Як бізнесу відшкодувати збитки від обстрілів

За час великої війни сукупні втрати бізнесу через руйнування активів сягнули десятків мільярдів доларів. Лише з початку 2026 року російські обстріли завдали підприємцям збитків на 7,7 млрд дол. Де компаніям узяти гроші на відшкодування?

Для бізнесу, який працює під постійними атаками або зазнав руйнувань, держава пропонує три інструменти: безповоротну компенсацію за майно, часткове покриття вартості страхування воєнних ризиків і пільгові кредити на відбудову. Ці механізми не замінюють один одного, бо мають різну мету. Які варіанти доступні?

Компенсація за пошкоджене майно

Цей механізм запрацював 1 січня 2026 року: підприємство приєднується до програми, заявляє майно і вказує розмір можливих збитків. Якщо після цього майно пошкодять чи знищать, держава компенсує збитки в межах ліміту.

Програма поширюється на майно, розташоване на території підвищеного ризику або яке транзитом рухається через неї. Наразі це Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська і Чернігівська області, а також Київ. Це безповоротна компенсація, а не кредит, тож отримані кошти повертати не треба. Однак держава покриває не всі втрати: максимальна виплата на одну компанію становить 30 млн грн.

Наприклад, якщо підприємство зазнало збитків на 12 млн грн, воно може отримати компенсацію повністю. Якщо збитки становлять 60 млн грн, то держава покриє лише 30 млн грн, тобто встановлений законом максимум. Розмір виплати залежить від підтвердженого прямого збитку і не може перевищувати суми, заявленої під час приєднання до програми. Якщо компанія отримала відшкодування за той самий збиток з інших джерел, цю суму врахують під час розрахунку компенсації.

Участь у програмі добровільна і платна. Внесок становить 0,5% від заявленої суми ймовірного збитку, але не більше ніж 0,5% від граничних 30 млн грн, тобто максимум 150 тис. грн. Адмініструє програму Експортно-кредитне агентство (ЕКА).

Програма не поширюється на збитки, завдані до того, як підприємство до неї приєдналося. Перед поданням заяви компанії варто перевірити, чи входить її локація до переліку територій підвищеного ризику і чи належать активи, які вона заявляє, до переліку майна, на яке поширюється програма. До вересня за програмою погоджено 323 заяви на 6,8 млрд грн потенційної компенсації.

Часткове покриття вартості страхування

Цей інструмент працює так: підприємство страхує майно від воєнних ризиків в обраній страховій компанії і сплачує вартість поліса, а потім держава через ЕКА повертає частину витрат, якщо договір і заявник відповідають вимогам програми.

Участь у програмі платна, фіксований внесок – 5 тис. грн. Державна компенсація здешевлює поліс, але не замінює страхової виплати. Якщо стався страховий випадок, за пошкоджене майно платить страхова компанія за умовами договору.

Формула компенсації така: держава залишає на бізнесі вартість страхування на рівні близько 1% від страхової суми, а все, що вище, субсидує. Наприклад, за страхової суми 100 млн грн і тарифу 4% страхова премія становить 4 млн грн. Держава компенсує 3 млн грн, а 1 млн грн сплачує підприємство. З вересня 2026 року діє річний ліміт: загальна компенсація одному підприємству не може перевищувати 5 млн грн на календарний рік за всіма договорами.

До середини вересня бізнес подав 195 заявок, ЕКА погодило компенсацію за 39-ма на 56 млн грн. У травні Кабмін повідомив, що перші чотири компанії отримали 6,8 млн грн. Це знизило середню вартість страхування з 4,24% до 1,19%.

Пільгові кредити за програмою "5-7-9%"

Ця держпрограма діє з лютого 2020 року. Вона передбачає не пряму компенсацію, а пільгове фінансування. З 1 липня 2026 року запрацював спеціальний напрям програми – для відбудови майна, пошкодженого чи знищеного внаслідок агресії. За цим напрямком можна отримати кредит до 150 млн грн. Сума не може перевищувати збитку, підтвердженого актами про руйнування чи пошкодження.

Ключова перевага – пільгова ставка 0,1% річних протягом перших двох років. Потім ставка становитиме 5%, 7% або 9% річних залежно від категорії бізнесу і виконання умов, зокрема щодо створення робочих місць. Банк застосовує свою стандартну ставку, а різницю до пільгових 0,1% йому компенсує держава.

Наприклад, якщо підприємство бере 50 млн грн на відбудову зруйнованого цеху, у перші два роки воно сплачує 0,1% річних від залишку. Якщо залишок не зменшується, це близько 50 тис. грн відсотків на рік. Проте 50 млн грн тіла кредиту підприємство зобов'язане повернути банку. У цьому полягає фундаментальна відмінність пільгового кредитування від безповоротної компенсації.

