Від ненависті до любові: яке майбутнє у зеленої енергетики в Україні

Від ненависті до любові: яке майбутнє у зеленої енергетики в Україні

Чи справді зелена енергетика – головна проблема української енергосистеми?
Середа, 6 травня 2020, 11:11
управитель з розвитку бізнесу Scatec Solar, член ради Європейсько-українського енергетичного агентства

Українська енергетика переживає не найкращі часи: новий ринок електроенергетики так і не вдалося запустити, вірус наносить удар за ударом, попит на енергоресурси падає, ціни на нафту в мінусі.

Такий мікс факторів спричинив безпрецедентну турбулентність. Але якщо почитати більшість статей на тему, то винуватець єдиний і беззаперечний – зелена енергетика, яка наразі займає лише близько 5% генерації.

Часто звучить теза, що всі проблеми тому, що на ринку ВДЕ переважає ДТЕК. Однак український ринок ВДЕ – це великий пул іноземних інвесторів, більшість з яких запустили свої перші станції в Україні в 2019 році або ще добудовують їх, тому поки маловідомі за межами сектору відновлювальної енергетики.

Розрахунки показують, що частка іноземних інвесторів у встановленій потужності ВДЕ електростанцій влітку 2020 року складе більше 30%. Це майже в два рази перевищить частку ДТЕК. Обсяг відповідних іноземних інвестицій досягне 2,5 млрд євро.

Реклама:

Звинувачувати когось одного набагато легше, ніж вирішувати проблему комплексно –  перезапускати ринок електроенергетики, запускати ринок допоміжних послуг, створювати реальну конкуренцію, встановлювати адекватні тарифи.

Чиновники для вирішення проблем з тарифами взяли на озброєння безвідмовний інструмент популістів: "Знизити тарифи на все і негайно".

Але знижувати  збираються і так гіперсубсидовані тарифи для населення, які нижчі, ніж у Вірменії чи Молдові (див. графік 1).

Для вирішення кризи в енергетиці треба копати набагато глибше, приймати свідомі рішення та брати відповідальність за їх наслідки.

Однак твердження про "жадібних інвесторів", які прийшли на "найвищий в Європі зелений тариф", "зайшло" енергетичній спільноті настільки добре, що під його прикриттям головні проблеми можуть так і залишитися без вирішення.

Графік 1. Порівняння цін для населення та для бізнесу в Україні та інших країнах, яка демонструє суттєво занижені тарифи на електроенергію

 

Конфлікт поколінь

Серед основних причин агресії до зеленої енергетики –  опір старої генерації, яка не хоче примиритися з переходом  до нових чистих конкурентних технологій.

Хоча зелена енергетика вже має сенс не тільки через екологію, а й через економічні перспективи.

Собівартість нових проектів відновлюваної енергетики вже нижча, ніж нових вугільних чи атомних проектів.

Для наочності можна погратись в цьому олайн калькуляторі собівартості енергетичних проектів https://cel.com.ua/tools/lcoecalculator/, який враховує  вартість капіталу, податок на викиди СО2, капітальні та операційні витрати, тривалість проекту тощо.

Зауважу, що собівартість (LCOE) – це поняття динамічне, воно змінюється кожного року, оскільки змінюються і технології.

Особливо динамічно це відбувається у сфері відновлюваної енергетики, де технології кожного року дешевшають.

"Зелена" генерація: рецепти одужання енергосистеми

Так, зараз в Україні атомна генерація дійсно найдешевша (якщо не брати до уваги вартість утилізації атомних відходів та процес виведення з експлуатації).

Проте, більшість блоків нашої атомки вже пережили свої життєві цикли, і деяким залишилось ще 5-10 років. І що далі?

Будувати нову атомну генерацію дорожче, ніж нову зелену. Не кажучи про те, що виведення атомки з експлуатації – займає десятки років та мільярди доларів.

Свіжий приклад зі Швейцарії, яка наприкінці 2019 року почала виведення з експлуатації Мюлеберської станції – цей процес триватиме 15 років, коштуватиме 3 мільярди доларів та згенерує близько 200 тисяч тонн радіоактивних відходів.    

Про діючу атомну генерацію варто піклуватись, це питання енергетичної безпеки. На нашому Енергоатомі вже дуже багато боргів, і він обмежений у нормальній роботі на ринку.

Але шляхи вирішення проблеми – не у запереченні необхідності зеленої генерації, а у конструктивній співпраці –  плануванні подальшої роботи атомки з урахуванням збільшення частки зеленої генерації.

Більшість європейських країн вже пережила так звані "перехідні енергетичні етапи", коли змінювався генеруючий баланс системи.

Наприклад, у Німеччині та Данії збільшення частки зеленої енергетики привело до того, що атомна та вугільна генерація були посунуті з ринку, а ціни на електроенергію впали.

Чому? По-перше, нова зелена енергетика дешевше нової більш дорогої іншої генерації. По-друге, зелена енергетика чи не єдина, яка може забезпечити конкуренцію на ринку та, відповідно, знизити ціни.

Для порівняння, в Україні є одна атомна компанія (яка керує 4–ма атомними станціями) та близько 600 компаній з "зеленої" енергетики.

Зелений тариф іде у минуле

Якщо ж собівартість проектів з зеленої енергетики така дешева – навіщо нам тоді зелені тарифи? І чому "зеленка" не бере участь у ринку, як всі інші?

Зелені тарифи дійсно необхідні були на старті зеленої енергетики, коли собівартість проектів була високою.

Пропонуючи привабливі тарифи, країнам по всьому світу вдалося запустити "зелену генерацію".

Україна з 2009 року також встановила у себе "зелені" тарифи, на початку вони дійсно було трохи неадекватні, так звані "клюєвські" тарифи, але згодом вони вийшли на адекватне співвідношення із собівартістю самих проектів.

Якщо ж порівнювати наші тарифи з європейськими, то важливо і справедливо робити таке порівняння у прив’язці до фінансових умов будівництва та експлуатації станцій (ставка та строк кредитів, термін дії угод на викуп електроенергії).

В Європі будувати проекти дешевше – відповідно, там і тарифи трохи нижчі (див. графік 2).

Графік 2. Співвідношення фінансових умов проектів зеленої енергетики в Україні та Європі та відповідні тарифи

 

Але система тарифів відживає. Світова тенденція зараз – стрімке зниження собівартості зелених проектів та перехід на конкурентні аукціони. Це ж має відбутися і в Україні вже цього року.

Участь зеленої енергетики в ринку – це питання часу та доступності дешевого капіталу.

По світу вже часто можна спостерігати прямі договори між генерацією та споживачем (corporate PPAs, merchant direct agreements).

Такі договори мають місце у країнах з низькими ставками кредитування, які, по суті, і роблять проекти з зеленої енергетики дешевшими, на додаток до постійного здешевшання технологій.

Світовий досвід демонструє, що зелені технології впевнено рухаються до того, щоб стати лідерами у світовому енергетичному міксі.

У глобальному сенсі – це питання часу, в Україні – часу та свідомого, професійного управління енергетичним сектором.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: