Податки: бідні платять за багатих

Президентські перегони в Україні увійшли у найвищу фазу напруження, вирішальними можуть стати 1-2 відсотки переваги. У цій гонці багато державних проблем відсунуто на другий план. Серед них - реформа системи оподаткування.

Державна політика у цій сфері далека від задекларованих партнерських відносин. Сьогодні це ставить під сумнів спроможність наповнення бюджету в обсягах, необхідних для виконання соціальних програм та програм розвитку.

Електронні руки не крали

У період економічної кризи податкові реформи часто розглядаються як ефективний стабілізаційний механізм, при цьому реформаторські кроки можуть забезпечити розвиток економіки і у посткризовий період.

Під час азійської кризи наприкінці 1990-х років складні перетворення у системі оподаткування, ужиті урядом Сінгапуру, дали змогу зупинити економічний спад та знизити витрати для національного бізнесу та іноземних інвесторів.

За рахунок змін у фіскальній та регуляторній політиці Сінгапур, згідно з рейтингом Doing Business, і досі залишається у п'ятірці найпривабливіших економік світу.

Останні дослідження показують, що більш високі ставки податків знижують рівень інвестицій і зменшують чисельність суб'єктів господарювання.

Збільшення ставок на 10 процентних пунктів веде до зменшення рівня ВВП на 2 процентних пункти, а підвищення на 1 процентний пункт ставки податку на доходи зменшує вірогідність відкриття іноземного філіалу на 3 процентних пункти.

Країни ЄС - яскравий приклад реалізації політики, спрямованої на зниження податкового тиску. Так, ставка податку на прибуток підприємств в Італії у 1995 році становила 52,5%, у 2007 році - 37,3%, у Люксембурзі - 40,9% і 29,6%, у Португалії - 39,6% і 26,5% відповідно.

У нових членах ЄС ставки оподаткування також падали. У Польщі та Словаччині - з 40% до 19%, у Болгарії - з 40% до 10%, загалом у ЄС-27 - з 35,3% до 24,5%.

У багатьох країнах запроваджують електронні системи, які дозволяють економити державні фінанси, усувати корупційні схеми, точніше та швидше обробляти дані.

У державах Латинської Америки, які досі мали один із найвищих показників витрачання часу на реєстрацію та сплату податків, за рахунок застосування електронних систем ситуація суттєво покращилася. Крім того, Мексика та Перу спростили процедури сплати податку на додану вартість.

Європейський Союз має більший досвід застосування електронних інструментів у сфері адміністрування податків порівно з країнами Латинської Америки.

Це приносить урядам значні вигоди, оскільки дозволяє зменшувати кількість помилок. Так, у 2009 році у країнах ЄС похибки при обробці електронної інформації становили менше 1%. Для паперових носіїв цей показник складає 20%.

Уряди стимулюють перехід платників на електронні системи. Південно-Африканська республіка не накладає штрафи на операції з оподаткування, що здійснюються в он-лайн режимі, а Франція для підприємців, які використовують електронну систему, запровадила податкові знижки.

Зв'язані одним ланцюгом

Українська система оподаткування за останнє десятиріччя характеризувалася різними епітетами. На думку законодавців, вона повністю відповідає нормам Європейського Союзу, а підприємці та експерти, в основному, її критикують.

Чиновникам не вистачило волі прийняти податковий кодекс, однак, як із рогу достатку, сипалися концепції та стратегії реформування.

Рейтинг Doing Business у 2010 році позиціонує Україну за критерієм "сплата податків" на 181 місці з 183 країн. За цим показником Київ не може зрушити з передостанніх місць вже декілька років поспіль.

В Україні з платників стягується 147 обов'язкових платежів, тоді як у країнах Східної Європи та Центральної Азії - 43 платежі. В Україні на сплату податків компанія витрачає 736 годин на рік, а у названих регіонах - 336 годин.