Рішення про кредит ухвалює банк після стандартної оцінки кредитоспроможності і надання забезпечення. Державна допомога лише частково покриває вартість кредиту, але перевірки кредитоспроможності не скасовує.

За програмою бізнес отримав 164,1 тис. позик на 588,8 млрд грн, з них за час воєнного стану – 129,3 тис. позик на 499,1 млрд грн. Окремої статистики щодо кредитів на відновлення зруйнованого чи пошкодженого майна поки немає.

Як поєднувати ці інструменти

Для підприємства, яке хоче відновити пошкоджені активи, ці інструменти закривають різні потреби і можуть ефективно поєднуватися.

Безповоротна компенсація зменшує прямий майновий збиток у межах 30 млн грн, компенсація страхової премії допомагає за вигідною ціною застрахувати майно від майбутніх воєнних ризиків, а пільговий кредит дає потрібний обсяг коштів для масштабної відбудови, до 150 млн грн, із зобов'язанням повернути основну суму.

Наприклад, підприємство, яке приєдналося до програми компенсації і згодом зазнало збитку на 80 млн грн, може отримати безповоротну компенсацію в межах 30 млн грн. На решту 50 млн грн воно може взяти пільговий кредит під 0,1%, а після відновлення об'єкта застрахувати його і повернути частину витрат на поліс.

Кредит не вважається подвійною компенсацією, оскільки борг треба повертати. Поєднуючи різні державні програми, завжди варто перевіряти конкретні правила, щоб уникнути подвійного відшкодування того самого збитку.

Чи ефективні ці механізми

Робити висновки про ефективність цих програм рано. Перші дві запрацювали на початку 2026 року, а кількість погоджених заяв не дорівнює кількості виплат.

Водночас порівняно з масштабами воєнних збитків охоплення бізнесу обмежене. Причини можуть бути різні. Компенсація за пошкоджене майно доступна лише за певних умов і в межах ліміту, а компенсація страхової премії допомагає тільки тим підприємствам, які змогли знайти страховика, готового взяти такий ризик.

За оцінкою ОЕСР, страхування воєнних ризиків у прифронтових регіонах майже недоступне. Треба не лише спрощувати процедуру та інформувати бізнес, а й розширювати коло ризиків та активів, які можуть отримати страховий захист. Оцінювати результативність варто насамперед за фактичними виплатами, строками їх отримання і кількістю підприємств, яким вдалося відновити роботу.

Що готують на майбутнє

У вересні Мінекономіки анонсувало новий масштабний механізм компенсації воєнних збитків – спецфонд обсягом 3-4 млрд дол. для покриття першого рівня збитків (first loss). За цією концепцією держава покриватиме "перший шар" збитку, а ризики понад цей рівень можна буде застрахувати на приватному ринку.

Попередні параметри: компенсація до 10 млн дол. на одну компанію, внесок за участь – 2% від заявленого ліміту покриття, поширення програми на малий, середній і великий бізнес на всій підконтрольній території. Орієнтовний строк запуску – січень 2027 року. Уряд планує закласти 1 млрд дол. бюджетних коштів і розраховує залучити додаткове фінансування від міжнародних партнерів.

Механізм first loss перспективний. Він має розв'язати проблему, з якою приватний страховий ринок не може впоратися. Під час війни багато підприємств, особливо в прифронтових регіонах, не можуть застрахувати своє майно. Страховики відмовляються приймати такі ризики або пропонують надто дороге покриття.

Проблема не лише у вартості страхування, а й у його доступності. Якщо держава візьме на себе перший рівень можливих збитків, це може заохотити приватних страховиків покривати ризики, які залишаються поза страховим ринком.

Успіх моделі залежатиме від належного фінансування. Фонд обсягом 3-4 млрд дол. варто розглядати як початковий ресурс, а не як гарантію покриття всіх можливих збитків. Як одне з джерел фінансування Мінекономіки розглядає підвищення загальної ставки ПДВ на один відсотковий пункт поряд з допомогою партнерів і внесками підприємств. Остаточне рішення потребує оцінки бюджетної стійкості фонду і наслідків додаткового податкового навантаження на економіку.

Головна порада для компаній – користуватися наявними програмами. Водночас важливо пам'ятати, що належна фіксація пошкоджень та оцінка збитків – основа для захисту прав постраждалого бізнесу й отримання компенсації в межах чинних і майбутніх міжнародних та державних механізмів. Тому не варто зволікати з фіксацією шкоди і внесенням даних до Міжнародного реєстру збитків.