Часу на довге очікування немає: підсумки конференції з відновлення України

Ukraine Recovery Conference у Гданську позначила перехід від дискусій про масштаб руйнувань, потреби та вартість відновлення до практичного питання: як перетворити їх на підготовлені, фінансово структуровані та прийнятні для ринку проєкти. Це особливо помітно в інфраструктурі та публічно-приватному партнерстві, де декларацій уже недостатньо, а потрібні концепції, техніко-економічне обґрунтування, зрозумілі моделі доходів і розподіл ризиків.

Конференція стала не лише майданчиком політичної підтримки, а платформою для інвестицій, мобілізації приватного капіталу, страхування воєнних ризиків, наближення до стандартів ЄС і перетворення інвестиційних портфелів на bankable проєкти. У фокусі були енергетика, критична інфраструктура та логістика.

Оцінка RDNA5 визначає загальні потреби відновлення та реконструкції України приблизно у 588 млрд дол. на десятирічному горизонті, причому найбільші частки припадають на транспорт, енергетику та житло. Але саме Гданськ допоміг усвідомленню того, наступний етап полягає в тому, щоб розкласти цю суму на конкретні транзакції, зрозумілі учасникам ринку.

Від конференції потреб до конференції підготовлених проєктів

За підсумками URC у Гданську українська сторона повідомляла про понад 160 угод на суму понад 10 млрд євро. Однак для інфраструктурного сектору важливішим є те, що URC дедалі більше стає "проєктним менеджером", який працює від ідентифікації потреб до концепцій, попередніх ТЕО, технічної документації, запуску конкурсу і фінансового закриття. Саме це робить їх привабливими та зрозумілими для міжнародних фінансових організацій, експортно-кредитних агентств, фондів, операторів інфраструктури та приватних інвесторів.

Це також змінює сам тон дискусії про відновлення. Йдеться вже не лише про масштаби потреб, а про те, які саме проєкти можна запускати, хто їх готує, хто бере ризики, яка модель повернення інвестицій, як працюватимуть закупівлі, які гарантії доступні приватному сектору і як забезпечити прийнятність таких проєктів для держави, громад, кредиторів та операторів.

Інфраструктурна платформа

Окремої уваги заслуговує створення інфраструктурної платформи в межах URC. Це не просто ще один тематичний трек конференції, а спроба інституціоналізувати інфраструктуру як окрему інвестиційну логіку відновлення.

Офіційно інфраструктурний вимір URC був структурований навколо чотирьох напрямів: транспортна зв'язаність (автодороги, залізниця, порти та майбутня інтеграція аеропортів у TEN-T); енергетична стійкість; цифрова трансформація та прозоре відновлення; а також регуляторне узгодження з ЄС у транспорті, енергетиці, прикордонній та митній інфраструктурі.

Це важливо, тому що інфраструктура України більше не може розглядатися лише як внутрішня мережа. Вона є частиною європейської безпеки постачання, експорту, енергетичної стійкості, військово-цивільної мобільності, аграрної логістики та інтеграції до єдиного ринку ЄС. Відтак якість підготовки інфраструктурних проєктів стає не технічним питанням, а питанням стратегічної інтеграції.

Ukraine Transport Support Fund: малі та середні проєкти теж є відновленням

Одним із практичних результатів форуму став Ukraine Transport Support Fund. Його було започатковано у Стокгольмі у лютому 2026 року за участі України, Швеції, Литви, Канади та International Transport Forum, а під час URC у Гданську Литва, Швеція, Естонія та Україна підписали спільну декларацію щодо практичної підтримки фонду.

Фонд має фінансувати малі та середні проєкти у цивільній транспортній інфраструктурі: дороги, залізницю, морську інфраструктуру, міську мобільність, прикордонну та логістичну інфраструктуру. Адміністрування фонду покладене на литовську Central Project Management Agency, яка має забезпечувати прозору закупівлю та реалізацію проєктів відповідно до українських пріоритетів. Перші внески, оголошені у Гданську, становили приблизно по 1 млн євро від Литви, Швеції та Норвегії та 100 тис. євро від Естонії.

Цей фонд важливий саме своєю "приземленою" логікою. Відновлення – це не лише багатомільярдні мегапроєкти. Це також ремонт критичних ділянок, обладнання, прикордонних вузлів, локальної логістики, міської мобільності, підтримка експортних маршрутів і тисячі практичних рішень, без яких великі транспортні коридори не працюють. Для України, яка не має розкоші чекати "ідеального моменту", такі інструменти часто є не менш важливими, ніж великі рамкові програми.

PPP-портфель: від "нам потрібно" до "ось проєкт, який можна презентувати ринку"

Найбільш показовим з точки зору інфраструктури став блок публічно-приватного партнерства. Міністерство розвитку громад та територій презентувало портфель із понад 30 PPP-проєктів у транспортній, портовій, залізничній, дорожній та муніципальній інфраструктурі вартістю близько 5 млрд дол. З них 15 проєктів визначені як пріоритетні для запуску у 2026 році.

