Теневой ОПК. Как тысячи украинцев с 3D-принтерами построили крупный оружейный завод
Тысячи украинцев печатают на домашних 3D-принтерах запчасти и готовую продукцию для нужд армии. Как низовая инициатива помогает уничтожать врага. (укр)
Коли мова заходить про виробництво зброї, про них майже не згадують, але завдяки звичайним українцям з 3D-принтерами українській армії вдається покривати багато своїх потреб.
Військові постійно потребують продукції, яку можна виготовити на недорогому 3D-принтері: снаряди для скидання з дрона, міни, медичне обладнання, запчастини для автоматів, рацій, дронів. Саме 3D-принтер перетворює гранату на "скид", а звичайний квадрокоптер – на бомбардувальник.
Ще з 2014 року в Україні працюють волонтери, які вдома виготовляють таку продукцію для знайомих військових. Тепер розрізнених груп друкарів уже недостатньо. Для покриття потреб армії потрібні мільйони друкованих деталей та снарядів, які треба якісно виготовляти і вчасно постачати на фронт.
В однієї групи волонтерів виникла ідея: чому б усім людям з принтерами не працювати як єдиний оборонний завод: швидко ставити на конвеєр найнеобхідніше, уніфікувати продукцію, розробляти власні рішення та навчати нових друкарів?
Так почала свою роботу "ДрукАрмія". За два роки організація об’єднала та навчила тисячі друкарів, створила конструкторське бюро, налагодила контроль якості, зворотний зв'язок з військовими, логістику й заснувала єдину платформу для координації роботи своїх волонтерів.
Зараз парк "ДрукАрмії" налічує понад 10 тис. 3D-принтерів, розкиданих по Україні та за кордоном. Щотижня на фронт відвантажуються сотні партій. Закупівлю матеріалів фінансують друкарі, компанії-партнери та небайдужі українці.
Засновники організації конкурують з перекупниками та деякими виробниками, які продають військовим ту саму продукцію з великою націнкою. Волонтери прагнуть витіснити їх з ринку, надаючи все безкоштовно або за собівартістю компонентів.
Друкуватимуть усі
"У Другу світову війну жінки та діти ставали до верстатів і робили боєприпаси. Ми зараз не в кращій ситуації, тому 3D-принтер може стояти в кожній українській хаті", – починає розмову з ЕП керівник "ДрукАрмії" Микита Кувіков, більше відомий під псевдонімом Євген Вольнов.
Вольнов – відомий український пранкер. Чергову хвилю популярності він отримав як Майор Чорнобаєв, обдзвонюючи родичів російських військових на початку великої війни. Свій перший 3D-принтер він купив ще під час пандемії і почав друкувати захисні щитки для медиків.
З лютого 2022 року Вольнов разом з невеликою групою ентузіастів почав брати замовлення від військових та закликав своїх підписників долучитися до друку. Охочих виявилося напрочуд багато.
"Коли вже двохсота людина відгукнулася, я втомився вручну кожного навчати, пояснювати, як працює принтер, куди відправляти продукцію. Коли я роблю щось однакове понад два рази – це треба автоматизувати.
Оптимізація бізнес-процесів та розвиток власного бренду – це те, чим я постійно займаюся. Тож саме життя підготувало мене до створення "ДрукАрмії". Ми заснували єдину платформу, щоб військові та друкарі могли знаходити та верифікувати одне одного, як в інтернет-магазині", – каже Вольнов.
Команда друкарів розрослася швидко, зокрема завдяки відкритості "ДрукАрмії" до новачків. Волонтери підготували десятки лекцій та гайдів, як опанувати використання 3D-принтерів: від купівлі правильної моделі до марки пластику.
Спільнота налічує близько 3 тис. активних друкарів, готових узяти нове замовлення. На платформі зареєстровано понад 15 тис. військових, кожен з яких безкоштовно може вибрати з каталогу потрібний для підрозділу виріб.
У каталозі "ДрукАрмії" близько 500 різних виробів, більшість з яких – власні розробки. R&D займається окремий підрозділ волонтерів-інженерів, які володіють навичками 3D-моделювання. Зазвичай розробка починається із запиту військових. Вони ж тестують прототип на полі бою і дають оцінку.
