"Хіба ревуть воли...". Правда про податкові пільги для аграріїв

Кінець 2015 року став для аграрної спільноти буремним.

Непрозоре прийняття держбюджету та Податкового кодексу, коли у законодавство були закладені корупційні норми, змусили аграріїв вийти на акції протесту.

Відбулися десятитисячний мітинг під стінами Верховної Ради та блокування 25 автомагістралей в одинадцятьох областях.

Невдовзі акції протесту можуть відновитися. Чого хочуть аграрії? Одні кажуть - захистити свої надприбутки, інші - не платити податків. А що ж насправді?

Єдиною підтримкою для аграріїв був і залишається спеціальний режим ПДВ: кошти акумулюються на спеціальних рахунках, а потім ними можна розрахуватися за товари та послуги, необхідні для функціонування підприємства.

Це важко назвати пільгою. Це спосіб, який дозволяє аграріям накопичувати кошти для сівби, збирання врожай, годування худоби, розвитку технологій.

Не беручи жодної копійки у держави, аграрії можуть конкурувати з європейцями, які мають великі державні дотації, та американцями, які користуються дешевими кредитами - 3-4% річних на 20-30 років. В Україні - 35-40% на рік-півтора.

Український аграрій отримує близько 1 тис грн на га ріллі, тоді як підтримка сільгоспвиробників у країнах Європи становить 450 євро на га.

У бюджет 2015 року було закладено майже 215 млн грн для часткового відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких комплексів.

Однак постанова уряду "Про внесення змін до порядку використання коштів, передбачених для часткового відшкодування суб'єктам господарювання вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм" була оприлюднена лише після завершення терміну подачі документів на відшкодування.

Крім того, у 2015 році аграріям підвищили розмір фіксованого сільськогосподарського податку в 21 раз, одночасно збільшивши ставку і базу оподаткування - нормативну грошову оцінку 1 га сільгоспугідь.

Чому експортне ПДВ повертають металургам, енергетикам - хоча й не всім і за "відкати", а експортерам сільськогосподарської продукції - ні? Лише у 2014 році сума невідшкодованого ПДВ становила 13 млрд грн. Це кошти, які фермер недоотримав за свій товар.

Українські сільгоспвиробники змушені сплачувати збір з кожного літра пального за користування вітчизняними дорогами. Однак це пальне використовують для техніки, яка працює в полі, і не їздить по дорогах, крім польових.

У той же час аграрії країн ЄС і США отримують пільгові тарифи на пальне і знижені податкові ставки та збори. Висновок один: дурять нашого брата.

Хто ти, український аграрію?

Попри стереотип, що в аграрному секторі переважають великі підприємства, їх частка становить лише 20%. Переважна більшість - малі і середні підприємства. До прикладу, 47% молока, що надходить на переробку, виробляють домашні господарства населення, решта 53% - сільськогосподарські підприємства.

Саме останні є основними виробниками молока, частка котрих постійно зростає з огляду на скорочення виробництва молока в господарствах селян і агрохолдингах.

Однак представники малого та середнього бізнесу позбавлені доступу до кредитів і можуть розвиватися лише шляхом використання спецрежиму ПДВ. За ними не стоять "свої люди" в парламенті і не лобіюють їх інтереси.

Міф про прибутковість

Дані державної статистики свідчать, що рентабельність агробізнесу у 2014 році становила близько 20% у гривневому еквіваленті. Разом з тим, девальвація національної валюти досягла рекордних 90%.

Більшість витрат виробники здійснюють у першому півріччі. Це витрати на імпортні матеріали, ціни на які прив'язані до курсу валюти. Продають продукцію зазвичай наприкінці другого півріччя в умовах стрімкого зростання курсу іноземних валют.

Якщо рахувати прибутки та витрати у вільноконвертованих валютах, то виявиться, що аграрії змушені працювати "в нуль". Зараз непросто всім бізнесам, однак якщо збанкрутують аграрії, країна залишиться без власної їжі та валютних надходжень. Це недопустимо особливо зараз, коли на сході країни тривають бойові дії.

