Альтернатива мораторію, або Кому на руку нові аграрні закони

Сьогодні влада все більше уваги приділяє аграрному сектору.

І не дивно, адже це майже одна з небагатьох галузей народного господарства, яка  приносить країні валютну виручку і щороку показує гарні результати.

А сподівання, що багатомільйонний сільський електорат підтримає ту чи іншу політичну силу, виводять депутатів на мітинги біля Верховної Ради або Кабміну.

Не раз доводилося бачити, як той чи інший політик заграє з селянськими партіями, асоціаціями та об'єднаннями, підкріплюючи свою "лояльність" розповідями, що саме він є тим "святим від влади", який віддає усі сили для захисту селян.

І саме завдяки його "невтомній праці" такі важливі для повноцінного життя і праці на землі закони приймаються у нашому парламенті.

Так, Верховна Рада цього скликання за понад півтора року роботи прийняла чимало правильних та необхідних законів. Але під шумок можуть пройти зовсім інші правила, за якими змушені будуть жити селяни.

Розробляються закони, які шкодять розвитку села та аграрному виробництву, кооперативному та фермерському рухам, всьому аграрному устрою.

Зупинюся на двох законопроектах, один з яких тільки щойно був зареєстрований, а інший — майже прийнятий у другому читанні.

Законопроект 4010а "Щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)" зареєстрований 15 липня 2016 року, і його ще не розглядав аграрний комітет.

Емфітевзис — право користування чужою ділянкою аграрного  призначення. Про емфітевзис говорять як про додатковий інструмент для кредитування малих та середніх фермерів, бо кредитування під 20-25% — нісенітниця.

Давайте розберемося: якщо строк договору емфітевзису — більше 30 років, це фактично право власності. За законодавством, сторони зобов'язані погодити у договорі лише ті умови, які вони вважають істотними.

Однією з таких істотних умов договору є плата за користування. У договорі емфітевзису відсутня прив'язка до будь-якої грошової оцінки землі відповідно до закону як основної складової у визначенні розміру плати за землю.

Плата за користування може щорічна і за весь термін. Отримав кошти, вирішив свої питання, і отримати землю назад вже складно, вважай, що продав. Тобто ми вкотре бачимо бажання латифундистів і банкірів ввести обіг земель в обхід мораторію, легалізувати схему та ухилитися від сплати податків.

Що ж отримаємо в разі прийняття?

По-перше, ділки, які накопичують великі масиви, зможуть відійти від державного  регулювання ціни на землю. Це призведе до ще більшого зубожіння селян та до втрати коштів місцевими бюджетами — ПДФО, єдиного податку, індексації.

По-друге, за договором емфітевзису, користувач має право без дозволу власника землі продати своє право користування ділянкою третій особі. Він лише зобов'язується надіслати власнику лист про намір продажу та з пропозицією викупити у нього це право за заявленою ним ціною.

Також користувач може дозволити третій особі прокласти лінії електропередач, трубопроводи, проходи, проїзди, брати за це плату, а селянин, якщо й отримає землю назад, матимете неповноцінну ділянку з обмеженнями у використанні.

Перекупники, як правило, також намагаються підписати з договором емфітевзису першочергове право на викуп землі після зняття мораторію, оформити заповіт, боргові розписки або договори займу.

По-третє, право користування ділянкою може бути передане банку під заставу, без згоди якого розірвати договір власник не зможе, іноді навіть при порушенні користувачем умов договору. Причому надається можливість такої застави навіть на землі державної та комунальної власності.

Якщо користувач не здатний погасити кредит, банк зможе продавати користування ділянкою без прилюдних торгів, у тому числі іноземним компаніям та банкам.

По-четверте, товариствам надається можливість вносити право емфітевзису до статутного фонду, що значно підніме ціну на акції компанії. Саме це дозволить отримати під заставу кредит у європейських банках під 3-5%. Тобто гарно підготуватися до зняття мораторію на продаж землі.

То як ви вважаєте, чиї інтереси захищає цей законопроект?

Також хочу пояснити свою позицію щодо проекту 2028а "Щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства".

Після підтримки у Верховній Раді його так "вдосконалили", що під час обговорення на засіданні аграрного комітету я категорично виступив проти його прийняття.

Після того, як комітет вирішив винести його на голосування, я відкликав свій підпис як співавтора, оскільки вважаю, що за пунктами законопроекту також прихований продаж земель сільськогосподарського призначення в обхід мораторію.

Проект встановлює механізм переоформлення аграрної землі, яку було надано громадянину для ведення фермерського господарства, на юридичну особу.

Потрібно лише підписати угоду про зміну сторони у договорі і, наприклад, ТОВ зможе сконцентрувати будь-який за обсягом земельний банк, який згодом зможе продати кому завгодно шляхом купівлі-продажу майнових прав товариства.

Також цей земельний банк можна використовувати для отримання кредиту шляхом застави. А якщо фірма збанкрутує або її навмисно знищать задля відмивання кредитних коштів, банк отримає цю землю. А ви кажете — мораторій!

Скажу більше: цей документ у липні був внесений в зал для голосування у другому читанні, але завдяки тому, що проєвропейські опозиційні сили блокували роботу Верховної Ради, голосування за законопроект не відбулося.

Такий підхід не має нічого спільного з виваженою державною аграрною політикою, відповідно до якої сільськогосподарські землі повинні використовуватися раціонально і надаватися реальному фермеру, який є національним виробником.

За такі законопроекти і голосують депутати, що знаходяться в постійній "боротьбі" за права фермерів та селян.

Під час аналізу цих документів у мене виникає питання: чому дедалі частіше підтримуються лише великі латифундисти та грошові перекупники, а не реальні селяни, які мають два гектари паю та присадибні ділянки? Їм потрібно вижити, прогодувати свої родини та щось залишити своїм нащадкам.

Селянам потрібно лише допомогти створити невеличку сімейну ферму та надати можливість вільно реалізовувати надлишки своєї продукції.

Хочу нагадати: ті хто володіють великими масивами земель та багатомільйонними коштами, не є селянами. Скоріш за все, селяни для них — наймана робоча сила.

Хотілось би, щоб депутати, які "спеціалізуються" на аграрному секторі, нарешті відверто сказали, кого насправді вони захищають.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.