Brave1 у 12 разів збільшить гранти на військові розробки. Як працює головний техно-кластер української армії?

Коли на фронті з’явилися FPV-дрони, інженери двох країн почали розробляти мобільні комплекси радіоелектронної боротьби (РЕБ), які б глушили їм зв’язок. Щойно таких комплексів стало багато, дрони почали переводити на нестандартні частоти та оснащувати їх штучним інтелектом.

Через насичення фронту безпілотниками піхота стала дуже вразливою, тому з’явилася ідея "сховати" людей, а замість них посилати на завдання бойових роботів. Такі вже використовують і Росія, і Україна.

Щоб не програти в технологічних перегонах, український оборонний комплекс повинен працювати в команді. Конструктори – отримувати необхідні ресурси, військові – направляти розробку в потрібному напрямку, а держава – швидко укладати контракти та масштабувати її.

До 2023 року не існувало жодної команди. Військові стартапи тонули в морі бюрократії Генштабу та Міноборони. Розробка нової техніки була закритою, повільною та неефективною.

З часом влада зробила роботу над помилками і створила кластер Brave1. Ця структура покликана всадити за один стіл армію, уряд та виробників. Її завдання – утворити в оборонній промисловості середовище, де державний замовник чує військового, компанії-виробники знаходять інвесторів, конструктори доповнюють один одного й отримують гранти, а бюрократичні проблеми вирішуються кількома дзвінками.

Злагодженість у розробці та виробництві новітньої зброї має величезне значення для України, особливо в умовах нестачі людей та боєприпасів.

Грантів стане більше

Видача грантів на військові стартапи – звична практика для розвинених країн. При Міноборони США для цього існує окрема організація – Defense Innovation Unit із щорічним бюджетом 1 млрд дол, а в Ізраїлі працюють кілька таких "бізнес-інкубаторів".

Для України масова видача грантів на розробку військових технологій є новинкою. Ідея зробити з держави "ангельського" miltech-інвестора пов’язана не лише з пошуком "технологічної" відповіді більш численній армії РФ, але і з утворенням нових приватних оборонних компаній, які потребують фінансування.

Працює видача грантів так. Компанія подає заявку у Brave1 з усіма даними та реєструє свої розробки. Їх перевіряють на актуальність, а виробника – на відповідність даних та наявність зв’язків із країною-агресором. Близько 80% розробок успішно проходять цей етап.

Далі кожна розробка потрапляє до команди експертів з Генерального штабу, до якої входять 500 військових та науковців. Вони дають розгорнутий висновок щодо її технологічності, інноваційності, готовності та наявності виробничих потужностей.

Якщо оцінка "висока" – розробника ведуть у Міноборони, де він проходитиме процедуру кодифікації, тобто генеральних випробувань та оформлення документації. Це відкриває шлях до першого серійного контракту з державою.

Розробки, які отримали "середню" оцінку, продовжують "варитися" в Brave1 доти, поки не стануть зрілими. Один з інструментів прискорення цього процесу – видача їм гранту на суму від 5 тис дол. Ці кошти видають за рішенням наглядової ради, яка складається з представників різних відомств та незалежних експертів.

Про витрачені грантові кошти компанія зобов’язана звітувати. Якщо витрати не відповідають початковій меті – кластер ініціює повернення грошей. Одержувачі грантів також щоквартально заповнюють опитувальник для визначення продуктивності, щоб оцінити відповідність їхніх витрат виконаній роботі.

"Ми отримали три гранти від Brave1 на покращення характеристик дрона іншої компанії. Це допомогло нам розробити технологію машинного зору та інтеграції тепловізійної камери", – поділився з ЕП директор компанії FoxFour Олександр Чендеков.

Ще один відомий учасник грантової програми – компанія Roboneers, яка вже серійно виробляє роботизовану турель "Шабля".

Турель "Шабля" від компанії Roboneers

За рік існування кластера держава через Brave1 видала 186 грантів на 3,2 млн дол. Це дуже мало, враховуючи масштаби російсько-української війни і технологічний потенціал ворога.

Проте у 2024-му фінансування грантів збільшать до 1,5 млрд грн (37,5 млн дол), тобто у 12 разів. Сума його максимального розміру теж зросла – скоро кожен з виробників зможе отримати до 200 тис дол.

Скільки саме розробок, які отримали грант, мають серійні контракти та масово постачаються на фронт – невідомо, тож зробити висновок щодо ефективності грантової програми важко.

У Brave1 переконують, що запобіжником від аферистів та службових зловживань виступають первинна перевірка компаній, система звітності, наглядова рада, а також експерти Генштабу, які відфільтровують нежиттєздатні розробки та виробників.

Оборонна сфера навчається спілкуватися

Інший виклик для Brave1 – налагодити комунікацію між гравцями на ринку озброєнь, яка в Україні традиційно була слабкою.

