Пенсійна реформа: другий етап. Яких ще змін чекати українцям

Після недавнього ухвалення пенсійної реформи влада анонсувала її новий етап — введення накопичувального рівня пенсійної системи.

11 жовтня Кабмін ухвалив так звану дорожню карту впровадження накопичувального рівня. За розрахунками урядовців, він повинен бути впроваджений з 1 січня 2019 року.

ЕП проаналізувала урядові документи і більш детально пояснює, що планує зробити уряд і кого торкнеться чергова порція пенсійних змін.

Усі відтінки накопичень

EП уже писала, що існує п'ять рівнів пенсійної системи.

В Україні діють перший та третій рівні. Жоден з них недосконалий.

Перший рівень — покоління працівників сплачує внески до Пенсійного фонду, з яких потім виплачуються пенсії людям похилого віку. Це так звана солідарна система, до якої звикли всі українці.

Сьогодні внески працівників покривають лише половину з необхідних Пенсійному фонду 284 млрд грн, які витрачаються на пенсії. 143 млрд грн дотує бюджет, який так само формують податки українців.

Третій рівень — добровільний накопичувальний рівень. Громадянин добровільно накопичує кошти, з яких потім виплачуються пенсії. Цей рівень представлений в Україні недержавними пенсійними фондами.

За даними Мінсоцполітики, загальна вартість активів таких фондів сягає 2 млрд грн, з яких 50% — активи корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ.

Недолік цього рівня — вузьке охоплення. Більшість українців не довіряє приватним інститутам і не готова доручати їм кошти в довгостроковій перспективі.

Другий рівень — обов'язковий накопичувальний. З українських реалій він випав.

У чому його суть? Працівники або роботодавці від їхнього імені, а в деяких системах і самозайняті особи, сплачують внески до накопичувального пенсійного фонду. Внески обліковують на індивідуальних пенсійних рахунках.

Накопичені внески інвестують у різні фінансові інструменти. Після виходу на пенсію учасник отримує право на одержання пенсії, яка обраховується з накопиченої суми внесків та інвестиційного доходу.

Такий підхід докорінно відрізняється від нинішньої солідарності системи, де розмір пенсій обчислюють за встановленою формулою.

Другий рівень став яблуком розбрату між урядом, який не хотів його запроваджувати, та групою народних депутатів, які наполягали на його терміновому введенні.

Компромісом стала норма про запровадження обов'язкового пенсійного накопичення з січня 2019 року.

Через тиждень після гучного ухвалення законопроекту про пенсійну реформу уряд схвалив план її наступного етапу — обов'язкового пенсійного накопичення.

Документ на п'ять сторінок, без конкретики, одразу ж опинився у центрі уваги ЗМІ та експертного середовища і викликав чимало запитань до уряду.

Конкретних відповідей на більшість питань поки нема. Міністр соціальної політики Андрій Рева лише окреслив рамки: накопичувальна пенсійна система повинна бути недержавною.

З "дорожньої карти" вимальовується пазл. У першому кварталі 2018 року планується розробити проект закону про запровадження "професійної накопичувальної системи пенсійного забезпечення". Йдеться ось про що.

Суперечливий підхід

У світі пенсійні системи засновані на трирівневій моделі.

Її учасниками є держава, що гарантує пенсію на рівні прожиткового мінімуму, роботодавець, який відраховує додаткові внески на індивідуальні рахунки працівників, і сам працівник, що формує свою пенсію завдяки добровільним внескам.

У Нідерландах існують різні типи професійних фондів. У Казахстані основні її учасники — громадяни, які працюють або працювали на шкідливих та особливо шкідливих виробництвах.

Зважаючи на задекларовані у "дорожній карті" наміри, український уряд також бачить її учасниками працівників високоризикованих та шкідливих професій.

В Україні для представників згаданих професій уже існує особливий механізм виплати пенсій, який передбачає певні пільги. Як це працює? Вони можуть виходити на пенсію достроково. Спочатку пенсію виплачує Пенсійний фонд, а потім він отримує відшкодування від підприємства, де такий працівник заробив пільгу.

Ця схема недосконала: компанії вчасно не повертають ПФ відшкодування. Вони пояснюють це тим, що такий підхід призводить до вимивання обігових коштів. Деякі підприємства банкрутують або ліквідовуються, що унеможливлює фінансування пільгових пенсій.

В ухваленому законопроекті про пенсійну реформу Мінсоцполітики спробувало змінити ситуацію: підвищити для таких підприємств ставку ЄСВ на 15% для професій за списком 1, на 7% для інших професій і скасувати чинний механізм.

Джерело: Пенсійний фонд України. Переглянути списки 1 та 2 можна тут.

Однак під час розгляду законопроекту в сесійній залі під тиском фракції "Самопоміч" ця правка була відхилена.

За ідеальних обставин варіант підвищеної ставки міг би вирішити дві проблеми: "вічних" боргів бізнесу за пільговими пенсіями перед ПФ та відсутності фінансового ресурсу для запровадження пенсійного накопичення.

