Як не задихнутися від дешевого російського газу

У середу, 21 квітня, під час візиту російського президента Дмитра Медведєва, Україна має отримати порівняно дешевий газ в обмін на "взаємовигідні", з погляду Росії, проекти. Таке завдання поставили парламентерам керівники держав. Однак найбільш суперечливі моменти ще обговорює міжурядова група.

Зокрема, не вирішено питання статусу нових домовленостей. Росія наполягає, щоб це були міжурядові угоди, які містили б зобов'язання держави. Україна, навпаки, прагне укласти лише договір між господарюючими суб'єктами.

"Міжурядові угоди - це гарантія певної стабільності на випадок реструктурування НАКу, про що вже заявив Юрій Бойко. Він планує розділити компанію на дві, щоб відділити продаж і транзит газу. А в договорі, який зараз готується, намагаються питання закупівлі і транзиту зашити докупи", - пояснює директор російського Міжнародного інституту політичної експертизи Євген Мінченко.

Загрозлива середа

Точно відомо, що у середу в нових контрактах буде передбачено наступне.

1. Зниження ціни на газ. Це буде досягнуто шляхом зменшення поправочного коефіцієнта у формулі, за якою визначається ціна газу для України. Зараз він дорівнює 450, але може бути зменшений приблизно до 330.

У такому випадку нинішня вартість газу складе близько 240 доларів за тисячу кубометрів. Однак сторони ще не погодили остаточне значення коефіцієнта.

2. Скасування принципу "бери або плати". Як варіант - суттєве зменшення обов'язкових обсягів закупівлі. Це питання вирішене майже остаточно.

3. Надання права "Газпрому" орендувати підземні сховища газу. Росія наполягає на цьому пункті, адже він дозволяє їй акумулювати паливо на західному кордоні України для збільшення обсягу поставок європейським споживачам узимку.

Відповідно до угоди Тимошенко-Путіна від 19 січня 2009 року, "Газпром" знаходився у надзвичайно вигідних умовах, оскільки дбати про наповнення ПСГ мав не він, а "Нафтогаз України", заповнюючи сховища улітку за свій рахунок.

Однак якщо Україна доб'ється зменшення зобов'язань із закупівель газу, то їй уже не доведеться витрачатися влітку на закупівлю "зимового" ресурсу, зазначає енергетичний експерт Богдан Соколовський.

"Однак наразі незрозуміло, на яких умовах буде здійснено допуск іноземної компанії до нашої мережі, все це виглядає непевно", - стверджує він.

Майже напевно у нових контрактах не буде наступного.

1. Принцип "качай або плати". Він передбачає зобов'язання "Газпрому" прокачувати певний мінімальний обсяг газу через українську ГТС. Скажімо, 110 мільярдів кубометрів проти 96 мільярдів кубометрів у 2009 році.

Український уряд наполягав на цій своїй пропозиції, що передбачає можливість для Києва мінімізувати наслідки введення в дію "Північного потоку" і ймовірне будівництво "Південного потоку". Однак росіяни виступили категорично проти.

"На такий принцип "Газпром" не погодиться, особливо враховуючи, що він сам поступиться Україні щодо принципу "бери або плати", - стверджує Євген Мінченко.

2. Консорціум з управління або добудови української ГТС. Росія не зацікавлена у таких пропозиціях з тих самих причин. "Стратегічно ідеться про те, щоб мінімізувати обсяги прокачування через Україну", - стверджує Мінченко.

3. Поступки Росії у ядерній енергетиці. Ці питання будуть оформлені окремо, після вирішення "формальностей", зокрема, після проведення тендерів на укладання контракту із закупівлі ядерного палива або на створення спільного підприємства із його виробництва з російським "ТВЕЛом".

Реалістичні терміни підписання цих угод - серпень-вересень 2010 року.

Як відомо, протягом кількох років в Україні триває суперечка щодо того, з ким вигідніше працювати: з "ТВЕЛом" чи з американською Westinghouse. Обидві пропонують постачати ядерне паливо і участь у будівництві заводу з його виготовлення на території України.

Ядерний щит

Українська сторона у переговорах почала користуватися риторикою, яку розробляв Секретаріат президента Віктора Ющенка.

"Аргументи Києва зараз такі: друзі, ми є найбільшим споживачем вашого газу. Якщо конкурентоспроможність нашої промисловості впаде, ви втрачаєте ринок. Друге: хто власники української металургії? Навіщо ви купували ці активи, якщо вони не будуть прибутковими? І третє: якщо вас цікавлять підприємства хімії, той самий ОПЗ, то подбайте про їх рентабельність", - розповідає Мінченко.

Водночас, російські експерти намагаються переконати громадськість, що питання газу та ядерного палива можна не пов'язувати. Мовляв, спільне будівництво заводу - тема настільки взаємовигідна, що за нею варто домовлятися окремо.

"Пропозиції ТВЕЛа вигідніші, ніж Westinghouse. Київ володітиме технологіями і сам вироблятиме паливо. Росії це цікаво, адже Європа схиблена на диверсифікації, і їй можна сказати: ось український виробник, купуйте у нього", - стверджує Мінченко.

"Економічна правда" вже писала про те, наскільки Росія зацікавлена отримати у власність ядерні генеруючі потужності в Україні. Вона може цього досягнути, утворивши спільне підприємство з добудови енергоблоків на українських АЕС.

До того ж, незрозуміло, як уряд зможе гарантувати Москві, що через півроку укладе обіцяні домовленості щодо ядерного палива. Адже будь-яке залучення іноземців до українських проектів вимагає проведення тендера.

Крім того, триває суперечка щодо частки, яку "ТВЕЛ" отримає у майбутньому заводі з виробництва палива. Уряд Тимошенко пропонував, щоб це підприємство було на 100% українським, а інвестиції і технології - російськими. Москва хоче отримати у майбутньому СП 50%, що суперечить українським законам.

"Є рішення РНБО, де чітко вказано: форма власності підприємства з виробництва ядерного палива має бути тільки державною. Обійти закон завжди можна, але я би не хотів, щоб так було", - сподівається Соколовський.

Ресурсна гідроенергетика

Ще одним каналом доступу до дешевої української електроенергії для росіян є участь у реконструкції і будівництві гідроелектростанцій. Такий варіант теж виник під час перемовин, що тривають між Україною та Росією. Його реалізація також вимагає "формалізації" за допомогою тендерної процедури.

Джерела "Економічної правди" не уточнюють, про які проекти іде мова. Однак на це вказує "Енергетична стратегія України на період до 2030 року".

Вона, зокрема, передбачає продовження реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС для подовження їх експлуатаційного ресурсу на 30-40 років, спорудження Канівської гідроакумулюючої електростанції, що дозволить створити маневрові потужності порівняно недалеко від кордонів з Росією, а також спорудження малих ГЕС на Тисі, Дністрі та їхніх притоках.

Таким чином, Росія планує "відігратися" за помилки, допущені в угодах на постачання газу, підписаних Юлією Тимошенко. Причому обміняти вже неактуальні для неї інтереси на перспективні і стратегічні.