Фактор страху

Дебати про те, що краще - фіскальна експансія чи консолідація - продовжують розділяти розвинені країни світу.

У відповідь на глобальний економічний спад 2008 року Великобританія приступила до реалізації програми економії, тоді як Сполучені Штати прийняли програму фіскального стимулювання на 800 мільярдів доларів.

Незважаючи на спад в економіці, прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон обіцяє продовжити курс на економію. Обама теж дотримується свого курсу, незважаючи на критику. Недавно він запропонував додаткові державні витрати на 450 мільярдів доларів та скорочення податків, щоб допомогти підвищити зайнятість.

Безробіття в США залишалося вище 9% протягом 22 з останніх 24 місяців. Поки одні підтримують додаткові стимули, інші, на зразок Британії, закликають економити.

Однак чи зможе будь-який з цих підходів скоротити безробіття ефективним чином? Невже новий раунд "кількісного послаблення" - нетрадиційна форма економічних стимулів, за допомогою яких центробанк купує фінансові активи, - працює краще?

Коли економісти-лауреати Нобелівської премії не можуть домовитися, як вирішити проблему безробіття, громадськість виправдано заходить в глухий кут.

З одного боку, Пол Кругман і Джозеф Стіґліц закликають до ще більших фіскальних стимулів, націлених на державні витрати на інвестиції в освіту та інфраструктуру. З іншого боку, Роберт Манделл, Майрон Скоулз і Рейнхард Селт закликали до "драконівських заходів", щоб приборкати рівні заборгованості.

Американський закон про відновлення і повторні інвестиції - ARRA, який Обама прийняв через три тижні після своєї інавгурації, викликав розчарування.

Стимул в обсязі 800 мільярдів доларів не дав того ефекту, на який розраховували його прихильники, бо він супроводжувався великим збільшенням приватних накопичень. Прихильники плану стимулювання стверджують, що без ARRA ситуація була б набагато гіршою. Я ж ставлюся до цього скептично.

Найкращим підходом до скорочення безробіття був би новий і розширений раунд "кількісного послаблення". Мене надихають заклики до цього у Великобританії. Сьогодні розмови зміщуються до придбання ризикованих активів або великих позик приватному сектору, на відміну від довгострокових державних цінних паперів.

Це крок у правильному напрямку, який я пропагував протягом останніх трьох років. Можливо, слід піти ще далі. У моїх працях міститься новий логічний підхід до макроекономіки. Він пояснює, як відсутність довіри може сприяти росту безробіття.

Потрібно підтримати придбання акцій центробанками для зниження волатильності цін на активи, відновлення вартості накопичень і запобігання падінню ринків.

Коли бізнесмени бояться, вони перестають інвестувати в реальні активи. Брак довіри відображається в низьких і нестійких цінах на них. Обстановка страху має мало спільного з поганою політикою уряду, хоча погана політика може погіршити ситуацію.

Бізнесмени починають боятися, що цінні папери і вартість машин та заводів, які підтримують ці папери, можуть знижуватися і далі. Страх підживлює сам себе, і прогноз, що цінні папери продовжать втрачати вартість, починає реалізовуватися.

Спад 2008 року був викликаний розривом міхура нерухомості. Вартість житла у США впала на 34% з часу піку в 2006 році і продовжує падати. Фондовий ринок знизився майже на 50% з моменту піку в 2007 році. Ця величезна втрата вартості викликала значне і стійке падіння споживчого попиту, що призвело до зростання безробіття.

Доки ми не захочемо вивчити нові рішення, негаразди, які відчувають мільйони безробітних, триватимуть.

Політика "кількісного послаблення", коли центробанк купує ризиковані активи, може запобігти коливанню цін і відновити вартість фінансового добробуту. Такі покупки потребують підтримки казначейства, бо це фіскальна тактика, а не монетарна.

За допомогою залучення казначейства придбання ризикованих активів може бути профінансоване за рахунок випуску боргових зобов'язань, а не друкування нових грошей, тим самим пом'якшуючи інфляційні побоювання.

Велика рецесія не переросла у другу Велику депресію завдяки скоординованим діям урядів світу. Хоча фіскальна експансія, можливо, зіграла свою роль у досягненні цього успіху, інтервенції центрального банку не були найважливішим компонентом.

"Кількісне послаблення" працює за допомогою збільшення вартості матеріальних цінностей. І в США, і у Великобританії це призвело до скорочення реальної очікуваної прибутковості за довгостроковими державними облігаціями, які, в свою чергу, підтримали відновлення на фондовому ринку.

Ми не повинні миритися з рівнем безробіття 9% як новою нормою. Довіра - це пророцтво, яке реалізується самостійно. Ми можемо і повинні керувати нею за допомогою прямих інтервенцій на ринки активів.

Шлях вперед лежить через науку, а не ідеологію, догму чи неспроможні теорії.

Авторське право: Project Syndicate, 2011 рік

Переклад з англійської - Тетяна Грибова