Набрав чинності новий закон про державно-приватне партнерство. Що він змінює?

31 жовтня 2025 року набрав чинності новий закон "Про державно-приватне партнерство (ДПП). Більшість джерел фокусуються на нововведеннях закону з точки зору держави і перспективах залучення інвестицій для відбудови. Однак, мало хто аналізує переваги та недоліки цього документу для підприємців чи описує алгоритм дій для реалізації таких проєктів.

Загалом, механізму ДПП в України – 22 роки. Перший закон прийняли у 2003 році, який оновлювали у 2010, 2015 та 2025 роках. Згідно з інформацією Мінекономіки станом на 1 січня 2025 року в Україні було укладено 200 договорів державно-приватного партнерства, з яких реалізовувалось 22. З решти: 114 не виконуються, 53 розірвані або закінчився їхній термін дії, а 11 призупинено через війну.

Тобто за 22 роки існування механізму реалізуються (і ще не реалізовані) – 22 проєкти (фактично по одному в рік), а з 200 укладених договорів – це становить 12%. Рідко яка область, окрім Київської може похвалитися більше ніж одним проєктом ДПП.

Можливо, причина такого стану справ з ДПП не у недовірі до державної сторони партнерства, а у нерозумінні приватним партнером повноти всіх можливостей які дає цей механізм?

Вікно можливостей

Отже, розглянемо яке вікно можливостей відкриває більше ніж 200 сторінок нового закону для підприємців і як вони повинні діяти аби зловити ці можливості.

Перш за все підприємець встановлює "з ким говорити" і "в що інвестувати". Щодо останнього, то сфери застосування ДПП новий закон розширив до майже усіх галузей: енергетика, транспорт і цифрова інфраструктура, допоміжні послуги для державних установ та будівництво житла.

Щодо першого, раніше для реалізації ДПП розмовляти треба було лише з комунальними та центральними владами, але з новим законом коло ініціаторів розширилося до "господарських товариств публічного сектору". Тепер, умовно, директор школи може ініціювати ДПП, і наприклад домовитися з підприємцем про будівництво спортзалу для учнів з правом побудувати приватний підземний паркінг під ним.

Нагадаймо, що станом на лютий 2024 року в Україні налічувалося 3116 держпідприємств. При цьому лише 854 (27%) з них працювали, а прибуток отримували 475 (15%). Більшість неактивних підприємств (56%) не працюють взагалі. За даними Держстату станом на 1 січня 2025 року, в Україні існувало 13 883 комунальних підприємств. Тобто приватний підприємець може вибирати публічного партнера для співпраці з близько 17 тис. підприємств.

Що ж може отримати підприємець від такої співпраці

Попередній закон чітко встановлював, що після закінчення сороку договору ДПП чи концесії (максимальний строк був 49 років), об'єкт переходить у державну власність. Повернення інвестицій та прибуток приватний партнер мусив отримати з операційного доходу протягом строку співпраці. Новий закон же, по-перше, не має максимального строку, а по-друге, дозволяє повністю чи частково отримати приватну власність у вигляді новостворених об'єктів.

При реалізації проєкту у сфері житлового будівництва надана можливість передачі збудованих квартир у приватну власність. Раніше такі проєкти не передбачали приватизацію, але тепер приватний партнер може набувати право власності на новозбудовані житлові об'єкти, а фізособи, визначені публічним партнером (наприклад, громадяни, які втратили житло), можуть отримувати їх у власність. Також, вводиться поняття "допоміжного майна" у складі об'єкта публічно-приватного партнерства.

Встановлено загальне правило: усе майно, створене або придбане для реалізації проєкту, належить публічному партнеру – державі, громаді чи державному (комунальному) підприємству. Водночас договір ДПП може передбачати виділення частини майна, що не є безпосередньою складовою об'єкта партнерства (наприклад, офісів, складів, паркінгів, необхідних приватному партнеру), і визнавати таке майно власністю інвестора.

Така зміна відкриває можливості банківського фінансування ДПП, оскільки приватний партнер зможе заставити майно яке буде збудовано і буде належати йому на праві приватної власності.

Враховуючи що новий закон забрав максимальний строк ДПП, цікаво чи може такий договір укладатися на тисячі років? На пряму законодавство цього не забороняє. Для прикладу найдовший договір оренди у світі належить Артуру Гіннесу, який у 1759 році підписав угоду про оренду броварні St. James's Gate у Дубліні на 9000 років. Цей контракт став початком історії відомого бренду пива Guinness.

Якщо проєкт допороговий (очікувана вартістю менше 5,5 млн євро), висновок про його доцільність ухвалюється на основі концептуальної записки, а не дороговартісного техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), протягом 45 днів публічним партнером самостійно і не потребує погодження з Мінфіном або Мінекономіки, якщо відсутнє фінансування з державного бюджету.

Підготовку концептуальної записки чи ТЕО, необхідної для початку процедури ДПП може оплатити приватний партнер чи донор. А публічний партнер може зобов'язати переможця конкурсу компенсувати затрати на таку розробку. Додатково, фінансування самого ДПП може здійснюватися через гранти і донор чи міжнародна організація може на пряму платити приватному партнеру.

Закон дозволяє вибір права для договорів, що укладаються на виконання договору ДПП. Сторони також, вирішуючи спори, можуть застосовувати національний чи міжнародний комерційний або інвестиційний арбітраж, у тому числі з місцезнаходженням за кордоном (якщо приватним партнером або його засновником є підприємство з іноземними інвестиціями).

Закон передбачає, що визначення приватного партнера здійснюватиметься виключно через одну з трьох конкурентних процедур:

• торги з обмеженою участю;
• відкриті торги;
• конкурентний діалог.

Тобто приватному партнеру навіть якщо він зацікавлений в проєкті, оплавив його економічний аналіз чи знайшов на нього міжнародний грант, все одно доведеться перемагати в одному з трьох типів конкурсу. Для багатьох підприємців трата часу на цю процедуру можуть бути неоправданими. Багато хто може вважати що зв'язуватися з комунальними чи державними активами не варто через непрозорість, незрозумілість чи майбутні політичні ризики проєкту.

Попри те, що приватний партнер згідно з новим законом, на відміну від попереднього тепер офіційно не може ініціювати проєкти, уряд розраховує, що механізм нарешті запрацює і принесе у найближчі роки до 1 млрд дол. інвестицій.

До кінця не зрозуміло, чому приватну ініціативу було виключено з нового закону. Можливо це дасть можливість донорам чи міжнародним організаціям більше контролювати на які проєкти направляти кошти і які проєкти будуть ініціювати публічні партнери. Приватному партнеру потрібно ж буде ініціювати проєкт неофіційно, а чиновники ухвалюватимуть рішення чи можна давати справі хід.

Загалом, новий закон демонструє прагнення уряду України до модернізації сфери державно-приватного партнерства і відкриває додаткові можливості для залучення довгострокового фінансування в національні проєкти розвитку за умов забезпечення балансу між державними стратегіями та очікуваннями бізнес-спільноти.