Якою має бути модель участі ветеранського бізнесу в державних закупівлях?

Війна в Україні триває. З'являється дедалі більше ветеранів та ветеранок – людей, які після захисту територіальної цілісності повертаються до мирного життя, намагаються реінтегруватися в суспільство, відновити кар'єру або розпочати власну справу.

Сьогодні розвиток ветеранського підприємництва – це не лише соціальна політика, а й економічна стратегія держави.

Підтримка ветеранського бізнесу

У проєкті нового закону "Про публічні закупівлі" зʼявилося визначення поняття ветеранського підприємства. Відтак діяльність має бути зареєстрована ветераном війни, якщо він працює самостійно без найму. Якщо ж є штатні працівники, ветерани повинні становити щонайменше 30% їхньої кількості, а для юридичної особи – не менше 60%. Тобто закупівельне законодавство поступово адаптується до реалій сьогодення.

Крім того, передбачена можливість для державних замовників зарезервувати право брати участь у закупівлях для ветеранських підприємств. Це, безумовно, позитивний крок. Водночас важливо розуміти: йдеться не про обов'язок, а про право, яким державні замовники можуть скористатися. Хочеться сподіватися, що вони активно застосовуватимуть цю можливість.

Також держава вже впровадила низку грантових програм для ветеранів, осіб з інвалідністю та членів їхніх родин. І це справді важливо: грант дає старт, дозволяє реалізувати ідею або відновити справу, яку було зупинено через війну. Лише за останні пів року (за даними Державної служби зайнятості) в Україні видали більше ніж 700 грантів.

Також діє програма "Зроблено в Україні", в межах якої ветерани та другі з їхнього подружжя можуть отримати до 1 млн грн. Проте на умовах співфінансування та за наявного досвіду від 3 років ведення підприємницької діяльності. Більше того, нещодавно уряд затвердив механізм отримання спеціального статусу для ветеранського бізнесу. Як зазначається, статус відкриває доступ до спеціальних програм фінансової підтримки, грантів, пільгових механізмів та інших інструментів розвитку бізнесу.

І це дуже доречно, адже грант – це лише перший крок.

Справжня сталість бізнесу починається там, де є стабільний ринок збуту. І саме публічні закупівлі можуть стати тим інструментом масштабування, який перетворює стартовий проєкт на системний бізнес. Бо держава – найбільший замовник у країні – потенційно може стати постійним клієнтом для підприємця-ветерана.

Йдеться насамперед про державних замовників на місцях.

Уявімо невелику громаду. Ветеран повертається додому, відкриває теплицю та починає вирощувати овочі. Школа, до якої ходять його діти, потребує свіжих продуктів харчування – якісних, доставлених вчасно, без складної логістики. Підприємець може кваліфікуватися як постачальник у Prozorro Market та продавати овочі цій же школі.

Громада отримує свіжу продукцію від місцевого виробника. Бізнес – гарантований збут. Діти – якісне харчування. Податки залишаються в громаді.

І таких прикладів може бути безліч: ветеран відкриває майстерню з ремонту техніки й обслуговує комунальні установи; засновує швейне виробництво й бере участь у закупівлях спецодягу; створює ІТ-компанію та надає цифрові послуги органам місцевого самоврядування.

Досвід Хорватії у підтримці ветеранського бізнесу через кооперативи

Якщо подивитися на досвід Хорватії, яка після війни також зіткнулася з масштабною реінтеграцією ветеранів (сьогодні там понад 500 тисяч ветеранів – фактично кожен десятий громадянин), то ми побачимо таку модель.

У Хорватії немає окремих закупівельних пільг для ветеранів. Натомість функцію спрощення бере на себе форма об'єднання – ветеранські кооперативи. Їх більше 300, і більшість створені за підтримки держави. Саме кооператив централізовано готує документи, договори, супроводжує участь у процедурах.

В Україні ж частину цієї ролі вже виконує сам інструмент – електронний каталог. Спрощення закладене в самій системі.

І в цьому може полягати наша перевага. Натомість варто зосередитися на тому, щоб загальна система була максимально доступною. Бо ключове питання – наскільки низький поріг входу.

Якщо він справді короткий і зрозумілий, ветеранський бізнес зможе конкурувати не через пільгу, а через якість, відповідальність і локальність. І тоді публічні закупівлі стануть не формальною процедурою, а реальним інструментом економічної реінтеграції тих, хто захищав державу.

Досвід США та 3% державних контрактів ветеранському бізнесу

З іншого боку, звернімося до Сполучених Штатів Америки. Сьогодні у США налічується понад 18 мільйонів ветеранів, і значна їх частина реалізує себе у сфері малого та середнього бізнесу.

Цікаво, що саме ця когорта підприємців є однією з найактивніших у формуванні податкових надходжень та створенні робочих місць.

Так от щороку 3% річного обсягу федеральних контрактів спрямовується на закупівлі у малого бізнесу, що належить ветеранам, зокрема ветеранам з інвалідністю. Також планується збільшення частку субпідрядних контрактів для таких підприємств до 20%.

Це інша сторона медалі, однак такий підхід виглядає цілком виправданим. Україні справді є чому повчитися у Сполучених Штатів у питаннях підтримки ветеранів та розвитку їхньої підприємницької діяльності. Адже квоти та інші пільги – це фокусна підтримка, що спрямована саме на ветеранський бізнес. Вони зобовʼязують державного замовника віддавати певну частину контактів саме ветеранам.

Україна вже зараз має обрати для себе стратегію

Який би формат підтримки ми сьогодні не впроваджували, очевидно одне: необхідно значно більше ресурсів спрямовувати саме на розвиток ветеранського бізнесу та зміцнення ветеранської спільноти. Водночас ключовою проблемою залишається недостатня поінформованість ветеранів про можливості, які пропонує держава, а також брак зрозумілості й прозорості самих механізмів підтримки.

Тому потрібно системно комунікувати: більше говорити, пояснювати, супроводжувати. Якщо йдеться про грантові програми, підтримка не має обмежуватися лише стартом. Ветерани потребують фахових консультацій на кожному етапі становлення бізнесу – від подання заявки до масштабування. Це можуть бути тренінги, програми підвищення кваліфікації, інформаційні зустрічі та менторська підтримка.

Розвиток ветеранського підприємництва – це не лише вдячність тим, хто захищав територіальну цілісність держави та запорука соціальної стабільності, а й стратегічна інвестиція у посилення економіки та формування справедливої конкуренції в Україні.