Чому коштів на пенсії не вистачає

Пенсійному фонду для виконання зобов'язань із виплати пенсій до кінця року не вистачає близько 14 млрд. грн. Це відзначив Президент на нараді з міністром фінансів, головами Податкової та Митниці. Незалежні експерти питають: яких наслідків чекати 13,5 млн. українських пенсіонерів?

Насамперед зауважу, що Пенсійний фонд не є фондом у звичайному розумінні цього слова. Це, скоріше, віртуальний фонд, у якому кошти не лежать, як "золото в мішках", а проходять "транзитом" від джерел їх формування до пенсіонерів-отримувачів. ПФУ лише веде облік та адміністрування руху цих коштів.

Як відомо, головним джерелом доходів фонду є обов'язкові збори: податки в розмірі як мінімум 35,3% до нарахованої зарплати, які сплачують усі роботодавці і працюючі. Тому нинішні пенсіонери отримують із ПФУ не власні накопичення, а гроші нинішніх платників.

І якщо з якихось причин нарахована зарплата працюючим зменшується, то знижується і обсяг надходжень до ПФУ. І тоді в нього не вистачає реальних грошей для сплати пенсій. Це - головна причина, через яку може утворитися дефіцит ПФУ.

Однак цьогорічний дефіцит носить специфічний характер, і є відображенням суто українських реалій.

Для того, щоб визначити обсяги видатків Пенсійного фонду на рік, треба перемножити середню заплановану пенсію на кількість пенсіонерів. У бюджеті ПФУ на 2008 рік було затверджено 141,2 мільярдів гривень видатків. Однак тепер з'ясувалося, що "помилка" склала 14 мільярдів.

Оскільки "помилка" при множенні двох цифр на такому рівні виглядає досить комічною, ми пошукали і знайшли інші причини. Ними виявились додаткові зобов'язання уряду, прийняті за межами затверджених видатків ПФУ, а саме: суттєве підвищення державних пенсій з 1 жовтня та закон про підвищення престижності шахтарької праці, прийнятий на черговій хвилі "любові до людей".

Беручи "підвищені" зобов'язання, що вийшли за межі видатків фонду, уряд, схоже, сподівався на додаткові надходження у зв'язку з економічним зростанням, яке мало місце 2007 року. Але ж у час, коли ці рішення приймалися, головний індикатор фінансового стану України - фондовий ринок - уже впав майже на 50%, а у світі мали місце всі ознаки фінансової кризи.

Треба було зважати на це, не брати нових пенсійних зобов'язань, а принаймні дотриматися раніше прийнятих, які містяться в затвердженому бюджеті ПФУ на 2008 рік. Натомість, як результат, маємо дефіцит у 14 мільярдів гривень і проблему можливої затримки чи невиплати частини пенсій 13,5 мільйонам пенсіонерів у грудні-січні.

І що гірше - "помилка" закладена тепер і на 2009 рік, коли нас може чекати не "специфічний", як цього року, а реальний дефіцит ПФУ, бо, згідно з рішенням Конституційного Суду, розміри пенсій у бік їх зменшення переглядати не можна.

А вже сьогодні підприємства металургії, будівництва, машинобудування, фінансового сектору, інших галузей і сфер економіки зменшують кількість працівників, а також знову переходять на "тіньову" зарплату та скорочений робочий тиждень, що автоматично зменшує доходи ПФУ.

Вже цього року, через демографічну ситуацію, на одного платника податків у ПФУ припадало майже 0,9 пенсіонера. Наступного року кількість працюючих може стати меншою за кількість пенсіонерів, хоч таке співвідношення очікувалось більш ніж на 10 років пізніше.

Пенсійна система України, нажаль, майже на 100% залежить від її державної складової (солідарної системи). Звідси й величезні ризики для держави та уряду, які сьогодні "вилізли на поверхню". В розвиненому світі - все інакше.

Досвід країн ЄС, де в середині 80-х років ситуація з пенсійним забезпеченням була так само складною, бо їх населення старіє, як і наше, показує, що достойна пенсія і кардинальне зменшення пенсійного навантаження на державні фінанси можливі лише через глибоку пенсійну реформу шляхом створення трьохрівневої збалансованої пенсійної системи.

Перший рівень - державна солідарна система, система соціальної безпеки, яка гарантує пенсію на рівні, не меншому, ніж 60% розміру мінімальної зарплати. Другий рівень - обов'язкова накопичувальна система. Третій рівень - добровільна накопичувальна приватна пенсія.

Звідси і структура пенсій в країнах з розвиненою економікою: 50% - державна, 8-40% - пенсія другого рівня, 10-42% - приватна. Тоді як в Україні державна пенсія складає 99,991%, пенсія другого рівня - 0%; третього - 0,009%.

Пенсійна реформа в Україні розпочалася 2004 року, коли було прийнято законодавчі акти, які передбачали запровадження другого і третього рівнів пенсійної системи.

Без розвитку цих складових - обов'язкової накопичувальної та добровільної, приватної систем, які сформовані на реальних фондах (у яких кошти накопичуються) - держава не зможе забезпечити гарантій достойної пенсії своїм громадянам і позбутися ризиків, які вона має.

Реально недержавні пенсійні фонди (третій рівень) почали діяти 2005 року. Сьогодні створено повну інфраструктуру діяльності НПФ. Збільшуються активи НПФ: на кінець 2007 року - 281 млн. грн., на кінець третього кварталу 2008 року - 580 млн. грн. Зростає кількість громадян-учасників НПФ.

На часі - введення другого рівня пенсійної системи. Такий крок не тільки підвищить соціальний захист громадян завдяки їх безпосередній участі в накопиченні коштів на пенсію, але й створить потужного внутрішнього інвестора зі значними довгостроковими ресурсами, які будуть спрямовані на розвиток економічної та соціальної інфраструктури країни.

Одночасно функціонування 2-го рівня через зміну співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку сприятиме фінансовій стабільності в Україні. А проблеми на зразок дефіциту ПФУ не вестимуть до тих серйозних наслідків, які ми бачимо сьогодні.

І на завершення. Думаю, реальне розуміння серйозності того факту, що коштів Пенсійного фонду може не вистачити для повного виконання фінансових зобов'язань держави перед пенсіонерами, як і серйозна розмова про це, ще попереду.

А поки що експерти (і я в тому числі) мають трохи часу для того, щоб укотре висловити коментарі та "продемонструвати ерудицію".