Антон Яценко VS Прозорро: нова битва?
Чи можна порівнювати "майданчики Яценка" та бізнес-модель Прозорро? Кому і навіщо потрібне таке порівняння зараз?
Уже тиждень Верховна Рада нового скликання занурена у свою першу "кризу дорослішання", пов’язану із бажанням зруйнувати/ зберегти монополію "майданчиків Яценка" у роботі із Єдиною базою Фонду державного майна України.
Здається, з необхідністю демонополізувати діяльність цих майданчиків згодні всі.
Водночас у публічних коментарях низки моїх колег-народних депутатів помітив важливу логічну помилку, яка може вартувати всій країні десятки мільярдів гривень.
Ця логічна помилка полягає в тому, що майданчики, які мають монополію на роботу з Фондом державного майна України, порівнюють (і навіть прирівнюють) із бізнес-моделлю роботи ДП "Прозорро".
Чому це не просто хибно, але і вкрай небезпечно?
Система держзакупівель: було/стало
Чотири роки тому саме система електронних публічних закупівель Прозорро стала засобом боротьби з величезним куском корупції у сфері державних закупівель.
Наприклад, у 2013-му кожна третя гривня, спрямована на закупівлі (із загального обсягу в 393 млрд грн, спрямованих на закупівлі у тому році), витрачалась без проведення закупівельних процедур.
Тобто, жоден громадянин, окрім чиновника/співробітника держпідприємства, який відповідав за закупівлю, не знав про те, на що, навіщо, за яку суму та в кого держава купує певний товар. Значний обсяг цих грошей розкрадалися.
Причому тривалий час ключова корупційна схема у держзакупівлях виглядала так само, як сьогодні в роботі майданчиків із ФДМУ: кілька приватних компаній надавали "інформаційні послуги", плата за які була обов’язковою для будь якої компанії, яка хотіла прийняти участь у закупівлях.
За оцінками контролюючих органів, ці "послуги" коштували бізнесу мільярди гривень на рік. Ця схема була прикро відома, як "Тендерна палата України", а "батьком" цієї схеми, за дивним збігом обставин, також був Антон Яценко.
"Прозорро" зламало корупційні схеми у закупівлях, повністю змінивши сам принцип здійснення закупівель в державі. Що саме змінилось?
Ідея "Прозорро" народилась у волонтерів під час Революції Гідності, коли вони почали міркувати, як ефективно можна поламати корупційні схеми в багатомільярдній сфері закупівель та забезпечити прозорість всіх угод, які укладала держава при купівлі товарів та послуг.
Саме тоді волонтери й прийшли до думки: поламати корупцію можна лише шляхом великої конкуренції, причому не лише постачальників під час окремої закупівлі, але й конкуренцією гравців, які технічно проводять ці закупівлі.
Так з’явилась ідея дворівневої електронної системи закупівель. З одного боку – держава, яка адмініструє єдину базу даних, забезпечує якісну та безперебійну роботу цієї системи як ІТ-продукту.
З іншого – десятки приватних бізнесів (електронних бірж), які будуть контролювати один одного, змагатися за клієнта, та розвивати сервіс (юридичний та ІТ-супровід клієнтів). Отже, розвивати ринок.
Роль адміністратора – просто поєднати разом всі майданчики разом, тобто створити єдину інформаційну систему, завдяки якій будь-яка інформація щодо тендеру, що з’явилась на одній електронній біржі, автоматично буде доступна для користувачів усіх інших бірж.
При цьому, держава – в особі адміністратора – НЕ співпрацює з іншими учасниками торгів, не має прямого контакту ані з замовниками торгів, ані з потенційними постачальниками.
Функція адміністратора – створити надійну "китайську стіну", яка убезпечить і державні органи, і бізнес від ризику змов, корупції, та дискримінації одного постачальника порівняно з іншим.
Критичні відмінності
Іншими словами, система Прозорро побудована не аналогічно, а протилежно до того, як працюють "майданчики Яценка".
На відміну від "майданчиків Яценко", які на законодавчому рівні забезпечили собі монополію у роботі з ФДМУ, Прозорро демонополізував ринок закупівель, бо до нього може підключитись будь-який майданчик. Сьогодні із Prozorro працює 19 майданчиків.
Функція електронних бірж, що співпрацюють з Прозорро – залучення клієнтів. Вони конкурують за клієнта у тому числі якістю послуг, які надають йому (наприклад, юридичний, ІТ-супровід, чи якість роботи кол-центру, аби клієнт у будь-який час міг отримати консультацію щодо певної закупівлі).
І чим більше бірж/ майданчиків підключено до системи, тим більшою є конкуренція між ними за клієнтів.
На противагу до них, додана вартість майданчиків Яценка - не відома та наближається до нуля.
І найголовніше: майданчики Яценка заробляють собі, а Prozorro економить кошти для держави. Завдяки такій кількості електронних бірж-партнерів, з Prozorro сьогодні працює 185 тисяч постачальників, державі за три роки існування системи заощадила 93,3 млрд гривень.
Принцип розділення ролей на два рівня і створення "китайської стіни" у Прозорро виявився настільки успішним в питанні боротьби з корупцією, що Прозорро отримало світове визнання як унікальний антикорупційний інструмент, а експерти вважають систему є одним з головних досягнень Революції Гідності.
За даними опитувань бізнесів, які співпрацюють з Прозорро, 46% його клієнтів вважає, що з впровадженням Прозорро рівень корупції у держзакупівлях знизився.
Саме тому пізніше за подібним принципом була побудована система Прозорро.Продажі.
Якщо Прозорро відповідає за ефективну закупівлю товарів та послуг державною, то Прозорро.Продажі – за ефективний продаж чи передачу в оренду державного майна та комунального майна.
З Прозорро.Продажі сьогодні працює 45 приватних бірж, ключова функція яких – маркетинг, залучення якомога більшої кількості потенційних покупців до участі в торгах.
Завдяки роботі Прозорро.Продажі за 2 роки бюджети всіх рівнів отримали 21 млрд гривень доходу, з системою працює 15 тис покупців.
Створення Прозорро і Прозорро.Продажі зламало величезні корупційні схеми, у тому числі Антона Яценка.
І не важко уявити, до чого може призвести "демонтаж" бізнес-логіки роботи цих двох систем: вся інформація щодо закупівель/продажів на всьому ланцюжку процесів опиниться в одних руках. Корупційні спокуси зростуть, ризики для держави та громадян – теж.
Тому щиро хочу вірити, що атака на Прозорро, – ще й у час, коли Верховна Рада та уряд намагаються демонтувати бізнес Яценка у роботі з ФДМУ, – це просто логічна помилка з боку окремих людей, які не розібрались в складній технологічній архітектурі цієї системи
Не хочу навіть і думати, що ці поняття навмисно почали змішувати, щоб полегшити повернення пана Яценка до корупційних схем у системі державних закупівель та продажів.
Від редакції: до обрання у Верховну Раду Олексій Мовчан працював проектним менеджером "ProZorro.Продажі"