Зерно в рукаві. Через обмежений експорт мільйони тонн урожаю зберігатимуть в нетрадиційних місткостях
Вже у листопаді українські агровиробники можуть зіткнутися з дефіцитом потужностей для зберігання зернових. За оцінкою міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, на елеваторах та складах бракуватиме місця для 8-11 млн тонн збіжжя.
Внутрішнє споживання становить близько 45 млн тонн зернових на рік, або майже 3,8 млн тонн щомісяця. Ще приблизно стільки ж продається за межі країни.
Нині експортери не можуть вивезти зерно вчасно – своїми ударами по суднах росіяни зуміли відлякати судновласників від рейсів до українських портів.
Тому пошук місць для зберігання нового врожаю зараз є головним викликом для аграріїв, які очікують на поліпшення експортних можливостей та припинення падіння цін. Чи зможуть фермери врятувати зібране?
Складська математика
Урожай цього року очікується вищим за попередній. Зважаючи на сприятливі погодні умови, Українська зернова асоціація (УЗА) збільшила свій прогноз для зернових та олійних культур на 1 млн тонн – до 84,6 млн тонн. За такого врожаю у новому маркетинговому році 2026/2027 потенційно можна було б вивезти 52 млн тонн (експорт минулого сезону становив 41,1 млн тонн), підрахували в асоціації.
Зокрема, врожай кукурудзи очікується 32,1 млн тонн (у 2025 році – 31,1 млн тонн), а потенційний експорт в новому сезоні міг би сягнути 27 млн тонн. Цьогорічний урожай пшениці УЗА оцінила на рівні 23,7 млн тонн (22,5 млн тонн), ячменю – 5,5 млн тонн (4,9 млн тонн).
Врожай соняшнику, за розрахунками асоціації, становитиме 13,3 млн тонн (11,1 млн тонн), ріпаку – 3,5 млн тонн (3,2 млн тонн), сої – 4,6 млн тонн (5 млн тонн).
До того ж, на складах ще є урожай 2025 року. "Перехідні залишки – орієнтовно дев'ять мільйонів тонн зерна, які фермери не продали минулого року, сподіваючись потім продати дорожче", – каже очільник департаменту зберігання компанії Kernel Сергій Щербань.
Через обстріли портів Великої Одеси більшість нового врожаю тепер відправляється не у порт, а на склади. Точні дані доступних аграріям елеваторних потужностей відсутні: чиновники, галузеві асоціації та видання оперують різними цифрами. Асоціація елеваторів підрахувала, що у 2021 році вони становили 75 млн тонн, а через війну країна втратила близько 15 млн тонн місткостей. В країні працюють понад 1600 зерносховищ.
Тим не менш, протягом війни спостерігалося стабільне збільшення нових потужностей для зберігання зерна, у тому числі завдяки модернізації та розширенню вже існуючих складів. За даними Elevatorist, нині елеваторні потужності лише на 3,7 млн тонн менші у порівнянні з початком 2022 року.
За оцінкою видання, наприкінці 2025 року потужності України становили менше, ніж вважає асоціація – 52,9 млн тонн одночасного зберігання зерна. Найбільш місткі елеватори – на Полтавщині (5,6 млн тонн), в Одеській області (5,5 млн тонн) та на Вінниччині (4,5 млн тонн).
Нині, відповідно до карти елеваторів Elevatorist, загальні потужності зберігання зерна становлять вже 62,6 млн тонн. Зазначимо, що в умовах війни і логістичних викликів в Україні активно будували склади з металевим покриттям. Це дешевше, ніж елеватор, і такі споруди можна звести у доволі короткі терміни.
Але для розуміння масштабу проблеми аграріїв зі зберіганням зерна, не варто орієнтуватися виключно на цифри "на папері". "В держреєстрі зібрані не всі дані, адже не всі фермери зареєстрували свої склади", – каже Щербань.
Крім того, не на всі сховища є попит навіть зараз. "Оцінка елеваторних потужностей враховує склади у морських портах. Зараз фермери не зберігають там зерно. А ще багато елеваторів у прифронтових регіонах, де в аграріїв або немає змоги зберігати урожай, або ж вони роблять це з обмеженнями", – пояснив аграрій.
Останні кілька років фермери інвестували у склади, бажаючи менше залежати від трейдерів і самостійно визначати час продажу збіжжя. Проте підлоговий склад за деякими параметрами поступається сучасному елеватору, який має продуману структуру приймання зерна, що мінімізує простої. Він має обладнання для сушіння, у тому числі з можливістю оперативно просушити великі партії вологого зерна.
Якщо склад не оснащений сучасним обладнанням, він потребує більше ручної праці. Втім, зберігання на застарілому складі обходиться дорожче. Чимало фермерів викупили старі зернотоки зі старим обладнанням, але потім їх автоматизували, що робить зберігання більш вигідним.
