Залишити не можна знищити. Де стоятиме кома в питанні відновлювальної енергетики?

Опиратися європейським та світовим трендам щонайменше дивно, щонайбільше — небезпечно.

Світ давно уявляє своє майбутнє безвуглецевим і щодня активно крокує до поставленої мети.

Схвалена 11 грудня 2019 року Європейська зелена угода передбачає перетворення ЄС до 2050 року на "кліматично нейтральну зону", тобто з нульовими показниками викидів шкідливих для клімату газів.

Загалом же на реалізацію The European Green Deal планується виділити близько трильйона євро. Цей документ в експертному колі охрестили "угодою сторіччя".

До прикладу, Шотландія вже 2020 року планує 100% своїх потреб забезпечувати відновлювальною енергією і навіть експортувати її. Може здатися, що це питання можуть вирішити тільки європейські країни з високим рівнем життя, але це не так.

Першою країною, яка повністю перейшла на відновлювальну енергетику, є Парагвай — країна, показник ВВП якої ідентичний показнику ВВП України.

Натомість ми у 2020 році й надалі плануємо субсидувати застарілу й неефективну теплову генерацію та спостерігати, як добігає кінця цикл атомної генерації.

Паралельно ми реструктуруємо "зелений" тариф, провокуючи позови від інвесторів у міжнародний арбітраж та, як наслідок, збитки для бюджету, спричинені відшкодуванням позовів. Мільярдні збитки. Проте не тільки вони.

За останні п'ять років у відновлювальну енергетику України було інвестовано близько 3,5 млрд дол, і з року в рік обсяг інвестицій лише зростав.

Важливу роль у цьому процесі відіграє стимулюючий "зелений" тариф, сплату якого гарантувала держава. Інвесторам вигідно вкладати гроші в українську енергетику: розвивати інфраструктуру та енергомережі, створювати робочі місця.

У грудні 2019 року я подав альтернативний законопроєкт №2543-1 щодо виробництва електроенергії з альтернативних джерел, у якому пропоную таке.

Перше. Протягом трьох років не змінювати чинний "зелений" тариф для об'єктів відновлювальної енергетики, які почали працювати до кінця 2019 року, а для об'єктів, що запрацюють з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2022 року, — 15 років.

Це буде сигнал для інвесторів, що українська енергетика перелаштовується на "зелені" колії, захищає їх вкладення, не змінює правила гри. Цього часу буде достатньо для переходу на систему продажу енергії шляхом аукціонів.

Друге. Законодавчо не змінювати правила для інвесторів, які добровільно погодилися реструктурувати договір купівлі-продажу електроенергії за "зеленим" тарифом. Тут також йдеться про державну зацікавленість в інвестиціях.

Третє. З 2021 року запровадити стовідсоткову відповідальність за небаланси виробників за "зеленим" тарифом, які погодилися реструктурувати договори купівлі-продажу електричної енергії.

Що це дасть енергетичній галузі? Інвестори не позиватимуться до України в міжнародний арбітраж через перегляд "зеленого" тарифу, а значить, бюджет не витрачатиметься на виплату штрафів за судовими рішеннями.

Якими можуть бути штрафи? Коли свого часу шляхом перегляду "зелених" тарифів пішов уряд Іспанії, сума виплат становила 250-300 млн євро. Це еквівалент 84 нових шкіл, 800 амбулаторій або 150 км нових доріг.

Галузь відновлювальної енергетики зростатиме, адже інвестори будуть бачити прозорі правила гри, зміна яких не залежатиме від тимчасових забаганок певних політиків чи великих енергетичних корпорацій. А інвестиції — це робочі місця, посилення економіки, шлях до безвуглецевого майбутнього України.

Стає реальною концепція "зеленого" енергетичного переходу України, за якою частка "зелених" кіловат у 2050 році має сягнути 70% у загальному енергобалансі.