В пошуках загальнонаціонального сенсу (Частина ІІ)

Декомерціалізація державного управління – тема особливо важка для України. Адже тут державний апарат, здається, існує тільки для того, щоб вирішувати чиїсь конкретні бізнес-проблеми.

І все ж провести декомерціалізацію доведеться – з тією ж самою метою, що і деполітизувати державне управління. А саме заради ефективності, стабільності і зміцнення репутації адміністративної машини.

Поряд з політичними правами, делікатність становища державного службовця змушує країну обмежити його економічні права власника, а також право на приватність його життя.

Слід бути реалістами: корозія правосвідомості в державному апараті зайшла занадто далеко, а надії на "моральних і патріотичних" (і тому некорупованих) чиновників виявилися марними. Суспільство більше не може собі дозволити розкіш захищати приватне життя державного чиновника.

Почати доведеться, зрозуміло, із загальнонаціонального реєстру великої власності. Під великою власністю в Україні можна розуміти все, що більше за мотоцикл.

Реєстрація великої власності має стати обов'язковою, а реєстри засобів пересування, нерухомості і власності підприємств слід зробити публічними і легкодоступними.

Аби стимулювати відкритість структури власності підприємств, можна передбачити, що власність компаній, які беруть участь в державних тендерах і аукціонах, повинна прослідковуватися до конкретних фізичних осіб.

Компанії з неясною структурою або з офшорною часткою до державних тендерів або приватизаційних аукціонів допускатися не повинні, оскільки їх субконтрактори повинні мати таку ж прозору структуру власності.

Якою б вигідною не була анонімна власність українським фінансово-промисловим групам, її розанонімізація – ще вигідніша.

До того ж той, хто перший висуне тезу розанонімізації власності, заборони на участь непрозорих структур в економічній діяльності, пов'язаній з державою, одержить безсумнівні електоральні переваги.

Тому за розанонімізацію мають виступити всі конкуруючі кланово-олігархічні групи одночасно.

Головні принципи декомерціалізації державного управління

Головним принципом декомерціалізаії державного управління має стати заборона державним службовцям володіти, розпоряджатися і отримувати прибуток від частки в комерційних підприємствах, діяльність яких прямо або непрямо залежить від їх рішень.

Відкритість великої власності в країні має не дозволити чиновнику безконтрольно брати участь в роботі і прибутку таких підприємств.

З огляду на всепроникаючу корупційну корозію в країні, спочатку, вочевидь, доведеться заборонити державним службовцям і членам їх родин володіти акціями підприємств. Навіть якщо мета вкладення безневинна, наприклад, створити пенсійні накопичення.

Заборона на володіння часток і одержання прибутків від таких підприємств має поширюватися на термін в кілька років після закінчення державної служби.

Другим принципом декомерціалізації має стати заборона державному службовцю обіймати керівні посади, бути членом наглядових рад комерційних підприємств, діяльність яких прямо або непрямо була пов'язана з його установою протягом декількох років з моменту закінчення державної служби. Це необхідно, аби перекрити такий корупційний канал, коли хабарі дають у вигляді посади на підприємстві.

Третім обов'язковим принципом декомерціалізації адміністративної машини має стати прозорість доходів і витрат – як в готівковій формі, так і у вигляді послуг для самого чиновника і членів його родини.

Факт отримання будь-якого доходу, подарунка чи послуги (включаючи надання транспорту, розважальних, медичних, консультаційних послуг) має декларуватися і оприлюднюватися протягом одного-двох днів з моменту надання.

Таким способом суспільство зможе легко порівнювати видимий спосіб життя державного чиновника з його офіційно задекларованими доходами.

Мають залишитися в минулому "фількіни грамоти" у вигляді декларацій про доходи, до яких не входить одяг вартістю в багато тисяч доларів, який подаровано "чоловіком/дружиною", "телефони і машини, що друг родини дав погратися синові". Будь-який сумнів чи невідповідність повинні трактуватися проти державного службовця.

Декомерціалізація державного управління повинна хоча б тимчасово скасувати презумпцію невинності у відношенні державних службовців.

Саме презумпція корупційної винності дасть можливість тим, хто може і хоче працювати та рости професійно на державній службі, мати перевагу перед тим, хто приходить на неї з іншими цілями.

Державне управління має реформувати себе

Всеосяжна адміністративна реформа, яка починається з описаних тут деполітизації і декомерціалізації, має бути першою в ряді інших, не менш важливих реформ, спрямованих, наприклад, на зменшення регуляторного тиску та економічну диверсифікованість країни.

Причина для цього зрозуміла – наступні реформи складніші. Їх має проводити ефективніша, не така політизована і корумпована адміністративна машина.

Перш, ніж реформувати країну, державне управління має реформувати себе.

Ми вважаємо, що деполітизація і декомерціалізація державного управління вигідна всім фінансово-промисловим групам у країні. Вона зменшить систематичні ризики і збільшить передбачуваність наслідків політичних змін, додасть країні стабільності, без якої серйозний бізнес, здатний на рівних боротися за своє місце у великому економічному світі, існувати не може.

Деполітизація і декомерціалізація державного управління мають бути вигідними і передньому краю фінансово-промислових груп – політичним партіям. Електорально приваблива робота над удосконаленням адміністративної машини, підвищенням її ефективності і стабільності дасть негайні результати, які відбиваються на повсякденному житті людей.

Нова управлінська структура держави дасть можливість швидше втілити рішення, ухвалені на законодавчому рівні або рівні указів – незалежно від того, якій саме політичній силі народ України надає перевагу.

Таким чином, є вагомі причини, через які проект декомерціалізації та деполітизації державного управління має стати першочерговим для нинішньої політичної еліти.

Початок читайте тут