Розмови з багатьма лідерами і учасниками земельної реформи не дають відповідей на головні питання: для чого робиться ця реформа, на кого вона направлена і що, власне, вона принесе українцям у перспективі 10–30–50 років.

Уся увага й сили прихильників і опонентів цієї реформи спрямовані чомусь лише на один пункт — концентрацію землі в одних руках.

І це — найбільша і найнебезпечніша помилка, бо кількість гектарів в один руках не вирішує найбільших проблем фермерів.

Мова йде про відсутність фінансування для викупу землі та розвитку бізнесу, неконкурентні технології, відсутність базової інфраструктури в селі (дороги, школи, лікарні) та, відповідно, дефіцит людського капіталу.

Адже поки рішень для цих проблем не видно, люди тікають з села в місто за кращими умовами життя та майбутнім для своїх дітей.

Тому земельна реформа  має стати комплексною. Вона має стати реформою сталого розвитку сільських територій. Тільки тоді вона буде мати ефект як для економіки, так і для суспільства і перестане лякати українців.

Що для цього потрібно? Ось цілий комплекс питань і оптимальні рішення для кожного з них. 

Ринок землі: що зміниться у законопроєкті до другого читання?

Реформа у два етапи

Реформа повинна бути поділена на етапи для різних категорій учасників сільськогосподарського сектору.

Перший етап — продаж земельних ділянок до 5 тисяч га українським фізичним особам та фермерським господарствам, що здійснюють сільськогосподарське виробництво.

Другий етап — продаж земельних ділянок українським юридичним особам, що здійснюють сільськогосподарське виробництво, до 60 тисяч га зі збереженням обмеження у 0,15% по Україні, 5% по області та 35% по ОТГ.

Орендар повинен мати першочергове ефективне право викупу за справедливою ціною.

Така етапність і обмеження зумовлені слабкою спроможністю державного апарату (особливо на місцях) впровадити цю реформу справедливо для людей з огляду на Держгеокадастр, місцеві адміністрації, нотаріат, відсутність прозорих і відкритих даних в реєстрах і багато інших чинників.

Багато років органи Держгеокадастру використовувалися для корупції та рейдерства, і повинен минути час, щоб люди повірили в його чесну роботу.

Етапність також дасть можливість отримувати досвід та виправляти помилки, не провокуючи соціальні вибухи.

Часто обговорюються ідеї концентрації не більше 50–500 га в одні руки, але вони є недалекоглядними: більшість країн, в тому числі у ЄС, субсидує фермерів з таким обсягом землі.

Багато країн після такої реформи були вимушені навпаки укрупнювати фермерські господарства, щоб забезпечити їхню конкурентоспроможність і виживання.

Україна, яка має значні обсяги субсидій по комунальних послугах, не може собі дозволити створювати фонд субсидій для сільськогосподарських виробників.

Прозорий, рівний і сталий доступ фермерів до державного фінансування

У фермерів немає достатньо коштів, щоб одразу викупити землю та фактично "закопати" в неї гроші.

Мають бути впроваджені державні програми, які дозволять отримати фінансування на викуп землі та розвиток бізнесу на 5–10 років (а не на 1 рік, як зараз) під 5%.

Фермери повинні отримати гарантії, що кожен новий уряд чи парламент не буде переглядати ці програми та зупиняти їх, — як зараз, коли доступ до таких програм мають тільки обрані, а самі програми забюджетовані на 1 рік, і, коли вони закінчаться, фермери залишаться з непогашеними боргами та великими відсотками наодинці.

Пріоритетними для державного фінансування можуть бути такі програми:

– фінансування будівництва переробних та спеціалізованих складських потужностей;

– трансфер нових технологій;

– навчання сільськогосподарських спеціалістів;

– просування експорту;

– меліорація;

– купівля/оренда/лізинг сільськогосподарської техніки;

– якісний посівний матеріал та добрива.

Остаточний перелік програм повинен бути сформований виключно з потреб сектору після глибокого їх дослідження.

Запобіжник від спекуляцій

Ми всі пам’ятаємо 2007–2008 роки, коли вартість нерухомості й земельних ділянок комерційного використання спекулятивно зростала щоденно за відсутності жодного економічного підґрунтя.

