Українська правда

Мінприроди хоче переділити заново причорноморський шельф

У вітчизняному енергетичному секторі знов утворюється підґрунтя для нового нафтогазового скандалу, на цей раз - у видобувній галузі. Йдеться про події навколо розробки Прикерченської ділянки Чорноморського шельфу, право на яку у квітні 2006 року виборола американська видобувна компанія Vanco International.

Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук заявив, що дочірня компанія Vanco - Vanco Prickerchenska Ltd., - яка сьогодні провадить розробку Прикерченської ділянки, не настільки заможна, щоб освоїти таку велику площу, а це створює вкрай небажану ситуацію заморожування розробки українського шельфу. Філіпчук висловив стурбованість припущенням, що зараз (без участі українських державних органів) ведуться переговори про продаж цього проекту.  

На думку представників Мінприроди, все могло би бути значно краще, якби ділянку площею 10 тис. кв. м розділили на кілька частин по 800-1500 кв. м і вже на них залучати іноземних інвесторів. А за нинішньої ситуації, як сказав міністр, Україна може розраховувати на конкретний результат тільки в дуже далекій перспективі. 

Тож наразі спеціальна міжвідомча комісія має розглянути ситуацію і знайти вихід із неї. А саме - запропонувати Vanco нові умови співпраці, зокрема в частині умов розподілу продукції. Проте якщо спільної мови не знайдуть, уряд може, наприклад, переглянути результати тендера на право розробки Прикерченської ділянки. 

"Ми дамо оцінку тендерним процедурам, виконанню всіх домовленостей, а також тим можливостям, які має компанія для технічного та фінансового забезпечення ефективного використання ресурсів", - сказав Філіпчук. 

Цілком можливо, що для здійснення цих намірів уряду треба буде переглянути чинний договір про розподіл продукції, укладений із Vanco менше півроку тому - в жовтні 2007 року. 

Що кажуть у Vanco 

Хоча в самій Vanco Prickerchenska Ltd. і не чекали таких заяв від Мінприроди, оскільки вважають, що для них немає підґрунтя, судячи з усього, там не збираються бити на сполох або ж здавати свої позиції.  

Як повідомила ЕП віце-президент Vanco Prickerchenska Наталія Гребенюк, компанія має намір тісніше співпрацювати з Мінприроди та іншими держорганами, щоб укладений восени минулого року договір про розподіл вуглеводнів виконувався "повно та неухильно". 

Разом із тим, вона відкинула всі звинувачення у фінансовій чи технічній неспроможності компанії, а також у невиконанні інвестзобов'язань і проведенні переговорів за спиною українського уряду. 

"Vanco Prickerchenska Ltd. має достатні фінансові й технічні ресурси для виконання передбаченої угодою програми робіт і не веде переговорів щодо переуступки третім особам всього проекту або його частини, а також не планує робити цього в майбутньому", - повідомила Гребенюк. 

Вона додала, що такі переговори без участі Кабміну взагалі не можливі, оскільки це забороняє робити ст.26  Закону України "Про угоди про розподіл продукції". 

Як повідомили в прес-службі Vanco Prickerchenska, в компанії припускають, що причиною гніву представників міністерства могла стати недостатня поінформованість. 

Суперечки без кінця 

Суперечки навколо розробки Прикерченської ділянки вже давно не є чимось новим, і, можна сказати, стали традиційними. Досить згадати лише те, що оголошення результатів конкурсу на право розробки цієї ділянки (яке відбулося у квітні 2006 року) також почалося зі сварки між міністрами на виході із залу клубу Кабміну, де відбулося оголошення переможців.  

Присутні чиновники, серед яких були тодішні міністри - палива та енергетики Іван Плачков, економіки Арсеній Яценюк, промполітики Володимир Шандра та інші, - виходячи у фойє, влаштували перепалку, доводячи тодішньому міністру охорони навколишнього середовища Павлу Ігнатенку непрозорість процедури конкурсу. На той час головною претензією, на якій ґрунтувалися звинувачення, стало те, що перемогу здобула саме Vanco - компанія не відома порівняно з іншими учасниками, серед яких були Shell, Exxon Mobil та Hunt Oil.  

Не приховували свого розчарування і самі учасники конкурсу, зокрема присутні на оголошенні представники Чорноморнафтогазу, що сподівався взяти участь у розробці ділянки разом із Hunt Oil. 

Далі почалася тяганина з угодою, яку необхідно було завізувати для початку робіт на ділянці, між Vanco та урядом щодо розподілу продукції. Відразу після конкурсу голова Vanco International Джин Ван Дайк говорив, що її вдасться підписати ще до осені 2006 року. Проте на практиці на це знадобилося півтора року: документ підписали тільки в жовтні 2007 року. Згідно з документом, видобуті вуглеводні мають розподілятися між державою й інвестором у пропорції 30% на 70% - під час розробки площі, і 50% на 50% - під час експлуатації відкритого родовища. Крім того, інвестор повинен сплатити державі 25% податку на прибуток. 

Проте проблеми, що затягнули на доволі тривалий час підписання цього документа, не закінчилися й досі. В процесі обговорення угоди міністерство досить довго з'ясовувало непорозуміння з інвестором, виставляючи зауваження, перелік яких нараховував близько 160 пунктів. З-поміж них були претензії як до пропорцій розподілення продукції, так і до повернення державі майнових прав на відкрите родовище, прав учасників проекту на його комерційну оцінку, визначення термінів та тривалості етапів геологічної розвідки, розробки родовища тощо. Предметом суперечок також стало питання про те, де саме мають пробурити розвідувальні свердловини: на глибоководній чи мілководній частині ділянки. 

В результаті постійних неузгодженостей між інвестором та державою інвестиційні графіки та терміни виконання робіт постійно змінювалися.  

Паралельно державні компанії, що є найбільшими добувачами газу в Україні, наприклад Чорноморнафтогаз (єдина держкомпанія, що видобуває газ на морському шельфі), укладали з іноземними інвесторами договори, що передбачали спільну розробку Чорноморського шельфу. В інформаційному просторі також з'являлися повідомлення, що до видобутку вуглеводнів на Чорному морі може долучитися навіть Газпром.  

Всі ці обставини іноді трактувалися як намагання держави передати ліцензію на Прикерченську ділянку іншим компаніям, зокрема державним. Проте угоду про розподіл продукції все ж підписав уряд Віктора Януковича, і на цій події навіть був присутній президент Віктор Ющенко. 

Однак український уряд так досі й не визначився зі своєю позицією ні стосовно самої Прикерченської ділянки, ні взагалі щодо політики залучення інвесторів на розробку вуглеводневих ділянок Чорноморського шельфу. 

Напередодні заяви міністра Філіпчука про неспроможність Vanco розробляти належну їй ділянку, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко під час свого другого візиту до Брюсселю запросила всіх європейських інвесторів до видобутку вуглеводнів в Україні, заявивши, що наявні родовища експлуатуються та розвідуються неефективно. 

Також вона наголосила, що ті родовища, яких інвестори не розроблятимуть після здобуття прав на них, або ж робитимуть це не досить інтенсивно, будуть повертати у держвласність та заново продавати через аукціони. 

Чи стосуються останні слова прем'єра саме Прикерченської ділянки, сказати складно, проте, судячи з усього, перший досвід України у співпраці з іноземним інвестором щодо розробки глибоководного шельфу може стати досить тривожним сигналом для інших.

уряд Тимошенко Мінприроди Vanco