Потеря миллиардов гривен ежегодно, или Кто блокирует закон об административном сборе?

Багато років доводиться нагадувати про проблему з платою за адміністративні послуги. У масштабах держави це про мільярди гривень щороку. Кошти, яких не отримують місцеві та державний бюджет.

У більшості центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), які нині надають основний масив адміністративних послуг у громадах – 90% послуг "безоплатні". 

Це означає, що на адміністрування надання цих послуг використовуються кошти бюджету. Це ті кошти, які нині вкрай потрібні на оборону країни, освіту, охорону здоров’я, культуру. 

Брак ресурсів

В середньому по країні доходи від плати за адміністративні послуги у громадах та їх ЦНАП складають близько 30% від тих потреб, які виділяються на утримання цих фронт-офісів. Це на рахуючи витрат бек-офісів. І це лише за рахунок двох груп послуг: паспорти і реєстрація нерухомості. 

Що означають ці цифри в умовах воєнного стану та шаленого бюджетного дефіциту. Вони про те, що на систему адмінпослуг, яка досить добре розвивалися до повномасштабної війни – негативно впливає брак ресурсів. 

Уже сьогодні не вистачає коштів на належну оплату праці персоналу, на власне конкуренту оплату праці і забезпечення достатньою кількістю персоналу, його утримання (особливо у більших містах). 

Бракує ресурсів на матеріально-технічне забезпечення. Тож у нас є всі шанси опинитися у 90-х, коли при відвідуванні органу влади треба принести папку, файлик, папір та записатися у чергу на "через два місяці". 

Також мешканцям малих громад доведеться витратитися ще на транспорт, щоб знайти точку доступу до послуг, яка буде віддалятися. Адже багато державних структур теж "оптимізують" мережу своїх територіальних органів (ДМС, Мін'юст тощо). 

Або ж буде ризикований "аутсорсинг-приватизація" як це сьогодні відбувається у сфері Держгеокадастру з сертифікованими інженерами-землевпорядниками, з неконтрольованою оплатою послуг у тисячі грн.

Про проблему браку ресурсів самі ЦНАП, ОМС говорять вже багато років. Усі розуміють, що нічого безоплатного не буває. Що плата за адмінпослугу у розмірі 85 коп (як-от, за реєстрацію шлюбу), чи інші копійчані платежі за послуги "сільського нотаріату" - це теж дорівнює категорії "безоплатно". 

Відтак потрібно не лише переглянути розміри плати встановлені ще Декретом КМУ 1993 року. Треба встановити помірні компенсаційні платежі за усі адміністративні послуги, де це прийнятно з соціальної точки зору. 

Держава має повне право зробити платними такі послуги як реєстрація ФОП та юридичних осіб, реєстрація шлюбу та земельних ділянок, вклейка фото в паспорт (25 / 45 років) і т.д. Завжди мають залишатися безоплатними адміністративні послуги соціального захисту.

Законопроєкт, який вирішує проблему

Ще 2020 року народні депутати спільно з експертами, представниками ЦНАП напрацювали законопроєкт "Про адміністративний збір" (реєстраційний №4380). Концептуально він схожий на досвід законодавчого регулювання плати за адмінпослуги таких країн-членів ЄС як Польща, Чехія, ФРН (закони земель).

На час подання цього законопроєкту його одразу підтримували всі всеукраїнські асоціації ОМС (рівня громад), експертна спільнота, проекти МТД у сфері адмінпослуг.

З 2020 до 2022 року цей законопроєкт не знаходив підтримки з боку ключового полісі-органу – Мінцифри. Цей орган просував ідею встановлення розмірів плати за адмінпослуги Урядом. Проте тут навіть у політиків обмежений простір для компромісів, адже відповідно до ст. 92 Конституції включно законом встановлюються податки і збори. 

Це вже не зачіпаючи ризики відомчої творчості з тих же 90-х, коли одна паспортна послуга була штучно подрібнена на окремі платні послуги "за консультацію", "за комп’ютерний набір заяви", "за бланк" і т.д. До речі, досі кілька органів мають такі "переліки платних послуг", затверджені КМУ, і часто це спокуса дбати суто про відомчі інтереси, що часом не відповідають закону (як-от, 7-річний експеримент Мінюсту з "Шлюбом за добу").

Через вплив повномасштабної війни та брак коштів, а також інші зміни в урядових структурах, за останній рік ставлення до законопроєкту 4380 змінилося і в міністерствах. Останнє велике публічне експертно-політичне обговорення, проведене профільним Комітетом ВРУ у липні 2023 року показало, що абсолютна більшість міністерств теж розуміють, що плата за адміністративні послуги має бути, і має бути раціональною, а тому підтримують 4380. 

У тому числі на підтримку цього законопроекту стали (хоча і з пропозиціями та готовністю доопрацювання до 2 читання) представники Мінцифри та Мінюсту. "Обережною" була лише позиція Державної міграційної служби (ДМС).

Врешті у липні 2023 року Комітет ВРУ з організації державної влади та місцевого самоврядування одноголосно рекомендував 4380 до прийняття за основу. Пройшов майже рік. Законопроєкт у сесійну залу не виносився.

То хто ж може бути проти?

До того ж настільки впливовий, що може зупинити ініціативу цілого Комітету ВРУ (представників різних фракцій і груп). Настільки впливовий, що блокує надходження вкрай необхідних державі і громадам коштів у бюджети. І це коли ми як держава в більшій мірі живемо завдяки міжнародній допомозі.

