Українська правда

Від Лугано до Гданська: як еволюціонувала платформа відновлення України

- 30 червня, 17:30

Для мене Ukraine Recovery Conference 2026 – це не перша конференція, і саме тому особливо цікаво спостерігати не лише за результатами, а й за еволюцією самої платформи.

Уп'яте міжнародна спільнота на високому рівні збирається, щоб говорити про відновлення України. Але саме у Гданську я чітко відчув: ми перейшли в нову фазу. То які тенденції виявив Гданськ?

Рухаємось від допомоги до співінвестування

У 2022–2023 роках головне питання звучало просто: як допомогти Україні? Сьогодні воно звучить інакше: як разом інвестувати та будувати?

Це принципова зміна.

Європа дедалі більше усвідомлює, що підтримка України – це не лише питання солідарності. Це питання власної безпеки, економічної стабільності та майбутнього континенту. Україна сьогодні – не просто отримувач допомоги. Київ – партнер, який захищає європейські цінності і паралельно демонструє економічну стійкість у надзвичайно складних умовах.

І це відчувається в усьому: від тональності дискусій до суті представлених проєктів.

Конкретні проєкти

Ще кілька років тому конференція була радше майданчиком знайомств і обміну ідеями. Бізнес і уряди придивлялись один до одного.

Сьогодні картина інша. Партнери приїжджають вже з готовими рішеннями, а українські компанії – з конкретними інвестиційними пропозиціями; міжнародні фінансові інституції – з інструментами під реалізацію.

Ми вже не "говоримо про відновлення", а починаємо його системно узгоджувати.

З точки зору Торгово-промислової палати, яка представляє тисячі бізнесів, це особливо важливо. Бо для підприємців критично, щоб такі форуми давали не лише контакти, а й реальні можливості для співпраці.

І вони починають це давати.

Війна як фактор, який змінює економіку

Водночас не можна забувати контекст. Україна з 2014 року живе в умовах війни, а після 2022-го – повномасштабної. І саме тому участь українського бізнесу у таких конференціях – це більше, ніж просто економічна активність.

Це демонстрація: здатності працювати під обстрілами; швидко адаптуватися; зберігати виробництво і логістику; інтегруватися в європейські ринки навіть у кризі.

І наші партнери це бачать, що додає довіри – а довіра перетворюється на інвестиції.

У нас з'явилась вимушена, але затребувана експертиза в резильєнтності – гнучкості, яка допомагає адаптуватись. Ми бачимо інтерес на "експорт" досвіду українського бізнесу з налагодження роботи в умовах тотальної нестабільності. Знеструмлення, атаки, логістика з перешкодами…

Бізнес-спільноти інших країн не тільки дивляться і співчувають, вони звертаються, щоб вивчити досвід і навчитись. Країни Скандинавії досліджують українську бізнес-модель не тільки на випадок війни, а й на випадок роботи в надзвичайних умовах через кліматичні зміни чи економічну нестабільність.

Це також неочікуваний наслідок впливу війни на нашу економіку. Бо тепер ми надаємо консалтинг, на жаль, випробуваний у реальних проблемах. Та ми змогли і відкриті до обміну з іноземцями формулами стійкості.

Змінюється роль самого українського бізнесу

Ще один важливий момент: відповідальність поступово зміщується.

Якщо раніше головне було – отримати підтримку, то зараз все більше залежить від нас самих. Від того, наскільки якісно підготовлені проєкти, наскільки прозоро та професійно ми працюємо, наскільки вміємо презентувати себе.

По суті, такі конференції – це школа. І для українського бізнесу, і для міжнародних партнерів. Тут вчаться шукати один одного, будувати довіру, формувати зрозумілі інвестиційні пропозиції, працювати у спільних правилах.

І дуже важливо використовувати цей ресурс максимально.

З власного досвіду участі я б виділив кілька речей, які стають критичними.

Підготовка – це половина результату. Два дні конференції були лише вершиною айсберга. Основна робота має робитися до цього: матеріали, проєкти, чіткі пропозиції.

Конкретика перемагає. Чим більш прагматичний запит – тим більше шансів на партнерство.

Довіра формується роками – але може зміцнитись за одну зустріч. Особисті контакти залишаються ключовими навіть у цифрову епоху.

Український бізнес уже цікавий не як "ризик", а як "можливість". Це нова реальність, яку потрібно вміти використовувати.

Чому платформа важлива, бо Ukraine Recovery Conference вже не просто подія, а системний інструмент, який щороку структурує міжнародну підтримку, задає пріоритети, збирає ключових гравців, пришвидшує рішення.

І найголовніше – він показує динаміку: від гуманітарної підтримки до повноцінного економічного партнерства. Для мене особисто ця конференція – це про зміну ролей в марафоні відновлення.

Україна більше не виглядає як сторона, що лише просить. Україна виглядає як країна, якій є що пропонувати. Саме про це – 160 угод, укладених в Гданську.

І це, мабуть, найважливіший результат, який не завжди можна виміряти цифрами – але саме він визначає майбутнє.