G20 примирили війни та Фукусіма

Ще півроку тому світ захоплювали валютні лихоманки. Майже кожна зустріч світових лідерів була присвячена цьому питанню.

Однак 31 березня, на зустрічі лідерів "Великої двадцятки" в китайському місті Нанкіні стало ясно, що проблеми, які хвилювали найбільші країни півроку тому на зустрічі в Сеулі, втратили актуальність. Цікавими та важливими тепер стають питання відновлення Японії, ціни на ресурси та воєнна операція в Лівії.

Зустріч в Нанкіні стала лише підготовкою до глобального саміту G-20 в Каннах, який відбудеться восени 2011 року. Проте вже зараз помітно, як швидко змінюються тенденції міжнародної економіки та політики.

Валютні війни та економічне протистояння між США і Китаєм майже вирішилося. Пекін погодився частково відпустити обмінний курс своєї валюти. За це конгрес США повернувся до розгляду ратифікації торгівельної угоди між двома країнами.

Вона має приносити Піднебесній більше 100 мільярдів доларів прибутку щороку. З іншого боку, Вашингтон відклав додаткову емісію 600 мільярдів доларів у свою економіку. Білий дім зробив це через те, що темпи промислового розвитку ще не такі оптимістичні, як сподівалися експерти наприкінці 2010 року.

Натомість світ з острахом дивиться на подорожчання ресурсів. Заступник міністра фінансів Німеччини Хоер Асмуссен заявив у Нанкіні, що розвинені країни повинні знизити ціни на нафту, метал і вугілля, інакше світ накриє друга хвиля кризи.

Друге важливе питання - землетрус в Японії та гуманітарна операція з відновлення цієї країни. З одного боку, всі розуміють, що Токіо потрібно допомогти і спрямовують туди гуманітарні вантажі. З іншого боку, Росія заявила, що готова збільшити продаж газу Японії, але за ціною, вищою за середню на ринку на 5%.

Найбільші країни вважають, що треба домовитися, як чинити в такій ситуації. Всі розуміють, що збитки в розмірі 400 мільярдів доларів, а саме таку цифру назвав 25 березня 2011 року голова уряду країни Наото Кан, непосильні для однієї країни. А криза в Японії може загальмувати розвиток усього світу.

Нарешті, країни G20 вирішили обговорити майбутнє цієї організації, адже останні зустрічі президентів закінчилися великими провалами. Політики сварилися і перетворювали "Велику двадцятку" на безпорадну структуру. Тепер, після року свого головування, Франція прагне змінити це і отримати прорив у розвитку.

Треба домовлятися

За словами Ніколя Саркозі, державам треба починати домовлятися, адже невдовзі організація перетвориться на збори конфліктуючих сторін. Він нагадав, що саміти в Торонто та Сеулі не принесли жодних результатів.

Аналітики центру Гувера вважають, що зовнішня політика Барака Обами себе не виправдала. Він хотів задовольнити всіх, а потім згадав про внутрішні інтереси і забув про партнерів. Про це свідчить позиція США на двох останніх зустрічах G20.

Наприкінці червня в Торонто Обама запропонував використати власний законопроект про введення жорсткого контролю за трансакціями на фінансовому ринку, який в той час голосувався в США, як зразок для світового фінансового законодавства. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки в його колег.

Тоді ж точилися дискусії, чи варто витрачати більше грошей на відновлення економіки. Вашингтон був упертим, через що саміт завершився безрезультатно.

Восени 2010 року позиція Америки призвела до відкритого протистояння з ЄС. Німеччина, яка мала найбільші темпи економічного зростання в ЄС, звинуватила Штати, що емісія 600 мільярдів доларів згубно вплине на євро, зробить його більш дорогим, що знищить європейський експорт.

Ця суперечка вилилася у "валютні війни". США звинувачували Китай в негнучкому курсі, а Європа лаяла Америку за неконтрольований друк готівкових доларів. Саме тому зустріч в Сеулі в листопаді 2010 року закінчилася безрезультатно.

Тепер ці конфлікти вщухли. Ще в січні 2011 року експерти передрікали "валютним війнам" довге життя, а вже у березні вони стали історією. США відмовилися від додаткової емісії і вирішили зекономити 2011 року 150-200 мільярдів доларів на скороченні видатків на підтримку економічного розвитку.