Це закінчилося кризою як на ринку нерухомості, так і банківського сектору, який брав ці активи в заставу.

Отже, у перші 5 років реформи ставки оподаткування на спекулятивний перепродаж землі мають бути досить високими, щоб основними гравцями на земельному ринку залишались саме сільгоспвиробники і ми знову не створили спекулятивну бульбашку. Наприклад:

1–2 роки = 80% від доходу (різниця між купівлею та продажем);

3–5 років = 40%;

5–7 років = 30%;

7–10 років = 18%.

Продаж державної землі — інвестиція у розвиток

Кошти від продажу державної землі мають йти не на проїдання, а на побудову майбутнього — на інвестування та сталий розвиток сільських територій, їхньої інфраструктури, побудову доріг, якісних шкіл, лікарень, на фінансування малого та середнього бізнесу в селі, розвиток зеленого туризму та залучення інвесторів в громади.

Має бути створений Фонд сталого розвитку сільських територій, витрати з якого йтимуть виключно на розвиток громад та створення умов, щоб сім’ї залишалися в селі, мали достойну платню, якісну освіту й медицину і можливість планувати своє майбутнє на своїй землі.

Наведу приклад для розуміння глибини сучасної прірви між селом та містом в Україні. 

За нещодавнім міжнародним дослідженням PISA-2018, учні й студенти з українських сіл відстають від своїх однолітків у містах майже на 3 роки з математики та на 2,5 роки з читання.

Тобто сільський четвертокласник знаходиться на рівні міського першокласника! Це просто ганебно — довести українське село за 28 років до таких результатів.

Якщо ситуація не буде змінюватися, жити і працювати в селі не буде кому, незалежно від того, чи є власність на землю чи її немає.

Прикордонна земля і національна безпека

Земельні ділянки на відстані 30–50 км від будь-якого кордону України повинні розглядатися не тільки під кутом сільськогосподарського виробництва, але й під кутом національної безпеки.

Наша пропозиція — власником такої землі може бути тільки громадянин України, а викуп такої землі може здійснювати виключно держава Україна.

Продаж землі має бути заборонений на окупованих територіях та на всій території України для громадян та юридичних осіб країни-агресора.

Спрощені процедури для складів і переробки поряд із землею

Фермер повинен  мати можливість не тільки виростити урожай, а й зберегти і продати його пізніше.

Для цього потрібна проста і прозора процедура побудови сільськогосподарських складів та переробки поряд із землею, що обробляється.

Законна й проста процедура будівництва зменшить ризики фермера і, відповідно, зменшить вартість банківського кредитування для таких об’єктів. 

Звісно, потрібно виставити запобіжники від нечистих на руку забудовників, що замість потужностей сільськогосподарської переробки почнуть будувати багатоповерхівки.

Але це питання не так складно вирішити як на законодавчому рівні, так і на місцевому.

Окремо повинна бути виписана чітка процедура зміни цільового призначення та використання сільськогосподарської землі з відповідними моніторинговими та контрольними функціями держави.

Побудова інфраструктури для збільшення експорту

Повноцінна власність на землю збільшить продуктивність сільськогосподарського виробництва (зараз ми відстаємо від ЄС та США у 2–4 рази).

Залишки врожаю потрібно буде експортувати, для чого необхідне збільшення потужностей залізниці, річкового та морського транспорту, портів, автомобільних доріг.

Якщо держава не спроможеться реформувати ці сектори, не викорініть корупцію та не інвестує в ці напрямки, мріяти про збереження врожаю та збільшення експорту не прийдеться ні для малого фермера, ні для великого агрохолдингу.

Усі ці реформи повинні відбуватися швидко і одночасно із земельною реформою.

* * *

Це — лише основні напрямки земельної реформи, без яких вона в сьогоднішніх українських умовах ризикує з ліберальної перемоги перетворитись на феодальну зраду. 

Безумовно, це не вичерпний перелік важливих аспектів, і як ми всі гарно пересвідчилися, диявол завжди криється в деталях. 

Тому насправді критично важливим є те, що буде написано в законі про ринок землі, який потрапить в зал для голосування. Чесні відповіді чи "сюрпризи".