Підняти рівень охорони авторських прав до європейського

Авторське право пройшло непростий шлях з часу видання у Великій Британії Статуту королеви Анни, 1710 рік, де воно вперше було відображене, по нинішній час.

За ці три століття воно зазнавало істотних змін, на його розвиток впливали різні погляди. З досягнень Французької революції, 1789-1799 роки, авторське право запозичило особисті немайнові права авторів і визнання авторського права частиною права власності.

З кінця цього ж століття з'явилося колективне управління авторським правом з відповідними організаціями. На початку 20 століття громадська думка, йдучи за науковою, схилилася до того, що авторське право — не право власності, а комплекс виключних прав.

В інституті авторського права з'явилися нетворчі (суміжні) права, що охоронялися як авторські, з'явилася охорона sui generis баз даних, право слідування, охорона "сирітських творів".

Однією з новацій 20 століття стала так звана приватна копія — виняток з авторського права. Згідно з ним, купивши носій з музикою або фільмом, ви можете його копіювати без дозволу правовласника, але з виплатою йому винагороди, яку замість вас заплатить виробник або імпортер техніки, за допомогою якої ви скопіювали твір.

Ця винагорода включається в ціну обладнання та носіїв для копіювання музики чи фільмів і сплачується через уповноважені організації, що одержують відповідний дозвіл від держави.

При тому якщо колись у приватних цілях переписували бобіни й аудіокасети, то зараз, зрозуміло, завантажують файли з інтернету. Технологія змінилася, але приватна копія адаптувалася до нових реалій.

Така система притаманна більшості кран ЄС, крім Кіпру, Ірландії, Люксембургу, Мальти і Великобританії. У Великобританії якраз триває процес її впровадження.

Там, де системи компенсацій за приватне копіювання нема і діє виключне право автора на будь-яке копіювання, зазвичай відбуваються численні судові процеси правовласників з приватними користувачами. Буває, що з бабусі, чий онук завантажив фільм з інтернету, суд стягує компенсацію на користь правовласників.

Все це, звичайно, не сприяє нормальній життєдіяльності суспільства.

Гроші, закладені в ціну вказаної техніки, діляться і виплачуються правовласникам. Останні так компенсують свої втрати від винятку з прав щодо приватного копіювання.

Україна колись взяла курс на уніфікацію національного законодавства із законодавством ЄС: запровадила виняток щодо приватної копії, а також відрахування з обладнання й носіїв, що компенсують правовласникам втрати. Але чи справедливі ставки встановив український уряд для компенсації цих втрат?

В Україні розмір відрахувань встановлений у відсотках від фактурної вартості імпортованого товару, а в більшості країн ЄС — у фіксованих ставках.

Втім, не секрет, що ціни на техніку, яка використовується для запису музики й фільмів, в Україні та ЄС схожі. Подекуди за кордоном бувають навіть нижчі ціни, ніж у вітчизняних магазинах. Тому суми відрахувань за приватне копіювання, що сплачуються в Україні, цілком можна порівняти з європейськими.

У щорічному огляді щодо приватного копіювання за 2016 рік Всесвітньої організації інтелектуальної власності зазначаються такі ставки відрахувань.

Як бачимо, суми відрахувань суттєво відрізняються залежно від країни. Які ж суми відрахувань встановила Україна?

За даними компанії IDC Ukraine, середня вартість смартфона для покупців становить 150 дол, планшета — 120 дол. Якщо взяти середні ціни на товари в інтернет-магазині Rozetka, то зовнішній жорсткий диск буде коштувати 1 928,25 грн, MP3-плеєр — 1 160,8 грн, CD-диск — 7,3 грн, DVD-диск — 8,96 грн.

Від усіх зазначених цін можна сміливо віднімати щонайменше 25%, адже відрахування в Україні сплачуються як відсоток від фактурної вартості — вартості, вказаної у договорі імпортера і зарубіжного продавця, тобто без торгової націнки роздрібного магазину. Суми виходять такі.

Додавши для зручності відрахування, встановлені Україною, до сум відрахувань у країнах ЄС, можна побачити таку картину.

Отже, Україна встановила ставки відрахувань за приватне копіювання, які зазвичай у десятки разів менші, ніж суми, що одержують правовласники у ЄС. Чи покривають такі ставки вітчизняним правовласникам збитки, завдані приватним копіюванням? Ні.

Як відомо, Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС. Глава 9 цієї угоди присвячена питанням правової охорони прав інтелектуальної власності.

Стаття 172 угоди дозволяє сторонам встановлювати виняток з авторського права і суміжних прав щодо приватного копіювання, але лише у випадках, які не суперечать нормальному використанню об'єкта, що охороняється.

Стаття 158 угоди зобов'язує Україну забезпечити належне та ефективне виконання зобов'язань за угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, що містяться в додатку 1С до угоди СОТ.

Стаття 13 угоди ТРІПС дозволяє лише такі винятки з авторського права і суміжних прав, які не суперечать звичайному використанню твору та не призводять до надмірної шкоди законним інтересам власника прав.

Тож слід сказати відверто, що ставки відрахувань, встановлені українським урядом, суперечать обов'язкам, які взяла на себе Україна у міжнародних договорах, і загрожують європейській інтеграції країни.

Вихід простий: уряд повинен почати діалог з вітчизняними і зарубіжними правовласниками, домовитися про ставки відрахувань за приватне копіювання, які відповідають європейській практиці, впровадити їх, підвищивши таким чином рівень охорони прав інтелектуальної власності в Україні.