Довідник з доказової медицини безкоштовно: Сінево презентувала підручник для лікарів

Антибіотики при ГРВІ? Чи має бути Корвалол в аптечці лікарні? В Україні й досі є шанс отримати доволі сумнівні, а часто й протилежні призначення при однакових симптомах. В час, коли існують науково обґрунтовані протоколи лікування, медики й досі лікують по-різному. Чому доказова медицина досі не стала всеукраїнським стандартом і як може допомогти доступ до актуальної медичної інформації – про це говорили на події, яку Європейська медична лабораторія Сінево разом з медичними експертами провела для лікарської спільноти України до Дня медичного працівника.

Ситуація зі стандартами лікування впевнено покращується. Зокрема у військовій медицині – якщо у 2022 році був лише один протокол домедичної допомоги, зараз їх вже 25 за стандартами НАТО. Проте усюди – і серед військових, і серед цивільних – їх впровадження викликає певний супротив. Пацієнти не довіряють новим призначенням, лікарі не можуть реалізувати протоколи на повну. Адже формування стандарту – це половина задачі. Далі треба імплементувати його в роботу медустанови.

"Доказова медицина не обмежується лише доступом до якісних джерел чи затвердженням клінічних настанов. Йдеться також про щоденну управлінську та командну роботу в кожному закладі. Формування стандарту – це лише початкова точка. Важливо, як його інтегрують у практику: хто відповідає за кожен етап, як вибудувано маршрут пацієнта, яку роль відіграє медичний директор, чи враховано кадрові та ресурсні можливості. Посібники з доказової медицини мають працювати, як елемент системного процесу, що формує культуру клінічного ухвалення рішень на основі актуальних даних, практичного досвіду і розуміння умов, у яких працює медична команда", – зазначив заступник голови НСЗУ, кандидат медичних наук, дитячий анестезіолог і військовий лікар Сергій Лапоног.

На деякі ліки й процедури є певна медична "мода". Вони вже давно визнані неефективними, але стереотипи про них накопичувались у суспільстві поколіннями. Пацієнти мають хибні очікування від лікування – медики прагнуть їм відповідати. Тому медична експертка ЮНІСЕФ в Україні Катерина Булавінова вважає, що перед впровадженням доказових практик починати треба з руйнування медичних міфів. Причому – серед самої лікарської спільноти. Загалом існує певна деструктивна "культура" в медицині – тут і застарілі уявлення про лікування, і небажання пацієнта відкрито питати про призначення, а лікаря – відповідати.

Інколи самі лікарі стають джерелом недовіри до призначень тих чи інших лікарських засобів. Навіть при наявності всієї інформації та покрокових інструкцій з діагностики та лікування певних захворювань, доказова медицина впирається у ключову перешкоду – "людський фактор".

"Ми маємо ресурси, ми маємо інформацію, засоби, щоб це зрозуміти. Але у нас є ця буферна зона у вигляді "людського фактору". Будучи на світовому конгресі кардіологів, чула, як представники 60 країн висловлювали свої думки щодо вирішення цієї проблеми. Але єдиного рішення немає. Ми схожі в цьому питанні і зі США, і з Австралією, і з Індією", – розповіла кандидатка медичних наук, сімейна лікарка, фахівець з клінічної біохімії, медична директорка Фундації "Сильні Серця" Наталія Суслова.

У впровадженні сучасних стандартів лікування є ще одна проблема – вони оновлюються ледь не в режимі реального часу. Близько двох мільйонів статей на рік з оригінальними висновками, три-чотири мільйони із вторинними доказами. Далі – ще більше третинних, їх формування у клінічні настанови, викладення у посібниках. І це при тому, що не всі докази дійсно є якісними і мають впливати на лікарські рішення. У підсумку – протоколи лікування швидко застарівають. За словами Ігоря Свінціцького, навіть в Європі та США їх оновлюють кожні 3-4 роки. В Україні ж є ті, які не переглядались десятиліттями.

"Щороку у світі публікується понад мільйон статей, які містять первинні результати біомедичних досліджень, і ще більше вторинних джерел медичної інформації. Лікарі потребують оперативного відстеження, узагальнення й критичної оцінки нових наукових даних для щоденної клінічної практики. Підручник "Внутрішні хвороби" вирішує ці завдання, пропонуючи структуровану та перевірену інформацію, що враховує останні світові досягнення й спирається на принципи доказової медицини", – зазначив співавтор українського видання підручника, кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету університету ім. О.О. Богомольця Ігор Свінціцький.

Посібник "Внутрішні хвороби" є прикладом такої колективної роботи провідних медичних фахівців. Причому – українських. Понад 40 медичних експертів актуалізували та адаптували протоколи до національного контексту. Це вже друга редакція посібника "Інтерна Щекліка", виданого Польським інститутом доказової медицини (PIEBM) за підтримки Сінево у партнерстві з медичним порталом Empendium.

"Лабораторна діагностика – це невід’ємна складова доказової медицини. Перше видання підручника вже здобуло схвальні відгуки в медичній спільноті, а тепер ми доповнюємо оновлену версію власним довідником, щоб зробити посібник ще доступнішим та зручнішим у використанні для українських лікарів. Саме так доказова медицина ставатиме стандартом якісної медичної допомоги в Україні", – розповів заступник генерального директора Сінево в Україні Микола Скавронський.

Видання "Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2025/26" доповнено окремим довідником із діагностики – "Лабораторні дослідження" від Сінево. Загалом – 1728 сторінок доказової медицини, що відповідає сучасним стандартам МОЗ України.

Лікарі, що за фахом дотичні до лікування внутрішніх хвороб, можуть безкоштовно отримати примірник підручника з лімітованого накладу, а також довідник "Лабораторні дослідження", звернувшись до Сінево через офіційний сайт.