Американці погодилися знижувати зовнішній борг, який досяг 14,3 трильйона доларів, не емісіями, а реформами. Водночас і Китай трохи відпустив курс юаня. Він сягнув позначки 6,5 за долар, що стало найбільшим показником за 17 років.

Відтак, слова Саркозі про необхідність домовлятися мають під собою ґрунт. З іншого боку, і Обама, і Саркозі вже невдовзі почнуть активно діяти на передвиборчому полі, і престиж відродженої G20 їм точно не завадить. Тим більше, що проблеми вже не викликають таких суперечок.

Ресурси і війни

З початку 2011 року ціни на ресурси поступово зростають. Тепер вже важко сказати, що саме впливає на них більш: загальна тенденція світової економіки, революції в арабському світі чи руйнація та аварії на АЕС в Японії.

Перед розвиненими країнами постала реальна проблема, коли ціни на нафту виросли за два місяці на 20 доларів до 116 доларів за барель. За даними інституту Брукінгса, якщо зростання цін не зупиниться найближчим часом, то світовий ВВП не досягне запланованих 4% зростання 2011 року.

Зовсім іншої думки країни-експортери ресурсів, адже вони отримують великі прибутки. Прем'єр-міністр Австралії Джулія Геллард заявила, що зараз склалася гарна кон'юнктура для нарощування видобутку вугілля і руди.

Проте найскладніша ситуація з нафтою. ОПЕК говорить лише про зниження видобутку на 100 тисяч барелів на день і подальшу можливість подорожчання. Інших резервів у США та ЄС не залишилося, тому "Велика двадцятка" зацікавлена в швидкому закінченні війни на півночі Африки.

Це питання стало ключовим на зустрічі в Нанкіні. Зараз США та ЄС думають, що робити з Лівією, мовляв, варто було б вирішити це питання до саміту в Каннах.

Зараз літаки союзників активно бомблять позиції військ Каддафі та столицю країни місто Тріполі. Проте повстанці все одно не можуть перейти в наступ і не демонструють готовності перемогти диктатора.

На думку аналітиків Bloomberg, лідери ЄС вже не раді, що почали цю війну: США відхрестилися від керівництва наступом, а Франції та Німеччині не вистачає сил. Бомбування коштують 200 мільйонів доларів на добу, а нафта все одно дорожчає.

Проблемні зони

Іншою важливою проблемою, яка обговорювалася в Нанкіні, стали борги країн Європи та відновлення Японії. З Токіо все зрозуміло: країна постраждала, і їй треба дати гроші. Проте зараз жодна країна не прагне бути меценатом.

ВВП Японії і до землетрусу зростав повільними темпами - лише 1% за 2010 рік. Тепер стане ще гірше: цей показник навряд чи перевищить 0,5%.

Аварія на ядерних станціях лише ускладнила відновлення. Населення уже не довірятиме атомній енергетиці, тому доведеться збільшити закупівлі нафти. Крім того, капіталізація провідних фірм лише за добу після землетрусу впала на 7,5%. Потім ситуація покращилася, але головні концерни Японії втратили 10% вартості.

"Велика двадцятка" не має спільної позиції, як допомагати японцям. Тут може виникнути прихована опозиція з боку Китаю. Піднебесна прагне захопити ринки Японії, тому швидке відновлення потужності східного сусіда не тішитиме Пекін.

Останнє важливе питання саміту - борги країн ЄС. Аналітики говорять про повторення сценарію грецької кризи 2010 року. Тепер на місці Афін може опинитися Мадрид чи Лісабон. У квітні країни повинні виплатити частину боргу.

Іспанія винна 2,16 трильйона доларів або 156% ВВП, Португалія - 497 мільярда доларів або 201% ВВП. Іспанія визнала складність проблеми, але заявила, що впорається сама.

Уряд Португалії днями подав у відставку. Офіційна причина - відмова парламенту скоротити бюджетні витрати, але аналітики кажуть, що уряд не хотів відповідати за відсутність грошей на повернення боргів.

На зустрічі в Китаї Саркозі запропонував розширити систему допомоги країнам з великими боргами на весь світ. Зараз вона покриває лише ЄС. Ця ідея поки не знайшла жвавої підтримки - всі вирішили почекати до саміту в Каннах.