Розв'язка для ДТЕК наближається

18 березня ДТЕК, український енергетичний гігант і найбільша вугільна компанія України, оприлюднила свої фінансові результати за 2015 рік.

Картина виявилася доволі похмурою.

Чистий обсяг виробництва електроенергії впав на 20%, експорт електроенергії - на 55%, а розмір підтвердженої заборгованості сягнув 2,2 млрд дол.

За тиждень до того агенція Fitch знизила кредитний рейтинг ДТЕК з "C" до "RD" - restricted default, тобто "обмежений дефолт".

Це кінцевий рейтинг Fitch перед банкрутством, коли компанія припиняє виплати в рахунок погашення боргового або іншого фінансового зобов'язання.

Половина зайвих та зношених вугільних електростанцій ДТЕК тепер простоюють і перетворюються на металобрухт.

Тобто ДТЕК стала неплатоспроможною і нездатною обслуговувати борг за своїми зобов'язаннями. Це лише невезіння чи результат непомірного, сліпого ризику?

Десять років тому ДТЕК була однією з найпотужніших приватних компаній в Україні. Вона демонструвала рекордні темпи росту і мала потенціал стати приватною енергетичною монополією.

Засновник та одноосібний власник ДТЕК Рінат Ахметов мав солідну політичну підтримку та бізнес-партнерів на сході і на заході. Він безперешкодно користувався можливістю вести діяльність у надзвичайно вигідному середовищі для, очевидно, безмежного розширення своєї бізнес-імперії.

Перспективи компанії здавалися райдужними та безхмарними, принаймні з точки зору інвесторів. Однак зараз, на одинадцятий рік свого існування, результати діяльності ДТЕК стали нічним кошмаром для кожного інвестора.

Це падіння не сталося на рівному місці. ДТЕК та її інвестори розраховували на значне розширення вугільної галузі в час, коли енергетичний сектор повинен був змінити курс в бік поступового відходу від вугілля задля захисту клімату і здоров'я людей. Це був ідеальний час, щоб почати перехід на поновлювані джерела енергії.

Натомість банки викидали мільйони на вугілля, заохочуючи хибну стратегію ДТЕК.

З 2005 року по 2013 рік комерційні банки включно з Deutsche Bank, UniCredit Group, ING та Erste вклали понад 1,5 млрд євро в українську приватну вугільну галузь, стимулюючи зростання видобутку вугілля та вироблення електроенергії вугільними електростанціями.

Звіти про сталий розвиток і сайти інвесторів переповнювалися прокламаціями, пов'язаними із зміною клімату, однак їх діяльність у 2005-2013 роках в Україні разюче відрізнялася від палких, екологічно чистих слів.

Замість сприяння сталому розвитку банки зміцнювали ланцюги неефективності і корупції, які прив'язали Україну до найбруднішого джерела енергії - вугілля.

У 2006 році український уряд не зміг реформувати вугільну галузь, що означало б запровадження непопулярної політики на зразок закриття великої кількості шахт. Натомість уряд віддав галузь на поталу потужному донецькому клану.

Отже, вугільна промисловість стала джерелом величезних прибутків для екс-президента Віктора Януковича та його оточення, в тому числі Ріната Ахметова, і причиною чорної діри в бюджеті країни з постійним збільшенням державних субсидій на видобуток вугілля. У 2013 році вони досягли 1,5 млрд євро.

Замість реформ в енергетичному секторі ми спостерігали зміцнення злочинного режиму, що в кінцевому підсумку привело країну до національної катастрофи.

Тепер наближається наступний поворотний момент. Як і в 2006 році, ми стоїмо на іншому перехресті, і фінансовий вибір визначатиме майбутнє українського енергетичного сектора щонайменше на наступні десять років.

За даними Міжнародної енергетичної агенції, відновлювальні джерела енергії у світі починають посідати провідні позиції. Однак для розгортання відновлювальної енергетики потрібні великі інвестиції у декарбонізацію (видалення вуглекислоти).

Україну в цьому контексті потрібно розглядати як перестиглий плід, враховуючи, що вона входить у двадцятку країн-забруднювачів і має величезний потенціал для скорочення викидів. Саме тому настав час докласти рішучих зусиль, аби вилучити зв'язаний капітал з вугілля та пом'якшити фінансові втрати банків.

Крупні інвестиції мусять йти у чисту енергетику. Європейські інвестори - UniCredit Group, Deutsche Bank і Erste - повинні зосередитися не на ДТЕК, а на її власникові та уважно стежити за його рухами. Якщо банки сподіваються повернути хоча б половину своїх інвестицій, час притягти Ахметова до фінансової відповідальності.

Розв'язка драми може настати дуже швидко, якщо російські інвестори ДТЕК - Сбєрбанк Росії, ВТБ і Газпромбанк - спробують стягнути з неї свої частки боргу в рамках процедури банкрутства з метою накладання арешту на активи компанії.

Коли ДТЕК збанкрутує, її власник спробує вилучити якомога більше коштів і вивести їх за кордон. Банки ризикують залишитися ні з чим, якщо імовірний перерозподіл за участю росіян та Ахметова відбуватиметься безперешкодно.

Як і всюди, в Україні великі міжнародні банки й інвестори повинні засвоїти гіркий урок щодо вугільних інвестицій і почати підтримувати чисту енергетику. Вона має багато переваг, в тому числі - забезпечення енергетичної незалежності від Росії, яка в даний час контролює значну частину поставок вугілля в Україну.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.