Російські гроші в Україні

В парламенті зареєстрували законопроєкт, який регулює питання скринінгу – перевірки походження прямих іноземних інвестицій в Україну. Якщо інвестор пов'язаний з підсанкційними особами або з державою-агресором, інвестувати в Україну йому заборонено.

Поки це стосується окремих сфер: ВПК, критичної інфраструктури та видобутку стратегічних корисних копалин. Документ ще буде доопрацьовано в парламенті, проте вже зараз потрібно звернути увагу на неврегульовані ним питання.

Після ухвалення, законопроєкт запрацює через півроку з моменту його опублікування. Він не буде поширюватися на інвестиції, які були здійснені до моменту набрання ним чинності. Але перш ніж скринінг запрацює, треба врегулювати один аспект. Він пов'язаний з російським капіталом.

Російський капітал – це частина української реальності

На четвертий рік великої війни в Україні досі залишаються підприємства з часткою російського капіталу. За даними Opendatabot, на початок 2022 року понад 18 тис. українських компаній мали у своєму складі частку російської власності. Дослідження Youcontrol показує, що станом на листопад 2025 року 5 817 компаній та 686 ФОПів в Україні ймовірно мали певні зв'язки з російським бізнесом.

Така різниця в цифрах ймовірно може бути пояснена тим, що Youcontrol відстежує зв'язок, якщо частка російських юридичних осіб становить 10%. Opendatabot такої примітки не має.

Ба більше – сукупний дохід юридичних осіб, що ймовірно мають певний зв'язок з російським бізнесом, у 2024 році склав 150,3 млрд грн. Проблема не лише в існуванні цих активів, а й в прямій загрозі економічній безпеці та розвитку бізнесу в Україні. Будь-яка гривня чи долар, що повертається до агресора, фінансує війну проти нас, а такі масштаби і доходи викликають серйозні питання, перш за все до ефективності державного регулювання.

Досвід минулих років демонструє, як російський капітал системно руйнував українську стійкість і захоплював стратегічні сфери економіки. Наприклад – Демуринський ГЗК, виробник титану в Нікополі, який до арешту належав російському бізнесмену Михайлу Шелкову. Український титан потрапляв до РФ та використовувався для виробництва компонентів до ракет "Калібр", винищувачів СУ-35 та вертольотів КА-52.

Ще один кейс – "Мотор Січ". Попри заборону на експорт продукції оборонного призначення, двигуни для літаків потрапляли до РФ навіть після 2014 року, зокрема контрабандними шляхами або через треті країни. Унаслідок президент підприємства В'ячеслав Богуслаєв отримав підозру у державній зраді.

Гроші Кремля – пряма загроза

Тривалий час російський фінансовий вплив в Україні здійснювався через лояльні до Кремля політичні сили та медіаактиви Віктора Медведчука. Його ТБ-канали системно транслювали проросійські наративи, зокрема, дискредитували євроінтеграцію, висвітлювали РФ як "миротворця", а їхня політика загалом була спрямована на вплив виборців у південно-східних областях України.

Такі приклади підтверджують: російські активи – це пряма загроза національній безпеці України, навіть якщо вони формально працюють за законом. Ізолювання та ліквідація їхнього впливу – питання виживання в умовах війни.

Також присутність російського капіталу дискредитує український бізнес в очах партнерів, донорів, інвесторів (особливо з ЄС і США). Так, з Великобританією укладено 100-річну угоду про співробітництво, а із США угоду про корисні копалини. Партнери навряд будуть зацікавлені, щоб в Україну інвестувалися кошти з ворожих юрисдикцій.

Маючи частку в українських компаніях, пов'язаних з обробкою даних, росіяни можуть отримувати доступ до критичної інформації, включно з персональними даними громадян, комунікаціями тощо. Це прямо впливає на безпеку.

Обмеження після 24 лютого 2022 року

Від початку великої війни Україна запровадила екстрені обмеження для блокування російського впливу в економіці. Постановою НБУ №18 було заморожено операції осіб, пов'язаних з РФ. Постанова Кабміну №187 заборонила реєстрацію та перереєстрацію їхнього майна, а також виконання будь-яких зобов'язань на їх користь. Велика війна різко вплинула на торгівлю з агресором: за оцінками Держмитслужби, експорт/імпорт з РФ впав зі 788 млн дол. до 47,2 млн дол.

Попри необхідність кроків у боротьбі з російським впливом, вони не були системними та стратегічними, а також мали наслідки. Дії держави одночасно зупинили діяльність українських компаній, де серед співвласників є особи з російським походженням. Такі підприємства зараз не можуть вести повноцінну роботу. Але й законного механізму для виведення російського капіталу зі свого складу вони теж не мають.

Це фактично мораторій, який не вирішує проблему в довгостроковій перспективі. Його застосування призвело до різного тлумачення постанов, нерозуміння бізнесом і громадськістю, яким чином діяти тим, хто мав цей вплив і хоче його позбутися.

