Як отримати 1 мільярд доларів від агроекспорту в ASEAN

Країни ASEAN - це об'єднання десяти держав регіону південно-східної Азії, які стрімко розвиваються, залучають інвестиції та збільшують споживання.

Україна тільки зараз починає системно виходити на цей цікавий ринок.

У середньостроковій перспективі це може принести нам близько 1 млрд дол надходжень від агроекспорту.

Чому ASEAN важливе для України

ASEAN переживає новий етап економічної та торговельної інтеграції.

В кінці 2015 року країни-члени прийняли рішення, які визначили напрямки подальшого розвитку організації. Один з них - економічне співтовариство.

Азійські аналітики ставляться до цього стримано, вказуючи, що між країнами існує багато розбіжностей, які будуть заважати тісній інтеграції. Це справді так.

Економічно, технологічно чи інфраструктурно Таїланд, Індонезію чи Малайзію не можна порівнювати з Лаосом, Камбоджі чи М'янмою.

Крім того, серед країн багато внутрішніх, геоекономічних і навіть геополітичних розбіжностей. Однак це не заважає країнам-лідерам регіону стрімко розвиватися.

Ринки ASEAN будуть мати все більше значення у міжнародній торгівлі. Про це, зокрема, свідчить більш ніж дворічне зростання рівня доходу середнього класу, обмежені можливості росту в інших регіонах, регіональна інтеграція, розвиток інфраструктури, підвищення якості трудових ресурсів.

Індикатор експансії бізнесу на ринок ASEAN у сфері продовольства та продовольчих товарів є одним з найвищих серед десяти галузей економіки.

Наведу кілька цифр, оцінок і прогнозів експертів, що дадуть змогу зрозуміти потенціал. Об'єднавши економіки цих країн, ми отримаємо сьому за величиною економіку світу. За прогнозами, у 2050 році вона буде четвертою.

Сьогодні країни ASEAN - це 7% світової торгівлі. Понад 67 млн сімей вже зараз є частиною класу споживачів. У 2025 році таких сімей буде 134 млн. В регіоні стрімко розвиваються онлайн-технології та урбанізація.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в ASEAN третій рік поспіль демонструє ріст, а сама організація є найбільшим отримувачем іноземних інвестицій серед країн та регіонів, що розвиваються. Перше місце за обсягом інвестицій посідає ЄС. Намагається посилитися в регіоні і Росія.

Для України держави ASEAN - потенційно важливі партнери. Ми тільки починаємо використовувати можливості торгівлі агропродуктами з цими державами.

Україна може значно збільшити експорт і таким чином продовжити диверсифікацію ринків збуту. Це можливо навіть без підписання ЗВТ з однією з країн-учасниць об'єднання. Перспективи розвитку регіону свідчать, що там буде потрібна не тільки українська сировина, а й готові продукти, однак високої якості.

Що маємо сьогодні

Ще в 2011 році ми постачали до цих країн агропродукцію на смішну для такого ринку суму - 64 млн дол. Частка регіону в загальному експорті нашої агропродукції становила лише 0,5%. Нині все змінилося.

Мені приємно повідомити, що за 11 місяців 2015 року ми збільшили цей показник майже в десять разів. Було поставлено агропродукції на 613 млн дол, це в 1,7 разу більше, ніж у 2014 році. Частка ASEAN за 11 місяців 2015 року в загальному експорті агропродукції становила 4,6%. За п'ять років вона виросла у дев'ять разів.

Нашими найбільшими партнерами в регіоні є Таїланд, Малайзія, Індонезія і Філіппіни. Поки що ми мало працюємо з В'єтнамом та Сінгапуром.

Нам потрібно інтенсифікувати контакти і спробувати у 2016 році здійснити прорив на даному напрямі. Це важливо також через те, що наші російські конкуренти намагаються здійснити геоекономічний бліц-криг у цьому напрямі.

У 2015 році ми постачали в основні країни організації переважно сировину. Так, у В'єтнамі мають попит українські зернові і насіння льону, у Малайзії - зернові та олія, в Індонезії, Таїланді і Філіппінах - зерно.

Однак Україна постачає до країн регіону і товари з більш високим рівнем доданої вартості. Так, альбуміни (білки) українського виробництва отримує Таїланд.

Філіппіни споживають українські молокопродукти і борошно. Індонезія - борошно, крохмаль та яйця, В'єтнам - патоку і солод. Буду намагатися вивести на ці ринки нові продукти харчування, які, переконана, також будуть мати попит.

Плани щодо розвитку відносин

Україна може і повинна посилювати свої позиції на південно-східному напрямі. За півтора-два роки ми можемо наростити агроекспорт до країн регіону до 800 млн дол, а за три-чотири роки - до 1 млрд дол.

Значний поштовх може надати створення зони вільної торгівлі з однією з країн-учасниць. В Україні серед таких розглядаються В'єтнам і Сінгапур.

Навіть за оцінкою країн-учасниць ASEAN, В'єтнам розвивається бурхливо. Однак за останній період українські експортери дещо втратили свої позиції. Вважаю, що експорт у цьому напрямі навіть в короткостроковій перспективі можна збільшити мінімум в чотири рази до 120 млн дол.

Я підтримую ініціативу щодо намагання підписати ЗВТ з цією державою, адже ринок В'єтнаму перспективний і багатьма розглядається як локомотив Азії. Однак Росія розглядає офіційний Ханой як базу для виходу на ринок регіону і може створювати нашим геоекономічним намаганням певні проблеми.

Також вважаю, що Україна повинна дати нове дихання ідеї створення ЗВТ з Сінгапуром. Нам цікавий не тільки внутрішній ринок цієї економічно розвинутої держави, територія якої у 840 разів менша за територію України.

ЗВТ з цією державою може стати для українських експортерів місточком на інші ринки ASEAN, а Сінгапур став би своєрідним торговельним хабом.

Очевидно, що освоєння нашими виробниками готових харчових продуктів ринків MENA дозволить їм активніше заходити на ринки Малайзії та Індонезії із 278 млн споживачів. Однак нам потрібно розглядати цей регіон окремо від іншої Азії і спрямовувати зусилля на вихід на ринки держав-учасниць.

Хочеться вірити, що 2016 рік стане переломним у торговельних відносинах України з країнами ASEAN, і позитивна тенденція, яку вдалося встановити у 2015 році, триватиме. Я ж буду докладати всіх зусиль, щоб наші виробники освоїли цей регіон, який ще зовсім недавно для багатьох був terra incognita.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.