Інвестори, які розвивали інфраструктуру на базі старих складів, використовували ці споруди, щоб працювати із різними культурами – в одній вежі дві різні культури зберігати не можна, в той час як у складах партії можна розмежувати.
За оцінками галузевих експертів, у несертифікованих складах та спеціальних рукавах для зерна аграрії можуть зберігати ще щонайменше 15 млн тонн. За іншими оцінками, власні фермерські потужності – 30 млн тонн.
Тим не менш, навіть якщо весь урожай завантажити у силоси та розмістити на складах, аграрії все одно ризикують не вберегти частину зібраного збіжжя, кажуть у галузі.
На практиці важливо не лише те, скільки елеватор може прийняти, а й наскільки швидко він обслуговує вагони та автомобілі, коли зерна багато. І якщо експорт сповільнюється, елеватори довше залишаються заповненими, що ускладнює приймання нового врожаю. Від цього надалі залежить виконання контрактів та вартість зберігання, бажання власника елеватора зробити знижку тощо, оскільки кожен з них зацікавлений у тому, щоб зробити за сезон більше оборотів.
Крім того, наявне місце зберігання – це ще не все. Фермери везуть зерно на елеватор, де нижча ціна. За дощів зерно, яке ще не встигли вивезти з поля, потрібно сушити, і це для елеваторів завжди було основною статтею доходів, але ціна залежить від вартості енергоносіїв. Переважно йдеться про кукурудзу.
Ще до початку великої війни фермери у різних областях будували для себе невеликі елеваторні комплекси із зерносушарками. Вони стали кооперуватися: той, хто має сушарку, доводить до базової кондиції не лише власне зерно, а й збіжжя інших фермерів. Втім, за нинішніх умов питання вчасної просушки зерна стоїть більш гостро.
Зерновий козир у рукаві
Зважаючи на можливий брак потужностей для зберігання врожаю, як малі агрокомпанії, так і великі трейдери стали активніше використовувати для зберігання полімерні рукави та техніку для їхнього завантаження. Зокрема, у полімерні рукави частину врожаю сховав на полях агрохолдинг Harveast Holding, ними користується і Kernel.
Проте, для зберігання у рукавах потрібна спеціальна техніка, навчений персонал, охорона. Техніку не обов'язково купувати: є компанії, які її мають і пропонують послуги із пакування зерна. Хоча у 2022 році частина аграріїв отримали зернові рукави та завантажувальну техніку від Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) та USAID, не всі з них встигли використати – вони залишилися на наступний сезон. Тоді надали 35 тис. рукавів для зберігання 7 млн тонн зерна.
Нині для прифронтових регіонів триває програма безкоштовного надання полімерних рукавів для тимчасового зберігання зерна, на яку вже залучено понад 12 млн дол.
"Якщо ти маєш сушку, можеш висушити зерно, запакувати в рукави – і воно не зіпсується. Окремо ще питання фумігації (знищення шкідників за допомогою газів або пари). Але вартість додаткового зберігання залежить від того, як далеко твій майданчик від поля, чи є у тебе досушка.
Тому ця вартість може суттєво відрізнятися: в одного це буде три долари на тонну збіжжя, а в іншого – п'ять", – сказав ЕП власник однієї агрофірми. Втім, ЕП називали і вищу вартість – 8 дол.
Використання рукавів є рятівним для фермерів під час морської блокади експорту. "Така технологія дозволяє тримати зерно до 18 місяців без втрати якості. Але має жорсткі умови: критична вологість при закладанні, комплект техніки (завантажувач, бункер-перевантажувач, розвантажувач) і постійний нагляд – бо птахи й гризуни пошкоджують плівку, а найменша пробоїна відкриває доступ повітря", – зазначає журнал "Агробізнес сьогодні".
"До рукавів лізуть миші, за мишами – собаки, і всі вони його рвуть. Після цього у штаті фактично з'являється окрема посада – професійний наклеювач монтажної стрічки. Він щодня ходить, шукає нові дірки й заклеює їх. Потім прилітає шпак і починає дзьобати рукав зверху", – пояснює керівник компанії "Ландекс Агро" Гліб Гаврилов.
Попри усі складнощі та нюанси, для аграріїв рукави – це працююча альтернатива. А в умовах ворожих атак таке зберігання має додаткову перевагу – змогу тримати зерно окремими партіями на різних майданчиках. Раніше для себе рукави "відкрили" фермери з прифронтових зон, які стали везти зерно подалі від війни, орендуючи майданчики для розміщення рукавів зі збіжжям.