Це є одним із найважливіших сигналів конференції. Україна починає звітувати не лише про потреби, а про прогрес у підготовці проєктів: від нульової стадії до концептуальних записок, попередніх ТЕО, технічної документації та підготовки до тендерів. Не всі проєкти перебувають на однаковому рівні готовності, і це нормально. Для ринку ключове те, що формується pipeline, який можна перевіряти, структурувати, покращувати, фінансувати та поступово виводити на конкурс.

Серед пріоритетів заявлені: концесія Поромного та другого терміналів порту Чорноморськ, Північний обхід Львова, прикордонний дорожній коридор М-09/М-10/М-11, модернізація транспортного коридору Ягодин-Ковель-Луцьк, реконструкція коридору М-15 Одеса-Рені, будівництво сервісних зон на міжнародних автомобільних дорогах, концесія інтермодального хабу "Скнилів", концесії вокзальних комплексів Києва, Львова та Одеси, а також муніципальні водні проєкти у Дніпрі, Ужгороді та Хусті.

Саме так і має виглядати сучасне відновлення: не як каталог побажань, а як портфель активів і сервісів, які можна структурувати за зрілістю, ризиком, типом контракту, потребою в державній підтримці та потенційною роллю приватного партнера.

Фінансування, гарантії та de-risking: без цього PPP не злетить

Велика інфраструктура в Україні не може бути профінансована лише класичним приватним equity. Для більшості проєктів потрібна змішана структура капіталу: державна участь, кредити міжнародних фінансових організацій, гранти, гарантії, страхування воєнних і політичних ризиків, механізми плати за доступність або інші форми прогнозованих надходжень.

Саме тому важливими є не тільки самі PPP-проєкти, а й інструменти, які формують навколо них фінансову інфраструктуру. EIB Group оголосила на URC пакет на понад 470 млн євро у вигляді позик, грантів, гарантій і партнерств, включно з 80 млн євро для European Flagship Fund, 96 млн євро для доріг, мостів і прикордонної інфраструктури та 50 млн євро для соціального житла.

European Flagship Fund for the Reconstruction of Ukraine також став одним із ключових сигналів для приватного капіталу. У Гданську було оголошено близько 260 млн євро зобов'язань, включно з 220 млн євро субординованої участі у пайовому капіталі від Єврокомісії та держав-членів через відповідні фінансові інституції. Фонд орієнтований, зокрема, на критичну інфраструктуру, енергетику, цифрову інфраструктуру, транспорт і логістику.

Не менш важливим є блок страхування ризиків. Під час конференції U.S. International Development Finance Corporation і MIGA (входить до групи Світового банку), підписали угоду про створення рамки політичного страхування ризиків для підтримки інвестицій в Україну. Для інфраструктури це принципово: приватний капітал може розглядати українські проєкти лише тоді, коли воєнні, політичні, регуляторні та платіжні ризики не просто визнаються, а професійно розподіляються і мітігуються.

ЄБРР, зі свого боку, оголосив на URC понад 500 млн євро нових інвестицій і підтримки для України, довівши загальний обсяг своїх інвестицій у воєнний період до 10,5 млрд євро. Важливо, що банк також підтримує Державне агентство відновлення у підготовці пріоритетних дорожніх інвестицій, а також працює над інфраструктурою портів Рені та Ізмаїл.

Час реальних проєктів настав

Головний висновок із Гданська: часу на довге очікування немає. Український бізнес, міжнародні гравці, будівельний сектор, промисловість, аграрний експорт, муніципалітети та громади не можуть роками чекати на "післявоєнний момент". Відновлення вже відбувається, а отже проєкти мають виходити на ринок зараз, при цьому настільки швидко, наскільки це дозволяє якісна підготовка.

Це не означає поспіх без системи. Навпаки, саме зараз потрібні дисципліна і професійна підготовка: якісні PPP-документи, що відповідають найкращим стандартам і практикам, реалістичне вивчення попиту, екологічні та соціальні оцінки, аналіз на bankability, зрозуміла механіка платежів, механізми step-in, воєнне страхування і прозорий тендерний календар.

Саме в цьому сенсі URC у Гданську виглядає не як фінальна точка і навіть не як проміжна зупинка. Це радше стартовий свисток.

Наступний етап вимагатиме ще більшої практичності. Потрібно переходити від політичної підтримки до підготовлених конкурсів, від портфелів – до контрактів, від контрактів – до будівництва, від будівництва – до якісної експлуатації. Великі й малі проєкти однаково важливі.

У цьому і полягає нова логіка відновлення. Україна не просто просить допомоги на потреби. Україна формує ринок проєктів. І якщо Гданськ щось чітко показав, то саме це: "гра почалася, стартовий свисток уже пролунав".