю проблему можна простим онлайн-сервісом перевірки документів, що підтверджують досвід спеціаліста. Завдяки ньому людина ще до подання документів матиме змогу дізнатися, чи відповідає вона вимогам. 

Що з цим робити? 

Через складність вимог український ринок праці поповниться, у кращому випадку, сотнею-двома іноземних ІТ-спеціалістів на рік. Вочевидь, такої кількості для пришвидшення темпів розвитку ІТ-галузі України недостатньо.

Для того, щоб залучення інтелектуального потенціалу у цей сектор економіки було не лише предметом розмов, але й результатом, державі потрібно вжити низку невідкладних кроків. 

Крок 1. Створити прості та комфортні умови подання документів для іноземців

Для цього потрібно створити єдиний веб-портал з вичерпною інформацією про вимоги та квоти на імміграцію по кожному регіону, а також гарячу лінію консультацій. 

Важливо передбачити механізм попередньої оцінки наявних в іноземця документів на відповідність вимогам законодавства. Крім того, потрібно запровадити можливість електронної подачі документів та розширити перелік установ для паперової подачі заяв. 

Крок 2. Внести зміни до законодавства

По-перше, скасувати чинний перелік медичних закладів, уповноважених видавати довідки про стан здоров’я іноземців для подачі документів. 

По-друге, дозволити спеціалісту та його сім’ї подавати документи на імміграцію одночасно. 

По-третє, скасувати вимогу про отримання довгострокової візи для оформлення посвідки на тимчасове проживання для іноземців, які вже знаходяться на території України. 

По-четверте, скоротити граничні терміни розгляду та перевірки документів і оновити кваліфікаційні вимоги. 

Крок 3. Змінити практики роботи Державної міграційної служби

Зокрема, відмовитися від вимоги здійснювати додатковий виїзд — в’їзд тільки для оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Надія на поліпшення таки є. Нещодавно Президент підписав Указ №371/2020, відповідно до якого Кабінет Міністрів має удосконалити процедури отримання іноземними ІТ-фахівцями дозволу на імміграцію та одержання роботодавцем — ІТ-компанією дозволу на застосування праці іноземців. 

Експерти Офісу ефективного регулювання BRDO за участі і підтримки Міністерства цифрової трансформації та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Асоціації "ІТ України" вже готують законодавчі зміни для виправлення недоліків міграційних процедур для іноземних ІТ-спеціалістів. 

Сподіваємось, що Уряд невідкладно розгляне та затвердить напрацювання, що дозволить сповна задовольнити кадрові потреби українських ІТ-компаній та, як наслідок, дещо поповнити українських бюджет.