Держава і ціни на ліки
Чому Україні потрібна виважена модель регулювання.
У 2025 році фармацевтична галузь України зіткнулася з посиленням державного регулювання. Протягом кількох місяців держава запровадила такі зміни:
- обмеження торгових націнок (до 8% для дистриб’юторів і до 10-25% для аптек);
- обов’язкове декларування оптових цін на препарати;
- референтне ціноутворення – обмеження цін на генерики та біосиміляри до 75% від вартості оригіналу;
- створення національного каталогу цін, без включення до якого продаж ліків буде заборонений.
Ці заходи покликані знизити вартість лікування для пацієнтів, але чи дієва та стійка ця модель і чи відповідає вона стандартам Євросоюзу?
Ціни знижені – ринок завмер
У березні виробників зобов’язали "добровільно" знизити ціни на найпопулярніші ліки. Ціни знизилися на 20-30%, але дистриб’ютори почали зупиняти закупівлі, аптеки – обмежувати продажі, пацієнти – скаржитися на відсутність препаратів.
Це дестабілізувало ринок. Національний каталог ліків формується, але виникає ризик припинення продажу через бюрократичні перепони та невигідні умови.
В Україні вже були спроби жорсткого втручання в ціноутворення. У 2009 році запровадили постанову №333, яка обмежувала граничні ціни на ліки. Це призвело до зменшення обсягів ввезення, дефіциту ліків і поширення фальсифікатів.
Як це працює в ЄС
У Євросоюзі державне регулювання цін обмежене реімбурсацією, коли держава компенсує витрати на ліки. У Чехії реімбурсовані понад 60% ліків, у Польщі держава покриває 25-30% витрат, в Угорщині – понад 50%. Україна покриває лише 14% витрат, тобто основне фінансове навантаження лягає на пацієнтів.
Ризики нової моделі
Зникнення частини ліків. Через невигідні умови виробники можуть відмовлятися від реєстрації ліків або не подавати ціни.
Порушення логістичних ланцюгів. Дистриб’ютори можуть призупинити контракти через зміни в регуляторній базі.
Зростання тіньового обігу. Пацієнти можуть шукати ліки через "сірі" канали, що збільшить ризик появи на ринку фальсифікатів.
Адміністративна перевантаженість. МОЗ може не встигати обробляти заявки через недосконалість системи, що створить невизначеність на ринку.
Як зробити краще
Обмежити регулювання до реімбурсації. Держава повинна контролювати лише ті ціни на ліки, які вона відшкодовує. Це логічно, справедливо та стабільно.
Розширити програму "Доступні ліки". Цю ініціативу можна масштабувати, особливо для хронічних захворювань.
Стимулювати аптеки, а не карати. Фіксована оплата за кожен відпущений препарат дозволить аптекам зберегти доступність ліків без втрат.
Оновити модель референтного ціноутворення. Ціна 75% від оригіналу не завжди справедлива, потрібна гнучкість з урахуванням собівартості.
Розвивати діалог з бізнесом та експертами. Регулювання повинне враховувати думки всіх сторін: від пацієнтів до виробників.
Висновок
Реформа цін на ліки важлива, але вона потребує вдумливої адаптації до реальних умов. Регулювання має базуватися на реімбурсації та ефективному партнерстві між державою, бізнесом і суспільством.