Така загроза цілком реальна. Прийнятий наприкінці 2015 року Верховною Радою податковий режим призводить до того, що українська продукція стає неконкурентоздатною на міжнародному ринку, а ціни на внутрішньому ринку не дозволяють підтримувати рентабельність виробництва.

Наприклад, ціна на українське молоко зараз найнижча у світі - 0,18 євро за кг. Фермери ж у країнах Європи отримують 0,31 євро без врахування ПДВ. От і виходить, що наші аграрії не лише не отримують державної підтримки, як у країнах ЄС, США, Росії чи Білорусії, а й дотують населення, стримуючи ціни.

Повстання аграріїв

Чому аграрії так обурилися прийнятими Верховною Радою поправками про створення двох реєстрів при відшкодуванні ПДВ? Бо це дозволяє зберегти чинний "ручний" механізм відшкодування ПДВ: цьому - дам, а тому - не дам.

Законопроект №3357 або "законопроект Южаніної", як його називають в народі, передбачає законодавчі гарантії своєчасного і повного відшкодування ПДВ, а також усуває можливості безпідставного зняття податкового кредиту.

З цією метою передбачалося ввести єдиний публічний реєстр заявок на відшкодування ПДВ лише на основі черговості їх подання. Цю ініціативу повністю підтримали аграрії, але не парламентарі. Проект навіть не потрапив до порядку денного. Замість нього депутати прийняли закон, що передбачає два реєстри.

Один - для так званих автоматників, а в реальності - для олігархів, котрим ПДВ відшкодовуватиметься першочергово. Другий - для малих та середніх підприємців, яким ПДВ планують відшкодовувати у "ручному" режимі, тобто за "відкати".

Поки великі підприємства відчуватимуть труднощі, малі і середні зникнуть. Олігарх виживе, а виробник, що гарантує продовольчу безпеку країни, перестане існувати.

Сільгоспвиробники відстоюють не свої пільги, а справедливість. Аграрії, на плечі яких лягли усі тягарі сьогодення - соціальна сфера на селі, обороноздатність країни - були змушені вийти з протестами у переддень різдвяних свят. Вимога в аграріїв одна: дотримання Конституції та прав людини.

Якщо згадати голосування за ганебний законопроект про внесення змін до Податкового кодексу, то лише після кількагодинних обговорень вдалося отримати необхідну, ба - навіть більшу кількість голосів: 251 з необхідних 226.

Хронологія подій

Перш ніж блокувати головні магістралі країни, аграрії не раз виходили відстоювати свої права під стіни Верховної Ради. Все почалося у липні 2014 року, коли вперше аграрії відстояли спеціальний режим оподаткування в агросекторі.

Потім був липень 2015 року, коли під парламентом двічі збиралися тисячі людей, аби висловити свою позицію проти знищення села.

Врешті-решт напередодні новоріччя сільгоспвиробники знову зібралися, щоб привернути увагу уряду до проблем сектора. Небажання почути селян змусило їх вдатися до крайніх заходів - блокування головних автомагістралей.

За що і проти чого

На що сподівалися сільгоспвиробники, вдаючись до таких заходів?

По-перше - відстояти право на існування малого та середнього бізнесу.

По-друге - вберегти населення від подорожчання продуктів щонайменше на 20%. Інакше аграрії будуть змушені компенсувати свої витрати шляхом підвищення цін на свою продукцію. Однак ми розуміємо, що у населення і так нема грошей. Підвищення цін на їжу може призвести до соціального вибуху.

Кажуть, що аграрії знахабніли. Однак скорочувати прибутки і витрати виробництва далі вже нікуди. Про це свідчать підсумки галузі тваринництва у 2015 році.

Поголів'я великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств скоротилося на 2,8%, при цьому корів - на 4%, свиней - на 3,5%, птиці - на 1,6%. Виробництво молока впало на 4%, яєць - на 14,3%, м'яса - на 1,4%.

Ми не падаємо в прірву, ми летимо стрімголов. Аграрії відстоюють не свій гаманець, а можливість працювати. За нинішніх умов одних чекають надприбутки, інших - розорення. Картина сумна, але така наша реальність.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.