П'ять концепцій ринку землі: який економічний ефект вони генерують

Невпинно наближається 1 січня 2017 року — дата зняття мораторію на продаж аграрних земель.

У зв'язку з цим у суспільстві активізується дискусія про можливості появи в Україні ринку землі.

Невдовзі, після внесення до парламенту проекту про обіг земель, прийняття якого є умовою скасування обмежень, я прогнозую радикальне посилення цієї дискусії.

Така підвищена увага до земельної реформи зрозуміла та виправдана.

Держава, кордони якої не раз перекроювалися, і яка у 21 столітті знову опинилася перед загрозою втрати частини території, не може ставитися до питання розпорядженнями землями легковажно.

Підсилює напругу зростання питомої ваги сільськогосподарської продукції в експортній виручці. У першому півріччі 2016 року вона досягла 31,4% від загального обсягу експортних надходжень.

Це робить збереження темпів розвитку агропромислового комплексу гарантом стабільності макроекономічних показників України, зокрема, курсу національної валюти. До того ж, земля — це сакральна категорія для українців.

Такі складні початкові умови висувають високі вимоги до рівня експертизи та компетенції законодавців, щоб збалансувати інтереси всіх стейкхолдерів при проведенні реформи. До цього часу якість дискусії, яка супроводжує пошук оптимальної моделі ринку, складно було назвати високою.

Її учасники оперують гаслами і закликами замість того, щоб звернутися до цифр і фактів, проаналізувати плюси та мінуси кожного варіанта земельної реформи, їх економічний ефект та ухвалити рішення, виходячи з балансу цих факторів.

Ризикові складові має кожна концепція ринку землі.

Частина з них відносно легко нівелюється, інші загрожують незворотними наслідками, які потрібно обійти або врахувати і компенсувати. Але найгірший, на мою думку, сценарій — збереження статус-кво, в рамках якого обмежені права 6,9 млн громадян, котрі не можуть розпорядитися своєю власністю.

Хочу проінформувати суспільство про варіанти земельної реформи, які обговорюються, і про те, що Україна може отримати в результаті їх реалізації.

Варіант 1. Продовження мораторію на тривалий, до 2022 року, або невизначений термін. Авторство — народні депутати.

*Ефект для економіки розрахований як загальний приріст капіталізації сільськогосподарських земель до 2022 року внаслідок прийняття законопроектів, що регулюють даний варіант розвитку земельної реформи.

Наприклад, зростання цін на землю від 1 100 дол до 1 375 дол в перший рік після скасування мораторію приведе до приросту капіталізації всіх земель країни на 11,4 млрд дол.

**Різниця між економічним ефектом даного і найбільш оптимального варіанта 3.

В розрахунках приймається стартова ціна землі 1 100 дол за га (вартість річної оренди, помножена на 30 років — тривалість активної фази одного покоління).

Варіант 2. Продовження мораторію на короткий термін, до 2018 року. Авторство — народні депутати.

*При переході до третього варіанта з 2019 року

Варіант 3. Поетапний запуск ринку землі з продажем на першому етапі частини державного земельного банку. Авторство — Держгеокадастр.

*У разі непродуманого запуску

Варіант 4. Запуск ринку землі в форматі продажу прав оренди. Авторство — Мінагропрод.

*Економічний ефект обумовлений знищенням корупційної складової в ціні на землю. При проведенні електронних аукціонів з технологією blockchain частина ціни, яку покупці залишали у голів сільрад, тепер буде надходити власнику землі.

Варіант 5. Продовження мораторію з одночасним розвитком механізму емфітевзису. Авторство — народні депутати.

*Економічний ефект дорівнює ефекту від запуску ринку орендних прав.

Основна відмінність між ними — можливість заниження ціни в контракті для ухилення від оподаткування буде нівельована завдяки електронним аукціонам.

Одночасне функціонування тисяч анонімних покупців і продавців не залишить технологічної можливості домовитися з власником землі.

Як бачите, парламентаріям є з чого вибирати. Оптимальний варіант очевидний з огляду на максимальний економічний ефект, який він генерує. Утім, я не закликаю відштовхуватися від однієї тільки сухої цифри, хоча і її не можна не враховувати.

В основі моделі земельної реформи повинні бути захист інтересів пайовиків, вирівнювання умов ведення бізнесу для гравців різного масштабу, забезпечення розвитку сільських територій і при цьому — збереження високих показників аграрного виробництва та експорту сільськогосподарської продукції.

Однак найголовніше — реформа повинна дати очевидну відповідь на питання: чи припустимо в 21 столітті тримати в центрі Європи 7 млн осіб в умовах, наближених до кріпосного права? Чи не час це виправити?

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.