"Добре або ніяк". Історія ветеранського бізнесу на грумінгу

Після повернення з війни Дмитро Остапенко не шукав ідеальну ідею для бізнесу, а намагався почати нове життя. Разом з дружиною вони відкрили грумінг-салон без досвіду в цій сфері, але з розумінням, що робити потрібно або добре, або ніяк.

Старт обійшовся у понад 1,5 млн грн грантових коштів і ще близько 10 тис. дол. власних інвестицій – для цього довелося продати автомобіль. У дебютний день роботи дохід становив лише 700 грн, а в перші місяці клієнтів майже не було.

Зараз бізнес обслуговує до 15 тварин на день, платить грумерам 30-40 тис. грн зарплати і готується до масштабування. Однак більшість заробленого досі не стає прибутком – гроші повертаються в розвиток, обладнання і нові локації.

Від редакції. Малий бізнес – важлива частина економіки. Його представники не мають доступу до великих грошей, але реалізуються попри труднощі. ЕП поділяє цінності, якими керуються ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість, бажання творити зміни. Тому редакція розповідає історії про людей, які перетворили свій бойовий досвід на справу, що допомагає іншим і зміцнює країну. Це історії про тих, хто продовжує служити Україні, тільки вже в бізнесі.

Від війни до бізнесу

У перший день великої війни Дмитро Остапенко став на захист України. Через кілька місяців він опинився в найгарячіших точках фронту – у Попасній і Бахмуті. Він отримав травму, після якої військово-лікарська комісія списала його із служби.

Повернення до цивільного життя стало новим викликом. За словами підприємця, перші місяці після демобілізації були періодом відновлення та пошуку себе. Дружина пропонувала відпочити, але залишатися без справи було складно. "Пенсія – це добре, але не можна сидіти без діла, бо божеволієш", – згадує він.

Подружжя почало відвідувати ветеранські заходи, де йшлося про відкриття бізнесу. Однією з таких подій стала презентація підприємця, який поділився досвідом запуску кав'ярні. Ідея надихнула, але цей формат подружжю не підійшов.

Вибір напрямку народився вдома. Родина має дві собаки і не раз стикалася з проблемою пошуку якісного грумінгу. Власникам не подобалися ні результат, ні підхід до тварин, тож вони вирішили відкрити салон для своїх собак.

Страху перед підприємництвом не було. "Після війни не боїшся прогоріти. Страшніше нічого не робити", – пояснює Дмитро. Концепція зоопростору "Грум хрум" базується не лише на зовнішньому вигляді тварини, а й на її здоров'ї та комфорті. Власник сформулював принцип: гуманний підхід і прозорість.

Бізнес-модель: сервіс і досвід

Дмитро не хотів робити грумінг-салон у звичному форматі. Бізнес будувався як зоопростір, де поєднуються послуги грумінгу і продаж товарів для тварин, але головний акцент – не стільки на асортименті, скільки на досвіді клієнта.

Ідея полягала в тому, щоб людина не просто залишала собаку і йшла, а могла провести час у комфортному середовищі. У просторі облаштували зону очікування, де можна випити каву, подивитися телевізор або просто відпочити.

Це рішення продиктоване особистими уявленнями про сервіс. Дмитро додавав речі, яких йому бракувало, аж до PlayStation і кавомашини із сиропами.

Важливою частиною концепції стала максимальна відкритість процесу. У салоні встановили великі прозорі двері та камери, щоб власники могли спостерігати за тим, як працюють з їхніми тваринами. Такий підхід пов'язаний з головним принципом бізнесу – гуманним ставленням до тварин.

За словами підприємця, отриманий ним негативний досвід у грумінг-салонах, де часто практикується грубе поводження, підштовхнув його зробити гуманне ставлення до тварин ключовою умовою роботи. Він може звільнити навіть досвідченого майстра, якщо той некоректно поводиться з твариною.

Пріоритет визначений чітко: спочатку – фізичне і психологічне здоров'я тварини, потім – комфорт під час процедури і лише після цього – естетична складова.

