Як турецькі банкіри долали кризу

З повідомлень українських та світових засобів інформації під час світової фінансової та економічної кризи 2008-2009 років.

Нью-Йорк. Фінансова система США на грані краху. Найбільші у світі американські інвестиційні банки та страхові компанії оголошують банкрутство. Уряд США вживає надзвичайних заходів для рятування фінансових установ.

Конгрес США погодився виділити 1 трильйон доларів для надання допомоги банкам та промисловості. Більше ста американських банків збанкрутували.

Лондон, Париж, Брюссель. Жахлива хвиля фінансової кризи докотилася до Європи. У Сіті паніка. Бельгійський уряд ухвалив рішення про націоналізацію банків. Уряд Великої Британії рятує найстаріший банк Королівства.

Світова фінансова та банківська система переживають найжорстокішу кризу після Великої депресії, вона потребує радикальних змін.

Київ. Десяткам банків загрожує банкрутство. Тисячі українців у паніці намагаються забрати свої депозити, НБУ запроваджує мораторій на їх виплати. У багатьох установах вводиться тимчасова адміністрація. Уряд та Нацбанк починають рекапіталізацію деяких банків, для цього виділено 40 мільярдів гривень.

Населення втратило довіру до вітчизняних банків. Українці тримають під подушкою 30-50 мільярдів доларів. З країни в офшорні зони виведено 114 мільярдів гривень. Збитки українських банків склали 22 мільярди гривень.

Зростає частка проблемних кредитів. У стані ліквідації знаходяться 12 установ. Президента великого українського банку оголошено у міжнародний розшук.

Анкара, Стамбул. Світова криза негативно позначилася на економіці Туреччини. Індекс Стамбульської фондової біржі упав на 40%. Турецька ліра втратила 30% своєї вартості. За прогнозами, ВВП Туреччини у 2009 році зменшиться на 6%.

Турецькі банки працюють стабільно, жодний з них не збанкрутував і не звертався за допомогою до уряду або нацбанку. Турецькі банки - острови спокою у бурі кризи. Установи отримують рекордні прибутки, частка проблемних позик - 4,9%.

Автор, який за службовими обов'язками спостерігає за подіями у турецькій економіці, а також має невеличкий депозит в одному з українських банків і вже другий рік не може отримати свої гроші, зацікавився, як турецьким банкам вдалося уникнути впливу кризи, хоча інші сектори турецької економіки від неї постраждали.

Що ж відрізняє турецькі установи від установ більшості потужних держав, стовпів світової фінансової системи, які мають величезний досвід та вікові традиції у банківській справі, але не витримали випробування кризою?

Чим відрізняються турецькі банки від українських? Як їм вдалося спокійно працювати в умовах кризи, отримати прибутки і зберегти довіру населення?

На цю тему авторові вдалося порозмовляти з фахівцями - працівниками центробанку Туреччини та деяких комерційних банків. Вони розповіли, чому їхня банківська система виявилася однією з найстабільніших та найміцніших у світі.

1. Фінансова та банківська система Туреччини після кризи 2000-2001 років була радикально реформована. Попередня криза навчила турецьких банкірів та фінансистів обережніше ставитися як до управління банками, так і до введення необхідних регуляторних та контролюючих заходів.

Досвід Туреччини протягом 2009 року також підтвердив, що першою лінією оборони для захисту країни у важкі часи повинна бути стабільна фінансова система з ефективною ринковою дисципліною, потужні незалежні регуляторні та контролюючі органи, а також рішуче дотримання жорсткої фіскальної дисципліни.

2. Важливим елементом є наявність у країні механізмів для захисту банківського сектора від впливу кризи. Такі механізми повинні своєчасно виявляти проблеми, що виникають в установах, і ефективно їх розв'язувати.

3. Підтвердилася необхідність своєчасного діагнозу масштабів проблем у банках та безкомпромісного вжиття комплексних підходів для розв'язання структурних та інших проблем з використанням механізму міжвідомчого співробітництва.

4. Невід'ємною частиною механізмів попередження криз повинен стати суворий процес ліцензування для запобігання зловживанням з боку власників банків.

Досвід Туреччини підтвердив необхідність ретельної перевірки кваліфікації та намірів засновників, інституційної спроможності установ управляти ризиками, дотримуватися принципів корпоративного управління та умов конкуренції.

5. Криза ще раз підтвердила необхідність забезпечення контролю за діяльністю банків за допомогою системи "раннього сповіщення", яка повинна сигналізувати про проблеми установ ще до того, як вони стають серйозними.

6. Для запобігання паніки серед населення та поглиблення банківської кризи потрібно своєчасно вводити широкі гарантії щодо вкладів, а після завершення кризи - їх скасування, щоб це не спотворювало роботу ринкових механізмів.

7. Необхідно забезпечити прозорість та неупередженість усіх рішень та дій у секторі, а також оприлюднення об'єктивної інформації про стан усіх банків.

8. Слід передбачити створення відповідних "буферів" шляхом посилення регулювання банківської та фінансової сфери під час буму в економіці та послаблення регулювання під час кризи шляхом поступового пом'якшення вимог.

У турецькому досвіді можна знайти й інші корисні пункти, але їх повинні аналізувати професіональні банкіри. Звісно, для українських фахівців ці рекомендації відкриттям не стануть. Однак вони, очевидно, навмисно чи ненавмисно не виконують прості правила, накопичені банківським сектором.

Які висновки з жорстокої банківської кризи зроблять українські банкіри та можновладці? Який варіант попередження таких криз у майбутньому обере Національний банк - турецький, шведський чи знову український?

Поки можновладці міркуватимуть, автор зробив особистий висновок з турецького досвіду. Позичаючи комусь свої гроші, варто знати, хто ця людина.

Також треба "ретельно перевіряти кваліфікацію та наміри засновників банків". Якщо фірми фундаторів зареєстровані на Кіпрі, а президент банку - людина з чотирма паспортами різних країн, це означає, що покладені на депозити гроші витрачатиме на Кайманових островах саме він, а не вкладники.

Зараз преса багато пише про ситуацію у банківській сфері. Іноді складається враження, що якби українські фінансисти, багато з яких є кавалерами почесних християнських церковних орденів, дотримувалися хоча б однієї, восьмої, Христової заповіді, то стійкість вітчизняної банківської системи зросла б у десятки разів.

А якби вони виконували усі десять заповідей, то могли б гідно продовжити справу своїх предків і написати листа турецьким банкірам.