Нафта рухається до 100 доларів за барель. Що відбувається і чому світ цьому не радіє?

Нафта – найбільш затребуваний у світі енергоресурс, на який припадає близько третини світового споживання первинної енергії.

У 2020 році світ забув, що таке дорога нафта, адже через обмеження пересування під час карантину попит на неї суттєво впав. Два роки знадобилося енергетичному ринку, щоб ціна на чорне золото зросла до семирічного максимуму.

На початку лютого за бочку нафти марки Brent давали 95 дол – майже вп'ятеро більше, ніж на початку пандемії коронавірусу у 2020 році. І це ще не кінець.

У Goldman Sachs вважають, що в кінці 2022 року ціна на сиру нафту перевищуватиме 100 дол за барель. У JPMorgan прогнози ще більш песимістичні – 125 дол.

Чому ростуть ціни на чорне золото, що стримуватиме подорожчання та які наслідки для світової торгівлі матиме дорога нафта?

Чому дорожчає нафта

У 2020 році світ зупинився. Через карантин закривалися фабрики, а громадянам радили без потреби не виходити з дому. Коли пересування людей звелося до мінімуму, попит на пальне впав, і ціни на нафту пішли вниз.

Це змусило нафтові компанії законсервувати деякі родовища, щоб зменшити збитки від низьких цін. Добовий видобуток нафти у 2020 році впав на 6,6 млн бар порівняно з 2019 роком, коли щодня з-під землі діставали по 94 млн бар.

Невдовзі попит почав відновлюватися, однак повернути видобуток на докризовий рівень не вийшло.

Тренд на "озеленення" економіки та низький попит на нафту змусили енергетичних інвесторів перемкнутися на відновлювальні джерела – вітряки та сонячні панелі. Нафтові компанії недоотримали фінансування і тепер не можуть швидко наростити видобуток.

За прогнозами дослідницької компанії Rystad Energy, 10-15% законсервованих родовищ у Канаді та США можуть бути закриті назавжди з технічних та економічних причин.

Інвестиції в розробку норвезьких родовищ у Північному морі у 2020 році впали до мінімуму за 50 років.

Фінансові труднощі спіткали Анголу та Нігерію – найбільших африканських виробників сирої нафти та членів вузького кола Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК).

Нестача інвестицій ускладнила технічне обслуговування свердловин у цих країнах, тож нарощувати видобуток відповідно до планів ОПЕК стало значно важче.

За оцінками компанії Refinitiv, у вересні ці дві країни відставали від своєї квоти на 276 тис бар на добу. У грудні відставання Нігерії становило 349 тис бар на добу.

З проблемами зіткнулася і Росія. Якщо до кризи там щодня добували 11,26 млн бар нафти, то за 2021 рік цей показник становив 10,52 млн бар.

Навіть США прогнозують, що їхній щоденний видобуток нафти у 2022 році буде на 500 тис бар меншим, ніж у 2019 році.

У січні 2022 року 13 країн ОПЕК змогли наростити добовий видобуток лише на 40 тис бар порівняно з груднем 2021 року. Такий результат обумовлений відставанням кількох країн-експортерів від норми.

Високі ціни на нафту пов’язані не лише з нестачею фінансування, а й з військово-політичною напругою.

У Лівії видобутку загрожує військовий конфлікт всередині країни. Недавно лівійська національна нафтова корпорація заявила, що добовий видобуток скоротився на 100 тис бар через пошкоджену інфраструктуру внаслідок бойових дій.

Казахстан, який є членом ОПЕК+, просить нафтові компанії постачати більше на свій ринок.

Країна хоче стабілізувати ціни на пальне, які стали тригером масових протестів у січні. Через бої на вулицях тимчасово припинявся видобуток на одному з найбільших родовищ.

Іран через провальні переговори щодо ядерної зброї перебуває під санкціями. Західні країни не можуть купувати іранську нафту.

Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія страждають від нападів хуситів – єменських повстанців, яких підтримує Іран. Бойовики час від часу обстрілюють нафтові об’єкти цих країн і тримають трейдерів у напрузі.

Проте найбільше ринок хвилює загроза російського вторгнення в Україну.

У випадку ескалації постачання нафти на європейський спотовий ринок з РФ може повністю припинитися. Сам агресор ризикує опинитися під жорсткими санкціями, які не дозволять йому торгувати енергоресурсами.

Не сприяє поліпшенню ситуації й погода. Заморозки в Техасі – ключовому американському нафтовидобувному регіоні – призвели до замерзання свердловин та скорочення видобутку.

Тимчасом попит на чорне золото зростає. Очікувалося, що поява більш заразного штаму омікрону на початку року знову призведе до локдаунів та зупинок на виробництвах. Однак через малу смертність обмеження майже не впроваджували і вплив на нафтові ціни був незначним.

Додаткова потреба в нафті виникла через дефіцит газу. Блакитне паливо стало дуже дорогим для використання на теплових електростанціях і це зробило вигідним виробництво електрики з нафтопродуктів.

За даними аналітичної компанії Rystad Energy, високі азійські ціни на газ призвели до збільшення добового попиту на нафту на 400 тис бар.

Підігріває ціни й відновлення виробництва в Китаї, який є найбільшим імпортером сирої нафти у світі. Очікується, що у 2022 році щоденний попит Піднебесної зросте на 600-700 тис бар і повністю компенсує падіння у 2021 році.

Поступово відновлюються й авіаперельоти. На цю галузь припадає близько 8% світового споживання нафти. За прогнозом компанії OAG Aviation, у першому кварталі 2022 року пасажиропотік в аеропортах збільшиться на третину.

Як свідчать дані ресурсу FlightRadar24, з початку 2022 року кількість комерційних рейсів зросла на 38% порівняно з аналогічним періодом 2021 року.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, світовий попит на нафту у 2022 році має зрости на 3,3 млн бар на добу і на 200 тис бар перевищити докризовий показник.

Різниця між попитом та пропозицією виснажує світові резерви і сприяє зростанню цін.

Аналітики Goldman Sachs прогнозують, що вартість нафти в третьому кварталі перевищить 100 дол за бар, а нафтові резерви в країнах ОЕСР зменшаться до мінімуму з 2000 року.

Що може стримати ціни

Ключові виробники нафти намагаються наростити видобуток та стабілізувати ціни. Надто висока вартість нафти не вигідна навіть експортерам, адже в довгостроковій перспективі це зменшить конкурентоздатність енергоносія.

У липні 2021 року коаліція з 23-х країн ОПЕК+ домовилася щомісяця збільшувати добовий видобуток нафти на 400 тис бар. За даними агентства Argus, у січні експортери відстали від запланованих обсягів на 800 тис бар на добу.

Через низькі темпи нарощування видобутку оголошені плани країн про збільшення виробництва нафти з березня не викликали жодної реакції ринку.

Утім, деякі країни додають оптимізму. Нігерія, яка відставала від норми в попередні квартали, поступово нарощує видобуток і недавно вийшла на девʼятимісячний максимум. Щоправда, це на 160 тис бар на добу менше від квоти ОПЕК.

У довгостроковій перспективі ринок може розраховувати на американську сланцеву нафту, видобуток якої значно зросте завдяки високим цінам. У 2023 році видобуток у США перевищить показник 2019 року.

Потенціал збільшення видобутку має і Саудівська Аравія, яка до 2027 року планує збільшити добовий видобуток на 3,5 млн бар або на 35%. Конкуренція американської та саудівської нафти може полегшити ситуацію для імпортерів.

До кінця підходить зимовий сезон. У найближчі місяці ціна на газ може знизитися, і теплові електростанції знову будуть використовувати цей енергоносій для виробництва електрики. Це частково послабить попит на нафту.

