Для кого створюється ринок газу

Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), про введення абонплати для українців за приєднання до газорозподільних мереж спричинило хвилю обурення.

Повз не пройшли й українські політики, які використали цю ситуацію для піару.

Врешті решт, президент Петро Порошенко призупинив дію рішення комісії, яка тепер доопрацьовує постанову.

Тож чи доцільно вводити окрему плату для населення за приєднання до газорозподільних мереж?

Ця історія почалася із закону "Про ринок газу", ухвалений у 2015 році. Під час роботи над документом у другому читанні до нього була внесена поправка про те, що облгази повинні платити за користування газорозподільними мережами.

Це виправдано і справедливо, адже облгази, здебільшого приватні підприємства, роками безкоштовно користуються мережами, які є власністю держави.

Досі відсутність орендної плати для облгазів пояснювали тим, що натомість ці підприємства гарантують безпечне та надійне постачання газу споживачам. Як тепер стало зрозуміло, насправді з такими втратами у мережах ніяка модернізація не проводилася роками, тому їх надійність — під питанням.

Спроби врегулювати питання були. У Верховній Раді зареєстровано та розглянуто кілька проектів законів щодо використання газорозподільних мереж облгазами та надходження коштів за їх використання до державного бюджету від приватних облгазів, але жоден з них не був ухвалений.

Вийшло, що НКРЕКП швидше відреагувала на тарифоутворення, ніж законодавча та виконавча гілки влади, визначивши тарифи на транспортування і розподілення газу. Правда, своїм рішенням комісія переклала фінансування затрат облгазів на плечі споживачів, пропонуючи ввести абонплату за приєднання до мереж.

Поясненням від регулятора стала постанова уряду "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єкти ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у 2017-2018 роках)".

Згідно з нею ціна на газ для побутових споживачів визначена, зокрема, без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу газу. Тому регулятор, враховуючи вимоги третього енергопакета, встановив тарифи для ПАТ "Укртрансгаз" для точок входу і точок виходу, розташованих на території України.

На перший погляд, рішення регулятора виглядає як зниження цін на газ. З нинішньої ціни, 6,789 грн за куб м з ПДВ, вилучається вартість транспортування газу магістральними трубопроводами і газорозподільними мережами.

У підсумку основний тариф знижується на 10% і становить близько 6,120 грн за куб м. Він включає ціну на газ як товар — 4,942 грн за куб м, торговельну надбавку — 0,1581 грн за куб м, ПДВ — 1,02 грн.

Викликає сумніви не те, що потрібно платити, а те, як це подано. Адже документ підготовлений непрофесійно. Результати такого введення потрібно було прорахувати, включаючи вплив на кожну групу споживачів.

Розрахунок тарифу відповідає типу встановленого лічильника (його вказано на корпусі засобу обліку), а є споживачі, які взагалі не мають лічильника на газ.

Тобто ціна за приєднання для споживачів буде різною. Якщо є лічильник і користування газом відбувається тільки для приготування їжі, то тариф за приєднання буде втричі більшим, ніж за споживання самого газу.

Саме НКРЕКП володіє такими даними і лише вона мусила все прорахувати. Однак розрахунки робили експерти та громадськість, які порушили тему нових тарифів. Ця свідчить, що в державі бракує комунікації між гілками влади, регулятором і споживачами. Останніх у цій історії просто поставили перед фактом.

З іншого боку, комунікації між урядом та регулятором були.

Мова йде про проект закону "Про внесення змін до закону "Про ринок природного газу", зареєстрований у парламенті 31 березня 2017 року. Згідно з пояснювальною запискою, закон спрямовано на продовження реалізації реформи ринку газу, створення умов для стійкого розвитку та підвищення добробуту громадян.

Він передбачає, що оператор газорозподільної системи повинен відкрити окремий рахунок у визначених урядом банках та укласти окремий договір з кожним споживачем на послугу з розподілу природного газу.

Кошти, що будуть надходити за цю послугу, повинні розподілятися між оператором газотранспортної системи ("Укртрансгазом"), оператором газорозподільної системи (облгазами) та держбюджетом. Також законопроект передбачає втрату чинності спеціальних обов'язків, покладених на "Нафтогаз", з 1 жовтня 2018 року.

По-перше, цей закон потрібен для юридичного підкріплення постанови НКРЕКП, яка передбачає відокремлену плату за надання послуги з розподілу газу. Оскільки між споживачем та надавачем послуг з транспортування газу нема договірних взаємовідносин, споживач міг би не оплачувати виставленні окремі рахунки.

По-друге, ухвалений 3 березня 2017 року меморандум між Україною та МВФ посилається на постанову НКРЕКП як на зафіксовані наміри і новий "маяк".

"Застосовуємо тариф на розподіл газу й опалення на основі потужності, що дозволить перенести деяку частину вартості на літні місяці — зміни набудуть чинності 1 травня 2017 року. Це дозволить обмежити видатки на субсидії з оплати комунальних послуг на 47 млрд грн у 2017 році", — сказано у меморандумі.

У підсумку рішення НКРЕКП тимчасово відкладене — "маяк" дозволяє це робити.

Все було прораховано та узгоджено, але погано, що кожна урядова інституція та регулятор по-своєму розуміють третій енергопакет, ринок газу і міжнародний досвід. Ніхто не вважає за потрібне створити перехідний період та сприятливі умови для адаптації споживача до нових умов. То для кого тоді ринок газу?