Що насправді коїться на ринку побутової електротехніки

Останнім часом з'явилося багато спекуляцій навколо українського ринку побутової електротехніки.

Зокрема, надзвичайно гостро стоїть питання вичерпання прав інтелектуальної власності на торговельні марки.

Все почалося з неправдивої новини, що українські митниці отримали вказівку забороняти фізичним особам ввозити в Україну товари, права на торговельні марки яких зареєстровані в митному реєстрі об'єктів інтелектуальної власності.

Згодом почалися нападки на сам реєстр, у якому "аферисти" реєструють свої торговельні марки. Далі розгорнулася повноцінна інформаційна кампанія проти впровадження національного принципу вичерпання прав інтелектуальної власності, який "вигадали жадібні імпортери" та який нібито загрожує конкуренції.

Чи є в цьому правда, і що насправді стоїть за гучними заявами?

Митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності існує давно. Наказ Мінфіну про затвердження порядку реєстрації об'єктів інтелектуальної власності ухвалили у 2012 році. Українські компанії вносять до нього свої торговельні марки, щоб не допустити переміщення через митний кордон контрафакту або підробок.

Такий реєстр не є українським винаходом. Права інтелектуальної власності на торговельні марки захищаються в усіх розвинених країнах.

Профільні юристи уже розповідали про причини, процедуру та наслідки призупинення митного оформлення товарів, тому не буду повторюватися. Хочу лише наголосити, що новину про заборону фізичним особам ввозити в Україну товари, торговельні марки яких внесені в реєстр, спростувала прес-служба ДФС.

Ще більшого розмаху, ніж нападки на митний реєстр об'єктів інтелектуальної власності, набула кампанія проти ініціативи впровадити в Україні національний принцип вичерпання прав інтелектуальної власності (НП), зокрема, проти проекту закону №5419 Вікторії Пташник та інших народних депутатів.

Опоненти документа висувають необґрунтовані твердження, які можуть ввести в оману гравців ринку та споживачів щодо перспектив впровадження національного принципу в Україні. Проаналізуймо ці міфи, спираючись лише на факти.

НП вигідний лише тоталітарним державам, а сам принцип суперечить ідеї ринкової економіки.

Це твердження не відповідає дійсності. На мою думку, НП вводять держави, які дбають та захищають внутрішній ринок. Наприклад, у США існує НП, а в ЄС використовується регіональний принцип, який, за словами співголови діалогу Україна-ЄС з питань інтелектуальної власності, представника Єврокомісії Педро Веласко Мартінса, є національним в контексті єдиного ринку ЄС.

Тобто в ЄС діє НП, але оскільки митні кордони між країнами-членами ЄС відсутні, цей НП діє на цілий регіон і називається регіональним.

НП суперечить міжнародним зобов'язанням України, в тому числі угоді про асоціацію з ЄС.

Ця теза також не відповідає дійсності.

Стаття 160 угоди зазначає, що "сторони можуть встановлювати власний режим вичерпання прав інтелектуальної власності з урахуванням положень угоди ТРІПС". Більше того, Єврокомісія підтримує ухвалення проекту №5419 та впровадження в Україні НП. Про це Єврокомісія написала в офіційному листі до Верховної Ради.

НП призведе до скорочення податкових надходжень та інвестицій в Україну, сприятиме розвитку "чорного" ринку.

Введення НП не завадить інвестиціям і не сприятиме зростанню рівня тіньової економіки чи скороченню платежів. Єврокомісія вважає, що застосування в Україні міжнародного принципу вичерпання прав уже призвело до масових підробок.

На їх переконання, нечіткі правила вичерпання прав мають "негативні наслідки для рівня інвестицій, митних та податкових зборів, локалізації виробничих потужностей, зайнятості, якості товарів та послуг і, врешті, для рівня конкуренції".

Тому Єврокомісія підтримує проект №5419 в частині, яка пропонує застосувати в Україні національний принцип вичерпання права на знаки для товарів та послуг.

Більше того, рітейлери й імпортери, які ведуть в Україні чесний бізнес, розглядають НП як дієвий інструмент для боротьби з контрабандою.

Сподівань на те, що на митницях повністю наведуть порядок та позбавляться контрабанди, на жаль, майже нема. Тимчасом факт контрабанди майже неможливо довести через особливості законодавства.

НП може стати інструментом пост-аудиту. Представники легального бізнесу зможуть моніторити ринок, доводити факти контрабанди і боротися з ними в судах.

Твердження, що міжнародний принцип вичерпання прав допоможе побороти контрабанду, а введення НП сприятиме її росту, на мою думку, абсурдні.

Введення міжнародного принципу просто стане інструментом для контрабандистів і дасть їм можливість стверджувати, що їхній товар надійшов в Україну легально. Складається враження, що деякі прихильники міжнародного принципу борються не за зменшення рівня контрабанди, а за її легалізацію.

НП націлений на ліквідацію паралельного імпорту та конкуренції.

За інформацією компаній-членів комітету побутової електротехніки асоціації, паралельного імпорту на ринку України майже не існує. За законодавством, про всі випадки паралельного імпорту українські митниці повинні повідомляти власнику торговельної марки, який офіційно вніс її в митний реєстр.

За даними наших компаній, кількість таких випадків мінімальна, наприклад, коли сервісні центри ввозять деталі для ремонту. Недавно наша асоціація звернулася із запитом до ДФС з проханням надати інформацію щодо кількості таких звернень, тож чекаємо на офіційне підтвердження з боку державних органів.

Конкуренція повинна бути чесною, коли всі працюють в однакових умовах, а не тоді, коли конкурентні переваги створюються завдяки несплаченим податкам та митним платежам до державного бюджету.

НП не дозволить громадянам ввозити товари, торговельні марки на які зареєстровані в митному реєстрі.

Цей міф також не відповідає дійсності. НП не стосується ввезення товарів для власного вжитку, а лише тих, що ввозяться в Україну з комерційною метою.

НП призведе до значного збільшення вартості товарів.

НП не призведе до збільшення вартості легальних товарів, які продаються в Україні. Про це я не раз чула від офіційних імпортерів та рітейлерів, які працюють прозоро. У той же час збільшення легального ринку товарів в Україні, навпаки, зменшить собівартість імпортних товарів завдяки ефекту масштабу.

У цьому контексті цікавий досвід Польщі, де на законодавчому рівні закріплений НП. У цій країні кількість офіційно ввезеної продукції значно перевищує кількість продукції, реалізованої кінцевому споживачу. В Україні ж кількість офіційно ввезеної побутової техніки значно менша за кількість проданих одиниць.

На вартість одиниці продукції впливає величина ринку, тож, підтримуючи впровадження міжнародного принципу, ми створюємо передумови для того, щоб офіційно ввезений в Україну товар коштував дорожче, ніж у сусідніх державах. Це створює передумови для існування на митниці контрабанди та корупції.

Не варто стверджувати, що впровадження національного або міжнародного принципів — єдиний правильний вибір. Обидва режими мають переваги і недоліки.

Оптимальним рішенням було б законодавче закріплення національного принципу з передбаченою можливістю робити винятки і вводити міжнародний принцип для індустрій з невисокою міжбрендовою конкуренцією.