Великі надії ринок покладає на переговори США та Ірану щодо ядерної угоди. Очікується, що Іран відмовиться від планів на розробку ядерної зброї в обмін на зняття американських санкцій.

Сторони наближаються до певного компромісу, де фігурує пункт про дозвіл імпортувати іранську нафту. Це може послабити тиск на ціни, адже країна входить до десятка світових лідерів за видобутком нафти.

Сполучені Штати зацікавлені в цій угоді, адже на американських громадян тиснуть високі ціни на пальне. Середня роздрібна ціна на бензин у США за останній рік зросла на 46%.

Президент Джо Байден у листопаді оголосив про постачання на ринок 50 млн бар нафти із стратегічних запасів для стабілізації цін. Утім, це мало лише короткочасний ефект. Після корекції на 15% нафтові ціни знову поповзли вгору.

Байден також попросив китайського лідера Сі Цзіньпіна вивільнити свої резерви. За даними джерел Reuters, Піднебесна відправить на ринок власні стратегічні запаси.

Знизити ціну на нафту може і зняття напруги навколо України. Однак навряд чи це відбудеться найближчим часом, адже наразі біля українського кордону та на Азовському і Чорному морях проходять російсько-білоруські військові навчання.

Очікується, що у 2022 році ФРС підніматиме ключову ставку три-чотири рази. Це обмежить доступ імпортерів до фінансування і може знизити попит на нафту. Утім, вплив цього фактору на вартість нафти може бути обмеженим.

Хто виграє, а хто програє

У виграші опиняться ключові країни-експортери – США, Саудівська Аравія та Росія. Остання використовує ціни на енергоносії як політичний інструмент у протистоянні із західними країнами.

За оцінками агентства Bloomberg, якщо ціна на чорне золото перевищить 90 дол за бар, російські річні доходи зростуть на 65 млрд дол. Це зміцнить рубль на тлі панічних коливань через загрозу ескалації в Україні.

У 2014 році ціна за барель нафти впала зі 100 дол до 50 дол за бочку.

У ЄС порахували, що за таких цін світовий ВВП щорічно додатково зростав на 0,7% завдяки підвищеним попиту та інвестиціям. Низькі ціни сприяли створенню в ЄС 3 млн робочих місць у галузях з високою часткою використання нафти.

Тепер же ціни на енергоносії повертаються до семирічних максимумів і позбавляють світову економіку цих переваг, зменшуючи попит та розганяючи інфляцію до рекордних показників.

Високі ціни на нафту впливають на вартість виробництва гуми, асфальту, пластику, фарби, одягу, ліків. Більше того, через збільшення вартості пального ці товари буде дорожче транспортувати, що підвищить ціни на них для споживачів.

Це проблема для компаній, адже велика частина виробництв розташована в Азії, і світ переживає безпрецедентну кризу ланцюгів постачань та зростання цін на контейнерні перевезення.

В Україні через високі світові ціни на нафтопродукти постраждають споживачі зазначених імпортних товарів, автомобілісти та компанії, пов’язані з транспортними перевезеннями.

"Наша країна залежить від імпорту нафтопродуктів на три чверті. З огляду на це ціни на заправках визначаються вартістю пального на кордоні та курсом національної валюти.

З початку 2022 року імпортовані нафтопродукти – білоруський та литовський бензин, російське та білоруське дизельне пальне – подорожчали на 15%.

Трейдери сплачують акцизний податок у євро. Недавно ця валюта подорожчала більш ніж на гривню, тому ціни на заправках пішли вгору", – сказав головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев.

Через імпортну залежність українська влада може лише частково регулювати ціни на бензин, контролюючи націнку на заправках.

Чиновники називають це вимушеним і тимчасовим карантинним заходом, однак навіть він не здатен знизити вплив світових цін на український ринок.

Фото на головній ua.depositphotos.com