Спадок минулого та шок війни

Українське дунайське пароплавство (УДП) увійшло у велику війну з викликами, характерними для багатьох спадкових логістичних операторів: капіталомісткі активи, зношений флот, потреба в оновленні управління та наслідки рішень, ухвалених десятиліття тому. Війна різко загострила ці проблеми і водночас кардинально змінила середовище, у якому працює логістика.

Вона стала системним випробуванням для стійкості інфраструктури, управління ризиками та здатності пристосовуватися до змін, зберігаючи стабільність роботи. Для УДП це означало переосмислення наявних викликів у межах ширшої програми трансформації, спрямованої на довгострокову стійкість і життєздатність. Компанія змінила підхід, перейшовши від орієнтації на обсяги перевезень до моделі, у центрі якої – безперервність роботи з урахуванням воєнних ризиків, передбачуваність, контрактна дисципліна та операційна гнучкість.

Структура доходів, управління витратами та розподіл ризиків коригуються залежно від безпекової ситуації, страхових умов і доступності інфраструктури. Такий підхід дозволяє зберігати операційну спроможність в умовах нестабільності та водночас не втрачати стратегічні можливості для розвитку.

Обстріли та безпекові ризики стали частиною операційної реальності. Планування рейсів, робота в портах, розміщення флоту і захист персоналу здійснюються з урахуванням підвищених вимог безпеки в координації з компетентними органами.

Один з показових інцидентів – удар дрона по турецькому судну із скрапленим газом на Дунаї, який отримав міжнародний розголос і призвів до запобіжних заходів на румунському березі Дунаю. Такі події чітко демонструють умови роботи.

Ці ризики мають прямий економічний вимір. Вони впливають на страхування, графіки перевезень, вимоги до безпеки та структуру витрат. УДП вибудовує свою операційну модель, виходячи з того, що підвищені безпекові обмеження є новою нормою, а не тимчасовим відхиленням. Завдання полягає не в очікуванні повернення до довоєнних умов, а в дисциплінованій роботі в наявній реальності.

Війна виявила вразливість логістичної інфраструктури. Пошкодження залізничних та автомобільних під'їздів до портів знижують ефективність перевезень і потребують адаптації до інфраструктурних обмежень. УДП працює в середовищі, де гнучкість критично важлива: за потреби компанія коригує операційну діяльність, графіки та конфігурацію доступу до портів, щоб підтримувати безперервність вантажопотоків навіть за часткових інфраструктурних обмежень.

Дунай підтвердив свою стратегічну цінність для українського експорту. Особливо це стосується агросектору, для якого дунайський напрямок став важливим каналом доступу до румунських, а через них – до євросоюзівських ринків. Водночас після часткового відновлення роботи чорноморських портів відбуваються природне перерозподілення вантажопотоків і корекція ставок фрахту.

Період надзвичайно високих тарифів на Дунаї, характерний для початку війни, змінився поверненням до економічно обґрунтованих рівнів. Це очищує ринок від спекулятивних моделей і створює більш передбачувані умови для експортерів.

За таких умов інвестиційні пріоритети УДП зосереджені не на швидкому розширенні, а на інституційній стійкості. Ідеться про модернізацію управління, системи управління ризиками, безпеку, відповідність вимогам регуляторів і роботу з персоналом. Саме ці чинники, а не короткострокові фінансові показники, є ключовими для міжнародних партнерів, які розглядають співпрацю в умовах війни.

Для іноземних контрагентів вирішальне значення мають прозоре корпоративне управління, зрозумілий розподіл ризиків і стратегічна роль Дунаю в європейській логістиці та майбутній відбудові України. Коли ці елементи поєднуються, воєнні ризики перестають бути бар'єром і стають фактором, який можна враховувати.

Зараз головне завдання – не реагувати на кризу ситуативно, а послідовно будувати систему, здатну працювати в умовах війни й масштабуватися після її завершення. Саме інституційна сила, а не тимчасові рішення, визначить, чи залишиться Українське дунайське пароплавство надійним логістичним оператором і партнером у довгостроковій інтеграції України з транспортними мережами ЄС.