(Наразі залишимо за дужками чинник популізму, бо, здається, теперішня ВРУ не злякається встановити помірні збори за адміністративні послуги у розмірі 100-200-300 грн).

Проти, ймовірно, ті, хто відчуває ризики від 4380. Бачу двох таких суб’єктів. 

Перший з них навряд чи блокує 4380, хоча у сфері ДРАЦС Мін’юсту "втрати" можливі. Через підзаконний "перелік платних послуг" ДРАЦС, Мін'юст вже багато років наповнює спецфонд коштами для власного виживання. (Окреме питання чому орган, що мав би бути взірцем законності працює в сумнівно-ексклюзивному правовому режимі). 

Це кошти за "шлюб за добу" (нагадую, що офіційна плата 85 коп йде в місцевий бюджет; а далі на кожній реєстрації тисячі гривень заробляють сам Мінюст та долучені КП та ДП). 

Це також кошти за платні консультації (заборонені законом) і т.п., коли у результаті послуга з видачі повторного свідоцтва ДРАЦС, що є безоплатною у ЦНАП, коштує 500-700 грн у відділі ДРАЦС Мінюсту. 

Зрештою, експертне розуміння є таке, що 4380 не погіршить законну позицію і доходи Мінюсту, оскільки просто легалізує певну частину таких доходів. (Знову таки залишимо за дужками питання чому Мінюст взагалі займається рутинними адмінпослугами і не віддає їх повністю в ОМС; адже кошти для утримання самого міністерства держава знайде завжди).

Більш відчутний вплив 4380 може зробити на паспортну сферу, завдяки прозорості. А тут вже є кому втрачати. 

По-перше, це ті, хто реально контролюють ДП "Документ" у сфері управління ДМС. Воно незаконно збирає кошти роками. Наразі це додаткові 540 грн за кожну послугу в Україні, і 80-100 Євро за її межами. 

До повномасштабного вторгнення, з часу його легалізації у 2016 році руками деяких "прогресивних депутатів" це ДП генерувало 500-600 млн грн доходу щороку. І це дійсно цікава "кишеня" для реальних управлінців цим ДП. 

З філіями за кордоном це ДП стало ще цікавіше новими можливостями (на кінець 2023 року якщо враховувати публічну звітність про кількість наданих тільки паспортних послуг, то обіг мав би бути біля 60 млн євро, що складає більше 2,3 млрд грн). Зрештою, якщо держава вважає такі практики прийнятними і правомірними, то має принаймні "узаконити".

По-друге, ймовірно, найголовніший опонент 4380 це ті, хто контролюють паспортно-бланковий бізнес, чи точніше загалом бланковий бізнес в Україні. З одного боку, це державна монополія, адже паспорти друкує лише ДП "Поліграфкомбінат Україна". 

Проте реальність така, що це майже суцільний субпідряд. Закупівля усіх елементів від нитки, фарби, паперу, пластику, чіпів і т.д. – це все чиїсь приватні доходи. 

Йдеться про мільярди гривень стабільного доходу. До прикладу, за 2022-2023 було видано 2,8 млн внутрішніх паспортів і 5,8 млн закордонних паспортів. Тож лише з вартості цих бланків – це обіг коштів на рівні 4 млрд грн. Стабільний дохід в усі часи.

А ще є бланки посвідчень водія та документів про реєстрацію авто. До речі, навіть у 2022 році КМУ не злякався вкрай сумнівних втрат публічних коштів і затіяв зміну бланків та обладнання у цій сфері. 

Близько 900 робочих станцій в сервісних центрах і ЦНАП стали непотрібними. Натомість ініціатори завели обладнання від нового постачальника (щоправда у суттєво меншому обсязі).

Особливо дивною ця "заміна" була для ОМС, адже для частини ЦНАП таке обладнання було лише щойно придбане за кошти державної субвенції і часом навіть не розпаковане, тобто абсолютно нове. Ця історія підказує, що і постачання спецобладнання (де-факто, монопольного) теж частинка "інтересу". До речі, на відкритих торгах ціни на це обладнання дуже високі (більше 500 тис грн за одиницю). 

Але, повертаючись до паспортів, що б змінив 4380? Безпосередньо для субпідрядників – насправді майже нічого. 4380 пропонує плату за паспортні послуги привести у відповідність до Закону "Про адміністративні послуги": одна послуга – один адміністративний збір, встановлений ВРУ. 

Далі розщеплення коштів: для постачальника бланків (за бланк) та між бюджетами (ОМС, ДМС). Це означає, що коли Поліграфкомбінату треба підняти розмір плати за бланки, то цей рахунок виставляється уряду. Але коли уряду це вже настільки відчутно, що треба підняти адмінзбір загалом, то треба йти у ВРУ і пояснити чому зростає ціна. Все. Додаткова "незручність".

УП рік тому достатньо детально описувала перипетії навколо бланкового бізнесу. І навіть названі прізвища політиків найвищого рівня, які начебто мають тут інтереси. У таке навіть не хочеться вірити … Та зрештою тут не стільки про прізвища. Сама модель, система провокує постійний інтерес міністрів, і "сірих кардиналів" до цих ДП. Тому її треба змінювати. 

Що ж далі? Ідеальний варіант – таки прийняти 4380 і рухатися до прозорості, раціональності та законності у сфері оплати адмінпослуг. Або ж … визнати обмежений мандат держави на свої ДП і залишити бланково-паспортну сферу "заробітчанам" поза законом. 

Кожен місяць, квартал, рік неприйняття цього рішення – втрачені ресурси бюджету. Ресурси, яких так не вистачає для виживання країни.