Інший важливий аспект - законодавча діяльність влади. В останні роки нормативні акти уряду та різних контролюючих органів змінювалися надто часто, що призводило до втрати прибутків компаній, а іноді - і до згортання бізнесу. Останній приклад - ситуація навколо порядку адміністрування ПДВ.

Влітку 2009 року уряд прийняв постанови, якими обмежив права платників: до двох місяців скорочувався термін надання уточнень у деклараціях щодо розміру податкового кредиту, запроваджувалися нові підстави для позапланових перевірок, створювалися засади для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Під час кризи загострилася проблема податкових переплат, і про це говорили навіть на урядовому рівні. Так, у січні 2009 року Віктор Пинзеник, у той час міністр фінансів, звернув увагу на неприпустимість наповнення бюджету за рахунок переплати податків або затримок з повернення ПДВ.

Сума переплат податків і зборів у першому кварталі 2009 року становила 13,8 мільярда гривень, а сума невідшкодованого ПДВ - майже 15 мільярдів гривень. На 1 жовтня сума переплат зменшилася до 10,3 мільярда гривень, але обсяг невідшкодованого ПДВ, навпаки, зріс до 16,2 мільярда гривень.

Але чому бізнес платить податки наперед, чому йде назустріч незаконним вимогам влади? Можливо, його лякає свавілля чиновників, які готові на все заради виконання плану, а може, сам бізнес є частиною тіньових схем.

Така система відносин між чиновниками та підприємцями діє лише в Україні. У європейських країнах бізнесмен вільні кошти скоріше покладе на депозит, а не стане переплатами покращувати показники роботи місцевої податкової інспекції.

Світить чорний список

Влада в Україні обіцяє знизити податки та подолати корупцію, однак реальність інша. Про недосконалість її дій у фіскальній політиці свідчать показники НБУ щодо обсягу готівки поза банками. Не секрет, що саме цей фінансовий ресурс використовується у тіньових та корупційних схемах.

Україна у 2004 році мала співвідношення грошового агрегату М0 - готівка поза банками, до агрегату М2 - М0 плюс депозити у національній та іноземній валютах, у розмірі 33,7%. Порівняно з іншими країнами, це високий показник.

У Росії він складав 29%, в Аргентині - 24,6%, у Нігерії - 20,3%, у Колумбії - 18,2%, в Індії - 16,6%, у Бразилії - 11%, у Туреччині - 6,4%, у Великобританії - 3,1%.

Динаміка співвідношення обсягу готівки поза банками, 2004-2009 роки, %

* - 11 місяців

Лише за рік, з листопада 2008 року до листопада 2009 року, обсяг готівки поза банками збільшився на 6,6 мільярда гривень і становив 147,9 мільярда гривень.

Тіньова економіка - результат корупційних дій між приватним бізнесом та податковими органами. Один із стимулів у цьому сенсі - можливість "економити", якщо розмір хабара менший, ніж обсяг податкових зобов'язань.

В Україні рівень доходів більшості громадян є незначним, тому для цієї категорії питання про сплату хабарів на порядку денному не стоїть. Для потужних корпорацій, навпаки, різниця між хабаром та податковими зобов'язаннями настільки велика, що спокуса "домовитися" виникає дуже часто.

За оцінками Мінекономіки, у другому кварталі 2009 року рівень тінізації української економіки порівняно з першим кварталом не змінився і становив 36% ВВП. Якщо показник "сірої" економіки сягає 35% ВВП, це свідчить, що ухиляння від сплати податків є масовим явищем.

Виникає парадоксальна ситуація: багаті платники існують за рахунок більш порядних платників податків, які не мають значних доходів.

У лютому 2010 року FATF прийматиме рішення щодо повернення України до чорного списку. Підставою для розгляду цього питання є нездатність, на думку експертів FATF, імплементувати до національного законодавства рекомендації цієї організації стосовно боротьби з відмиванням брудних коштів.

Схоже, податкова реформа стає для нового президента питанням номер один.