Цей підхід впливає на бізнес-рішення. У салоні можуть відмовити клієнту в послузі, якщо вважають її шкідливою, навіть попри втрату доходу. Наприклад, котів стрижуть лише за медичними показаннями або в критичних випадках.

Робота побудована так: Дмитро і його дружина Уляна комунікують з клієнтами, організовують процеси і розвивають простір. Вони не займаються грумінгом, а працюють менеджерами. Команда формувалася разом з розвитком салону. У "Грум хрумі" зараз вісім людей: подружжя, два продавці і чотири грумери.

Підприємці будували колектив навколо спільних цінностей, тому серед працівників є дружини військових, ветеранів та переселенці. Частину спеціалістів навчали власники: оплачували курси та стажування, після чого пропонували роботу. Ключовим критерієм під час відбору є гуманне ставлення до тварин.

Крім традиційного грумінгу, салон надає додаткові послуги: озонові ванни, процедури для шкіри та шерсті. За словами підприємця, такі послуги коштують дорожче за стандартний догляд, але мають попит серед клієнтів, які готові інвестувати в здоров'я своїх улюбленців, а не лише в зовнішній вигляд.

Важливу роль відіграє торгівля товарами. Бізнес орієнтується на середній та преміум-сегмент, тому продає корми і продукцію з Євросоюзу та Канади.

Підприємці відмовилися від брендів, пов'язаних з країною-агресором, навіть якщо вони позиціонуються як євросоюзівські. За словами Дмитра, це свідоме рішення, яке впливає на асортимент і комунікацію з клієнтами. Частину ідей підказав власний досвід. Наприклад, підприємці виробляють килимки для повільного годування собак. Цей напрямок з'явився після того, як їх собака їв надто швидко.

Інвестиції, витрати і перші доходи

Старт бізнесу став можливим завдяки грантовій підтримці. Подружжя отримало фінансування від Українського ветеранського фонду в межах програми "Варто". Загальна сума гранту становила 1,5 млн грн, які спрямували на ремонт приміщення, оплату оренди, маркетинг та закупівлю обладнання. Вони також продали автомобіль. Отримані 10 тис. дол. вклали в розвиток зоопростору.

Витрати виявилися значно більшими, ніж очікувалося. Наприклад, одні ножиці коштували 3-5 тис. грн, а ще були потрібні фени, столи, косметика, товари для магазину. За словами підприємця, грантові кошти закінчилися дуже швидко.

У перші місяці після відкриття бізнес працював з мінімальним навантаженням: один-два клієнти на день або взагалі без записів. Поступово через соціальні мережі, рекомендації та особисті контакти почав формуватися потік клієнтів.

"У перший день у нас було 700 гривень виручки, але для нас це було щось неймовірне. Ми зрозуміли, що процес пішов", – розповідає Дмитро Остапенко.

Наразі бізнес прибутковий. За підрахунками власника, грумінг почав "працювати в плюс" при завантаженні трьох робочих столів по чотири-пʼять тварин на день – 12-15 клієнтів щодня. Така кількість покриває витрати і формує прибуток.

Грумінговий бізнес має виражену сезонність. Найвищий попит спостерігається навесні та влітку. Восени активність поступово спадає, а взимку настає низький сезон за винятком короткого сплеску перед новорічними святами.

За словами власника, прибуток не можна назвати стабільним: більшість зароблених коштів реінвестується в розширення, купівлю обладнання та розвиток інфраструктури. Якщо раніше в подружжя були невеликі борги за кредитними картками, то з розвитком бізнесу фінансове навантаження лише зросло, хоча тепер це сприймається як інвестиція в майбутнє, каже Дмитро.

Через десять місяців після запуску підприємці відкрили ще одну локацію у форматі зоомагазину без грумінгу. Такий формат потребує менших інвестицій і водночас працює як точка залучення нових клієнтів до основного салону.

Найбільші статті витрат – генератори, зарплати і пошук спеціалістів. Працівники отримують офіційну зарплату і відсоток від виконаних послуг. За словами підприємця, у середньому грумери заробляють 30-40 тис. грн на місяць.