Достукатись до держави

За перше півріччя 2024 року 93 компанії позбулися російського сліду. Фактично, відбулося пряме порушення положень постанови №187, яка забороняє вчинення реєстраційних дій по зміні власника. Однак держава на це ніяк не відреагувала. Лише в окремих випадках реакція відбувається тільки після публічного розголосу.

Так, у 2024 році Інститут законодавчих ідей звернувся до СБУ, Офісу Генерального прокурора та Офісу протидії рейдерству щодо незаконних реєстраційних дій по зміні власника компаній групи UNIGRAN. Таким чином вдалося скасувати реєстрацію. Допомогло й те, що власник з російським громадянством перебував під санкціями. Але це скоріше виняток, що підтверджує наявність системних проблем.

Крім того, за результатами аналізу 126 судових справ про застосування мораторію, встановленого постановою №187, були отримані невтішні висновки. Незважаючи на запобігання існуванню російського капіталу в Україні, зберігається негативний вплив на українські підприємства, які подекуди навіть не мали зв'язків з Росією.

Ці підприємства були вимушені частково припинити свою діяльність або шукати шляхи обходу мораторію. І як показує дослідження Youcontrol, часто обхід мораторію вдається, що показує його слабку дієвість на практиці.

Цікавий приклад – "Дніпроспецсталь". Посилаючись на положення постанови №187, податкові органи не відшкодовують ПДВ. І хоча в суді ці справи виграються, на практиці рішення суду не виконуються через наявність того ж таки мораторію. Наразі тривають судові процеси щодо стягнення цього активу в дохід держави, що могло б розблокувати й супутні процеси повернення ПДВ. Однак поки що перспектив ухвалення рішення немає.

Постанова №187 встановлює мінімальні винятки, якими не може скористатись український бізнес. Єдиним прикладом застосування цих виключень став дозвіл Кабміну змінити російського власника на українського в корпорації Danone. Складається ситуація, що компанія, яка може вплинути на позитивне рішення Уряду, досягає свого. Адже це великий і впливовий гравець на ринку.

Для того, щоб змінити власників, деякі менші компанії йдуть на прямі порушення законодавства. Поки що відповідальність їм за це не настала, але ніхто не знає чи не зміниться ця ситуація завтра. Наразі жодних системних рішень з боку держави досі не запропоновано.

Які подальші кроки

Окреслені проблеми не можуть бути вирішені на підзаконному рівні. У самій постанові №187 прямо вказано на необхідність прийняття закону про врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором. Проте від 2022 року закон так і не було розроблено.

Він має допомогти у досягненні двох цілей: очистити український ринок від грошей держави-агресора та зберегти капітал в Україні. Для цього закон повинен мати хірургічну точність для видалення ракових пухлин, дозволивши організму далі жити та розвиватися.

Що має бути в цьому законі:

• повна заборона на нові інвестиції з держави-агресора;
• зрозумілі та привабливі процедури для бізнесу, який прагне позбутись російського впливу;
• механізм добровільного "очищення" українських підприємств від російської частки та можливість розблокування роботи українських компаній;
• встановлення державного управління для компаній стратегічного значення, в яких залишився російський капітал.

Разом з тим, найважливішим аспектом стане чітка та прозора процедура позбавлення частки російського капіталу у власності. Пропонується запровадити цей механізм у такий спосіб: особа, яка має таку частку, декларує її; потім загальними зборами приймається рішення про викуп цієї частки за ринковими цінами. Водночас кошти не потрапляють до російських власників, а залишаються замороженими на спеціальних рахунках. Вони будуть арештовані, допоки Росія не відшкодує завдані Україні збитки. Ці зміни можна впровадити навіть до прийняття закону.

Скринінг іноземних інвестицій неможливий без самих інвестицій та бажання вкладати кошти в нашу економіку. Для цього увесь механізм має бути зрозумілим, доступним і надійним для тих, хто хоче інвестувати в розвиток української економіки.

Держава має забезпечити дотримання прав іноземних інвесторів і може побудувати процес за принципом "єдиного вікна", де кожен бажаючий інвестувати подає перелік документів, а держава сама визначає до сфери діяльності якого з органів влади належить оцінка впливу такої інвестиції (наприклад, логічним є розгляд документів на інвестиції в оборонній сфері саме Міноборони).

Прості правила, безпечні умови та захист вкладених грошей є частиною інвестиційної привабливості України.

Що отримають бізнес і держава від таких рішень

Український бізнес отримає законний механізм очищення від російської власності, а також можливість працювати без потенційних кримінальних справ і численних перевірок. Це дозволить повноцінно легалізувати роботу компаній. Водночас держава зможе придбати військові облігації за рахунок заморожених коштів – такий підхід вже працює в АРМА.

Необхідність ухвалення цього закону вже підтверджена в плані законопроєктної роботи Верховної Ради на 2025 рік. Його ухвалення стане не лише економічним, а й безпековим рішенням, що дозволить усунути залишки російського впливу та унеможливити його повернення в майбутньому. Закон забезпечуватиме баланс між захистом національної безпеки, дотриманням прав осіб та інтересами підприємців.

Матеріал створено ГО "Інститут законодавчих ідей" за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст матеріалу є відповідальністю ГО "Інститут законодавчих ідей" та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.