Якщо розробка вийшла якісною, то її додають у загальний каталог. З цього моменту технологія стає доступною для будь-якого військового і масштабується на всю армію. Друкарю достатньо дочекатися замовлення, завантажити готовий шаблон для 3D-принтера і почати друкувати.
Серед розробок "ДрукАрмії" є і сегмент з обмеженим доступом. Наприклад, інженери спільно з військовими почали виробляти рішення для випалювання ворожих посадок за допомогою терміту або так званих дронів-драконів.
Ажіотаж серед охочих друкувати спричинив легкий хаос, тому керівництво "ДрукАрмії" зібрало найдосвідченіших друкарів і зробило з них менеджерів або "кураторів". Кожен з двохсот менеджерів не тільки виробляє, а й відповідає за постачання кількох видів продукції від інших. Квартира куратора – це і виробничий цех, і склад, і лабораторія контролю якості.
Куратор відправляє продукцію на фронт "Новою поштою". За словами одного з керівників, для обсягів "ДрукАрмії" волонтерських лімітів цього оператора уже недостатньо, тому велику частину відправляють за власний кошт.
Над "кураторами" стоять "уберкуратори", які опікуються стратегічними напрямками: дрони, медицина, макети. При цьому жоден з тисяч працівників "ДрукАрмії" не отримує зарплату і витрачає на роботу власні гроші та час.
За два роки спільнота відвантажила продукції на понад 275 тонн. Серед них – 3,3 млн частин для "скидів", 2,9 млн снарядів, сотні тисяч деталей для дронів та піхотної зброї, макетів, адаптерів для приладів, продукції для саперів, медобладнання.
Фінансування організації майже повністю децентралізоване: кожен друкар купує стільки спеціального пластику, скільки може собі дозволити. Українські виробники цієї сировини надають волонтерам "ДрукАрмії" знижки.
Деякі приватні компанії, наприклад "ОТП банк", виділяють кошти на закупівлю пластику, який розподіляють між досвідченими друкарями для виконання великих замовлень. На закупівлю сировини також відкривають збори, у рамках яких розігрують трофеї з фронту або 3D-принтери.
Наразі "ДрукАрмія" накопичує запаси продукції на складах, готуючись до масових відключень електрики. Під час зимового просідання виробництва найпопулярнішу продукцію розподілятимуть із завчасно підготовлених запасів.
Організація поступово виходить за межі друкування й об’єднує волонтерів, які вміють плести сітки, паяти електроніку, працювати на складніших інструментах.
Наприклад, волонтери Жанна та Денис з творчої студії ZhaDenKa за допомогою лазерного різання виробили й безкоштовно передали близько 60 тис. захисних щитків на очі, які допомагають зберегти зір бійцям при пораненнях. Також на платформі "ДрукАрмії" збирають дрон-детектори "Цукорок" та TinySA.
"Комуністи" проти "бариг"
В Україні є компанії, які продають вироби з пластику втридорога, каже Вольнов. У спільноті їх називають "баригами". "Одна з наших публічних цілей – знищення "барижного" ринку. За це вони нас називають комуністами", – зазначив волонтер.
Наприклад, собівартість щитка для захисту очей від "ДрукАрмії" – 3 грн, а на ринку такі продаються за 90-100 грн. Собівартість макета міни в друкарів спільноти – 40 грн, а ціна на ринку – 1 400 грн. Дрон-детектори "Цукорок" на ринку коштують до 5 тис. грн, а "ДрукАрмія" збирає їх за собівартістю – 1 900 грн.
Високі ринкові ціни пов’язані не тільки із закладеним прибутком. Бізнес платить податки, зарплати, має витрати на оренду, сплачує за електроенергію. Нюанс у тому, що неможливо точно визначити, де націнка обґрунтована, а де власники бізнесу бажають більше заробити на дефіцитних військових товарах.
Відносини між спільнотою друкарів та продавцями аналогічних виробів напружені. Деякі українські виробники крадуть загальнодоступні технології "ДрукАрмії", масштабують у себе, а потім продають за гроші військовим частинам.