Вартість послуг у салоні залежить від розміру тварини, складності роботи і стану шерсті. Середній чек становить 800-1500 грн. Для більших тварин або складних випадків, наприклад, сильно заплутаної шерсті, ціна може бути вищою. "Ми не хочемо бути найдешевшими. Ми хочемо, щоб люди розуміли, за що вони платять: за сервіс, за ставлення до тварини і за результат", – пояснює підприємець.

Бізнес поступово розширює асортимент товарів. На початку роботи в магазині було 300 позицій, зараз – 1,5 тис. Це дозволило збільшити обсяг продажів і сформувати додаткове джерело доходу поряд з послугами грумінгу.

У планах підприємців – розширення мережі і запуск власних навчальних курсів для грумерів на базі бізнесу через нестачу якісної підготовки фахівців на ринку.

Конкуренція, клієнти і маркетинг

За словами підприємця, попит на послуги грумінгу в Україні зростає, одна з причин – війна. Люди частіше заводять домашніх тварин як емоційну підтримку, а також перевозять їх з прифронтових та окупованих територій. Це поступово змінює культуру догляду за тваринами і збільшує попит на професійні послуги.

Одним з джерел клієнтів стало коло знайомств підприємця. До війни він 16 років працював тренером і мав широку мережу контактів. "Багато хто прийшов підтримати. Знали мене, знали, що я ветеран, і хотіли допомогти", – каже власник.

Свою роль зіграло "сарафанне радіо". Рекомендації клієнтів стали основним каналом залучення відвідувачів. "Найкраща реклама – це коли людина прийшла, їй сподобалося і вона привела двох знайомих", – говорить Дмитро.

Підприємці ведуть сторінки бізнесу в соцмережах, публікують відео процесу роботи і результати процедур. Контент створюють самостійно, без залучення маркетологів, експериментуючи з форматами і темами. Вони також пробували розміщувати рекламу на радіо, але цей формат не виправдав очікувань.

Натомість значну роль у розвитку бізнесу відіграє публічність ветеранського підприємництва. Дмитра та Уляну запрошують на форуми та заходи, де вони розповідають про власний досвід створення бізнесу.

Окремою частиною взаємодії з клієнтами стали соціальні ініціативи. У зоопросторі регулярно організовують безкоштовні дні для військових та їхніх тварин, надають знижки ветеранам та членам їхніх сімей. "Коли оголошуємо безкоштовний день для військових, запис закривається за пів години", – говорить підприємець.

У конкурентному середовищі бізнес зробив ставку на якість сервісу, а не на низькі ціни. Власник підкреслює, що головним фактором успіху є довіра клієнтів.

За словами підприємця, на локальному ринку існували сформовані мережі грумінг-салонів з розподіленою клієнтською базою. Новий гравець з нестандартним підходом – відкритістю процесів, широким вибором косметики та акцентом на сервісі – привернув увагу клієнтів і змінив конкуренцію. "Ми робимо не так, як усі. Здається, більше бояться нас, ніж ми когось", – говорить Дмитро.

Соціальна сторона бізнесу

Справжній сенс роботи сім'ї Остапенків розкривається в конкретних історіях. Одну з них власник згадує з особливим теплом.

Собака Вальтер довго жив з військовим у зоні боїв. Пес супроводжував його під час служби і став частиною підрозділу. Коли він виходив з Покровська, тварину довелося евакуювати, а власник продовжив воювати. Після евакуації собака опинився в новому місці і пережив сильний стрес. Він був наляканий, замкнений і не довіряв людям. Саме тоді його привели до цього зоопростору.

"Ми підібрали з ветеринарами вітамінний комплекс, робили ванни, озонотерапії, джакузі, спа. За місяць ми зробили класного та доброго собаку", – каже власник.

Такі історії змінили сприйняття бізнесу. Заклад став не лише місцем для догляду за тваринами, а й простором, де люди відчувають підтримку. "У нас вся команда дотична до війни, ми всі розуміємо один одного", – додає Дмитро. Саме тому підприємець позиціонує бізнес не лише як спосіб заробітку, а і як можливість повернути контроль над своїм життям після війни і допомогти зробити це іншим.