Проте в запропонованому урядом варіанті, який так і не був схвалений депутатами, він може обернутися додатковими витратами для бюджету.

Насправді, щоб запроваджувати пенсійну накопичувальну систему, потрібно чітко розуміти, що накопичувати.

В українських реаліях варіантів небагато: через величезну діру у бюджеті Пенсійного фонду віддавати на накопичувальний рівень частину чинної ставки ЄСВ навряд чи варто — це лише збільшить дефіцит ПФ.

Інший логічний сценарій — підвищувати податки та вводити додаткові внески. Запропоновані 7% і 15% могли б стати накопичувальним ресурсом, однак на практиці цей сценарій породжує багато запитань.[L]

Запитання перше: чому 7% і 15%?

Підвищені ставки ЄСВ на 7% і 15% — це "ноу-хау" не Кабміну Гройсмана.

Починаючи з 2012 року, пропозиції підвищити ставки ЄСВ для "шкідливих" професій у таких розмірах зафіксовані ще у чотирьох законопроектах: №1118 (урядовий законопроект прем'єра Азарова), №2531а (автори Віталій Немілостівий від "Батьківщини" та "регіонал" Анатолій Гіршвельд), №2632 (автори Гіршвельд та Степан Івахів, обидва уже з "Волі народу"), №4608 (урядовий законопроект прем'єра Гройсмана, документ був відкликаний).

З 2012 року в Україні змінилися оподаткування зарплат (ставки ЄСВ та податку на доходи фізосіб), курс гривні, соцстандарти (особливо розмір мінімальної зарплати).

Вірність прихильників підвищених ставок ЄСВ цифрам "7" і "15" може мати два пояснення: економічні зміни не вплинули на розрахунки, фіскальний ефект в силі або розрахунки беруть коріння з минулого і їх потрібно провести заново.

Запитання друге: що буде з накопиченими боргами?

За офіційними даними, заборгованість бізнесу перед ПФ з виплати пільгових пенсій сягнула 10 млрд грн. Якщо їх планується повертати, то як? Якщо списувати, то наскільки це справедливо та економічно доцільно?

Запитання третє: чи вистачить коштів?

Чинний механізм передбачає, що бізнес фінансує весь розмір пільгових пенсій. Перехід на їх фінансування завдяки підвищеним ставкам ЄСВ — це ризик бюджетних розривів. Підвищеної ставки податку може не вистачити на фінансування пенсій у повному розмірі і нестачу доведеться покривати з держбюджету.

Ну дуже химерне майбутнє

Думки щодо того, як слід впроваджувати професійне пенсійне накопичення, розділилися.

Заступник голови SAGSUR Павло Кухта у розмові з ЕП припустив, що це може бути попередній крок на шляху до запровадження обов'язкового накопичення для всіх.

З 2019 року уряд може запровадити професійну пенсійну систему для працівників небезпечних професій, які мають право виходити на пенсію на кілька років раніше. Ці кілька пільгових років фінансуватимуться завдяки накопиченням.

Дана система покаже, як все працює. Якщо результати виявляться задовільними, то, на думку Кухти, її можна буде запроваджувати для всіх пенсіонерів з 2021 року.

У роботодавців інакша думка.

Підхід "7%" і "15%" їм імпонує. За словами директора департаменту соціальної політики ФРУ Юрія Кузового, у випадку скасування чинної системи цей механізм компенсував би частину видатків з фінансування пільгових пенсій, які мав би виплачував Пенсійний фонд, і стимулював би роботодавців покращувати умови праці.

При цьому експерт вважає, що на ризикованих категоріях тестувати накопичувальну систему не варто.

"Ці категорії більш уразливі. Тестувати на травмованій на виробництві людині і на звичайному працівникові із стабільним середнім доходом та відрахуванням страхових внесків — це різні з точки зору соціального ефекту речі", — каже експерт.

Тест на звичайних працівниках дозволив би побачити дієздатність накопичувальної системи в стандартних умовах, вважає він.

Рева у розмові з ЕП акцентує увагу на іншому варіанті: "У нас стоїть дата 1 січня 2019 року. Ми повинні все зробити, щоб вкластися у ці терміни".

Ідея підвищеної ставки ЄСВ для роботодавців, на думку міністра, може спрацювати.

"Якщо ми говоримо про шкідливі умови, то ми повинні розуміти, що прибуток отримує роботодавець, а збитки для здоров'я — працівник. Якщо у працівника брати гроші для накопичувальної системи, то чи буде у роботодавця стимул поліпшувати умови праці і скорочувати кількість шкідливих місць? Вважаю, що в професійній накопичувальній системі додаткову ставку ЄСВ повинен платити саме роботодавець. Це принципово", — каже він.

На питання, чи наполягатиме міністр на варіанті "7% і 15%", Рева говорить, що всі деталі будуть виписані у майбутніх законопроектах. Перші з них, за затвердженим графіком, мають з'явитися вже до кінця 2017 року.