Іноді стається навпаки: "ДрукАрмія" купує продукцію в цих компаній, повністю копіює за допомогою "реверс інжинірингу" і починає безкоштовно виробляти її для військових. "Під час війни в цьому немає нічого поганого", – вважає Вольнов.
Волонтери можуть постачати значно більше продукції й економити гроші військовим частинам, але все впирається в нестачу сировини.
"Коли військовий дізнається про "ДрукАрмію", він перестає витрачати гроші на ринку. Однак ми не можемо покрити всю потребу, бо нам бракує грошей на пластик. Хтось з військових отримує продукцію, а хтось залишається наодинці з "баригами". Ми шукаємо інструменти, як робити продукцію за собівартістю, що буде в рази дешевше, ніж на маркетплейсах", – розповідає Вольнов.
Важко зупинитися на одному принтері
До лав "ДрукАрмії" вступають навіть іноземці. Возити продукцію з-за кордону не дуже вигідно, але люди все одно це роблять. "Це психологія. Ти своїми руками робиш фізичний об’єкт, який вбиває пі…а (росіянина – ЕП). Це робить тебе причетним до великої справи", – вважає волонтер.
Поріг входу в цю діяльність відносно невисокий: базовий принтер коштує 10 тис. грн, пластик – 350 грн за кілограм. "Один кілограм пластику – це 15 хвостовиків для "скидів" гранат, кожна з яких може влучити в окупанта", – говорить Вольнов.
Новому користувачу треба зареєструватися на сайті. Там можна прочитати інструкції і поставити запитання на форумі. Після встановлення принтера волонтер отримує перше завдання. Спочатку система дає прості замовлення, щоб новачок допускав менше помилок, а з часом підвищує складність.
Серед друкарів є різні люди: від школярів до 70-річних пенсіонерів, від людей з одним принтером у квартирі до бізнесменів з "фермами" в гаражах. Рекордсмен "ДрукАрмії" – волонтер з 50 принтерами, який відвантажив продукції на 2,5 тонни.
"Важко зупинитися на одному принтері. Часто людина заставляє квартиру 3D-принтерами, допоки дружина не погрожує вигнати з хати", – каже Вольнов.
Один з волонтерів – Сергій, лікар-офтальмолог і викладач в університеті. Спочатку йому подарували 3D-принтер, щоб робити іграшки для дитини. Однак коли він дізнався про "ДрукАрмію", парк його принтерів зріс до чотирьох.
"Поставив би п’ятий, але нема місця. Влітку я показав це 11-річному племіннику. Йому сподобалося і ми купили йому принтер за 200 доларів. Я даю пластик, а він після школи допомагає закривати деякі запити військових", – ділиться чоловік.
За пів року роботи Сергія підвищили до "куратора". Він відповідає за виробництво кількох медичних виробів, витрачаючи на це по дві години в робочі дні.
Інший приклад – бізнесмен Олександр. У 2021 році він будував ферму для розведення раків і виявив, що друкувати годівниці для ракоподібних на 3D-принтері значно дешевше, ніж купувати готові. Через велику війну ферма не запрацювала, але принтер знадобився для військових потреб.
"Спочатку в мене був один принтер, у мого брата – ще один. Потім ми купили ще по одному. У квартирі стало затісно, тож ми знайшли іншу локацію, забезпечили її живленням під час вимкнень електрики. Зараз у нас 12 принтерів, які цілодобово працюють на "ДрукАрмію". Вони переробляють 50-70 кілограмів пластику на місяць. Деякі з цих принтерів нам передали безкоштовно інші волонтери, які не мають можливості цим займатися", – розповів Олександр ЕП.
Низові благодійні ініціативи, які виникли на початку великої війни, стають системними та ефективнішими. Лише за жовтень волонтери "ДрукАрмії" відправили на фронт 25 тонн продукції. Могли б більше, але бракує пластику.
Як і на будь-якому українському оборонному заводі, спроможності принтерів значно перевищують фінансування. Сировина купується за донати або кошти друкарів і відразу йде в роботу. Долучитися до збору на пластик можна тут.