Річ у тому, що продати військову техніку державі непросто. Розробка має відповідати потребам фронту і військові повинні про неї дізнатися. Потім командири мають записати цю розробку в список потреб та передати інформацію в Міноборони, щоб її закупили.

Грошей на всю техніку, яку просять військові, ніколи не вистачає, тому Міноборони та Генштаб розставляють пріоритети. Лише якщо техніка пріоритетна, на неї вистачає коштів і вона при цьому пройшла випробування та процедуру кодифікації, Міноборони укладає серійний контракт з виробником.

Ця процедура непроста. Компаніям, особливо новачкам, зазвичай важко розібратись, до якого кабінету йти, кому пропонувати техніку, як зацікавити військових та що зараз є пріоритетом для армії. Такий хаос примножує бізнес-ризики для приватних виробників зброї та відбиває бажання інвесторів вкладати гроші в miltech.

Brave1 намагається розв'язати цю проблему.

По-перше, кластер організовує демонстраційні випробування та зустрічі, аби військові спілкувалися з виробниками та коригували розробки в правильному напрямку. "Нам організували захід, на якому начальник напрямку РЕБ у Збройних Силах особисто знайомився і розмовляв з виробниками. Раніше такого ніколи не було", – розповів ЕП представник компанії Kvertus Сергій Скорик.

По-друге, Brave1 публічно проводить кампанії для пошуку рішень. Таким чином, виробники знають, що потрібно військовим і що держава готова купувати.

Наприклад, зараз є потреба в безпілотнику-перехоплювачу для великих розвідувальних БПЛА і засобах протидії російським FPV та комерційним дронам. Також кластер фокусує увагу на робоплатформах, засобах РЕБ ближньої дії та штучному інтелекті для дронів.

По-третє, Brave1 стимулює спілкування між розробниками та може знайти їм партнерів, якщо є така потреба. У кластері кажуть, що за останній рік відбулося понад 30 колаборацій між різними командами розробників.

"В одного виробника була логістична платформа, а в іншого – низькопрофільна турель. Вони побачили, що поєднання їх продуктів дозволить створити ефективний роботизований комплекс, тому об’єднали свої зусилля.

Був випадок, коли ми отримали від військових фідбек, що один із засобів РЕБ має проблему з блоками живлення. Знайшли виробника, готового розв'язати цю проблему, та об’єднали його з виробником РЕБ. На виході отримали значно ефективніший засіб радіоелектронної боротьби", – розповідають у Brave1.

Після початку великої війни українська оборонна сфера зробила різкий розворот у бік приватного сектору, тож успіх виробників багато в чому залежить від інвестицій. Щоб зробити їх залучення продуктивнішим, Brave1 влаштовує так звані Invest Days, щоб знайомити розробників та інвесторів між собою.

Один з таких заходів відбувся у Варшаві, де розробники могли поспілкуватися не тільки з вітчизняними інвесторами, а й з іноземними.

"Завдяки "Брейву" ми познайомилися з іноземним інвестором та підтримуємо з ним зв’язок. Ми тепер знаємо, на яких умовах зможемо залучити фінансування, якщо в нас закінчаться гроші", – ділиться Чендеков.

Інвестори можуть самі звертатися в Brave1 для пошуку перспективних стартапів. У кластері зазначають, що вже є випадки успішного залучення приватних інвестицій завдяки таким заходам.

Кодифікація за кілька місяців

Наразі на Brave1 зареєстровано понад 1 700 розробок, але тільки 60 з них держава може контрактувати. Це та військова техніка, яка пройшла процедуру кодифікації в Міноборони. Її якість та спроможність виробництва гарантована державою та компанією.

До великої війни проходження такої процедури могло тривати роками. Зараз процес скоротили до кількох місяців. Кодифікація стала значно простішою, але спеціалісти Brave1 продовжують допомагати з оформленням документів та організацією випробувань, а також консультують щодо особливостей контрактування з державою.

"Між десятками дій, які потрібно зробити для кодифікації, нас постійно підхоплює Brave1. Нам кажуть, кому писати листи, у який кабінет підійти, знайомлять з потрібними командирами. Допомагають, щоб питання не застрягло", – резюмує Скорик.

Чим швидше виробники проходитимуть шлях від ідеї до кодифікації, тим більше різної техніки зможе законтрактувати держава і військові матимуть більш технологічну відповідь на розробки ворога. Робота над подальшим пришвидшенням процедур триває.

Оборонна промисловість під час великої війни отримала велике державне замовлення, але щоб ця техніка показувала результат, у галузі мають утворитися сталі бізнес-зв’язки та живе інноваційне середовище. Українська влада це зрозуміла і почала реалізовувати лише на дев’ятому році війни.