Ще одна альтернатива – модульні зерносховища, які дають змогу швидко збільшити потужності зберігання. Українські виробники запевняють: якщо чітко дотримуватися технології, зерно можна тримати запакованим рік, зберігаючи його якість. Втім, стан зерна слід регулярно контролювати, щоб виявляти ділянки, де під тент потрапляє волога.
Як зазначають у KMZ Industries, тимчасові зерносховища не потребують спеціального облаштування фундаменту – їх встановлюють на асфальт, бетон, ущільнений ґрунт, гравій. У компанії "Зерновий Дім" пояснюють, що такі сховища підходять для зберігання чистої та сухої пшениці, кукурудзи, ячменю та сої, а от олійні культури потребують значно більшої уваги й контролю.
Для тестування цієї технології Kernel придбав три модульні зерносховища. Щербань розповів, що перше зібрали за чотири дні, і ще два дні завантажували. "Модульні зерносховища не закриють наші потреби повністю – ми будемо додатково купувати й розміщувати рукави на підприємствах", – додав він. За його словами, зараз, при першому завантаженні, таке зберігання коштує 10 дол. на тонні.
Модульні зерносховища – не новинка на ринку. Зокрема, у 2025 році ФАО передала малим і середнім фермерам у семи областях 615 таких конструкцій.
Загалом, Україна вже залучила близько 35 млн дол. міжнародної допомоги на різні інструменти тимчасового зберігання зерна. Зокрема, як повідомляли у Мінекономіки, фермерам надають модульні зерносховища місткістю по 1000 тонн. Також відомо, що 10 млн дол. витратять на зберігання цьогорічного врожаю малих і середніх агровиробників, які працюють у прифронтових регіонах.
Продати не можна зберігати
Зберігання нового врожаю – не єдина проблема. Значно важливіше – як довго зерно доведеться тримати на елеваторах і складах та коли його вдасться відвантажити. Термін притримання зерна залежить від цін на нього та наявності у аграріїв достатніх оборотних коштів.
Як пояснює директор транспортно-логістичної компанії TEUS Дмитро Казанін, додаткове логістичне плече додає 40-50 дол. на тонні, що призвело до падіння закупівельної ціни. Поки працювали порти, фермер міг отримати 200 дол. за тонну, а з переходом до альтернативної логістики через західні кордони за збіжжя стали пропонувати суму меншу на вартість логістичного плеча.
Втім, фермери кажуть, що не лише логістика "з'їла" закупівельні ціни. Вони вважають, що великі гравці із власними потужностями зберігання користуються безвихіддю дрібного агробізнесу, збиваючи ціну ще більше. Вже зараз елеватори висувають фермерам додаткові вимоги. Наприклад, якщо зерно не вивезуть протягом вересня, то подальше зберігання коштуватиме більше. Група VITAGRO у цьому сезоні підвищила тарифи на елеваторні послуги на 10-12%, а мережа "НІБУЛОН" – взагалі на 40%.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук раніше розповідав, що в центральних регіонах закупівельні ціни впали на третину, а в північних – вдвічі. Це збиткові для аграріїв ціни. Ті, хто не має змоги чекати, везуть зерно на елеватори і продають дешево. Інші ж намагаються потримати його довше на власних елеваторах, складах чи у рукавах – до кращих цін.
Дехто з фермерів прогнозує, що надалі доведеться економити на добривах і скорочувати інші витрати. Це може погіршити врожайність в наступному році. Проблеми з логістикою та зберіганням призведуть до проблем з оборотним капіталом.
Галузеве видання Kurkul.com запитало у фермерів, яку стратегію продажу врожаю вони обрали цього сезону. З 760 респондентів чверть продає частину зерна зараз, оскільки потрібні обігові кошти. Ще 12% продають все, поки ціна не впала ще більше. Тримають зерно на власних потужностях 42% опитаних.
Співвласник і генеральний директор Spike Brokers Олександр Соловей зауважує, що ринок не працює за принципом "весь урожай – на склад". Ризик одномоментного переповнення елеваторної системи виглядає перебільшенням – запас міцності більший, ніж може здатися.
"Поки триває збиральна кампанія, частина продукції вже споживається всередині країни, інша – відвантажується на експорт, ще частина переробляється або переміщується між елеваторами", – каже він.
За його словами, при реалізації песимістичного сценарію на рівні 2,5 млн тонн щомісячного експорту, із загальної системи зберігання все одно вибуватиме більше зерна – мовляв, країна щомісяця споживає та експортує обсяг збіжжя, порівнянний із темпами надходження у сховища нового врожаю.
У будь-якому разі, як логістичні проблеми, так і складнощі зі зберіганням врожаю найбільше б'ють по малих та середніх фермерах. Наскільки сильно б'ють – залежить від багатьох факторів, тому в кожного з них – свої втрати.