Чорна діра державних банків

За часів незалежності України близько 12 млрд дол державної підтримки для державних банків пішли як у пісок.

Роками відсутні наглядові ради. Повноваження членів наглядових рад Ощадбанку та Укрексімбанку від парламенту завершилися ще на початку 2012 року.

Тимчасом 55% банківської системи перебуває у власності держави.

Без контролю Україна і далі втрачатиме мільярди. Щоб цього не сталося, потрібно кардинально підвищити ефективність управління державними банками.

Від імені профільного парламентського комітету я не раз звертався до лідерів фракцій та уряду, щоб прискорити цю реформу. Більше року пішло на те, аби домогтися від Мінфіну проекту стратегії розвитку державних банків.

На жаль, цей документ не містить інших стратегічних цілей, крім приватизації. Хоча державні банки — один з небагатьох інструментів, які залишаються в України для реалізації власної економічної політики та прискорення розвитку економіки.

Близько року пішло на дискусії про зміну управління державними банками. 5 липня ми в парламенті нарешті ухвалили такий закон. Краще такий, ніж ніякий, але скажу чесно: це результат великого компромісу, аби зрушити реформу з мертвої точки.

Насправді ми з великою групою експертів підготували два варіанти комплексних законопроектів. Вони були точно кращі за ухвалений закон. Останній вирішує надто вузьке завдання — змінює системи управління повністю державними Ощадбанком та Укрексімбанком і залишає поза увагою Укргазбанк та Приватбанк.

Головне — новий закон фактично віддає державні банки на аутсорсинг іноземцям, які будуть керувати ними у статусі "незалежних директорів". Iз запропонованих дев'ятьох членів наглядових рад шість будуть "незалежними".

Голова наглядової ради обирається з "незалежних". Кворум — п'ять осіб. Будь-які рішення зможуть ухвалюватися без представників єдиного акціонера — держави.

Велика помилка думати, що іноземні управлінці будуть обов'язково відстоювати інтереси України. Це можливо, але жодних гарантій. Приклад одного з найбільших у світі скандалів останніх двох десятиліть з корпорацією "Енрон" показав: до корупції бувають причетні й керівники найбільш поважних фірм та організацій.

Наслідки також можна побачити на прикладі державного "Нафтогазу".

Такі незалежні директори виписали по кілька десятків мільйонів доларів премій менеджменту за умовну перемогу в суді. При цьому не береться до уваги провалена реформа нафтогазової галузі. Однак прем'єр може лише просити наглядову раду НАК переглянути своє рішення. До речі, він уже отримав відмову.

Я не проти аутсорсингу і поважаю досвід іноземних фахівців. Більше того, усі наші законопроекти базуються на детальному вивченні міжнародного досвіду і часто готуються за участю іноземних експертів. Проте будь-які незалежні представники повинні працювати на заздалегідь визначених, справедливих умовах.

Закон мусить встановлювати обов'язкові ключові показники ефективності (KPI) наглядової ради та менеджменту, а уряд і профільний комітет парламенту — забезпечувати контроль і вживати заходи у випадку їх недотримання.

Облік та контроль. Прозорість і підзвітність. Ось рецепти ефективності державних інституцій та підприємств. Ухвалений закон, на жаль, цього не містить.

Натомість альтернативний проект, який я розробляв разом з групою провідних експертів, пропонував системне врегулювання управління державними банками та банками з державною часткою. Пропонувалося до можливої приватизації  залишати їх у державному управлінні, але без прямого політичного впливу.

Ми також пропонували участь незалежних директорів, але вони не повинні були мати однозначну більшість. Неможливість політичного впливу пропонувалося забезпечити через непряме формування складу наглядових рад.

Ми не можемо погодитися з тим, що влада вперто відмовляється реалізовувати власну економічну політику через державні банки. Україна потребує фінансування масштабних інфраструктурних проектів та національних програм. Ми повинні здешевлювати кредити для малого та середнього бізнесу за прикладом ЄБРР.

Держава також не виконує ухвалені нею акти. Закон "Про банки і банківську діяльність" вимагає створення та реєстрації банківської групи у випадку, коли кілька банків контролює один власник. Для державних банків — жодних винятків.

Чому уряд не виконує закон?

Натомість запропонований мною законопроект передбачав визнання державної банківської групи і створення керівної компанії. Єдиний центр управління не лише посилив би контроль і мінімізував витрати, а й сприяв би реалізації державної економічної політики. Не в ручному режимі, а за чіткими держаними програмами.

Попри недосконалість закону, його ухвалення відкриє шлях до формування наглядових рад в Ощадбанку та Укрексімбанку. Вже у цьому є значний позитив, хоча це й не гарантує ефективного управління. Тепер ми з експертами будемо стежити, наскільки швидко і якісно уряд сформує наглядові ради.

Найголовніше: Кабмін повинен кардинально скорегувати власну стратегію щодо державних банків. Потрібно більш чітко сформувати систему політик, пов'язаних з підтримкою розвитку власних технологічних виробництв, інфраструктури, малого і середнього бізнесу, просування вітчизняного експорту.

Вплинути на ситуацію уряд зможе лише тоді, коли поставить правильні і жорсткі вимоги перед наглядовими радами щодо стратегій державних банків. Там мусить бути конкретика, зокрема, щодо щорічних показників ефективності їх роботи. Якщо влада буде пливти за течією, потрібно буде змінювати і владу, і закон.