Примара ревальвації

На відміну від своїх європейських та американських колег, голова Національного банку України (НБУ) Володимир Стельмах публічно виступає дуже не часто. Тому до кожної його заяви прислухаються дуже уважно, шукаючи у ній натяки на плани НБУ.

18 лютого Стельмах заявив, що існують передумови для зміцнення гривні. Багато хто інтерпретував це як плани Нацбанку вже найближчим часом провести ревальвацію гривні стосовно долара. Хоча після схожої минулорічної заяви ревальвації не сталося. Нагадаю, рік тому Стельмах заявив, що існують економічні підстави для зміцнення гривні, проте треба подивитися, як це відіб'ється на секторах економіки.

До фундаментальних причин, які тиснуть на зміцнення гривні в першу чергу, називають значний приплив валюти в країну. Справді, 2007 року, незважаючи на від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі (яке спричиняє необхідність шукати валюту для покриття такого дефіциту), НБУ збільшив свої резерви на 10,2 млрд дол.

Проте цього року ситуація дещо інша: у січні резерви скоротилися на 668 млн дол., а у лютому, за попередніми даними, НБУ принаймні тричі виходив на міжбанківський ринок із продажем валюти. Тобто негайного тиску на гривню немає.

Україна і Туркменістан - дві країни СНД, що за останні три роки не переглядали офіційного курсу місцевої валюти до долара. Більшість інших держав Співдружності  свої валюти зміцнили. Схожа ситуація була і у Центрально-Східній Європі протягом останніх кількох років. У Чехії, Польщі, Угорщині відбулося зміцнення місцевих валют стосовно долара та євро.

Це, разом із тим фактом, що українська гривня - одна з найбільш недооцінених валют у світі, є додатковим стимулом для зміцнення гривні.

І це зміцнення таки відбувається. Хоча офіційний курс "гривня-долар" є незмінним ані на півкопійки із серпня 2005 року, інфляція бере своє. І долар, як і гривня, вже має меншу купівельну спроможність в Україні, ніж рік чи два тому.

Після ревальвації весни 2005 року реальний ефективний обмінний курс (тобто номінальні курси до валют торговельних партнерів із урахуванням інфляції в цих країнах та Україні) майже не змінився - падіння долара до рубля та євро (Росія та ЄС - основні торговельні партнери України) компенсується вищим темпом росту цін у нашій країні. Тобто ситуація з курсом схожа на те, що було після ревальвації 2005 року. У той час, як ситуація з зовнішньоторговельним балансом тяжіє радше до девальвації, а притік капіталу з-за кордону через світову фінансову кризу лишається під питанням.

Значні минулорічні надходження валюти до України відбувалися за умов загального оптимізму щодо розвитку світової економіки в цілому і ринків, що розвиваються, зокрема. Це ставлення суттєво змінилося після серпневої "іпотечної" кризи у США, яка ще не подолана і буде про себе нагадувати цього року.

Раніше банки активно позичали за кордоном. І хоча криза не мала прямого впливу на Україну, вона змусила українські банки шукати альтернативні до зовнішніх запозичень джерела фінансування. Так, у другому півріччі 2007 року нашим банкам стало набагато тяжче виходити з випуском євробондів. У ІІІ кварталі випуск євробондів ще тривав, бо угоди про запозичення укладено ще до кризи, а в IV-му - припинився.

Через це банки активно почали позичати на внутрішньому ринку і значно збільшивши обсяг запозичень у порівнянні з минулим роком.

Як показали коливання світових фондових індексів у січні-лютому 2008 року, минулорічну фінансову кризу досі не подолано. А це означає, що інвестори, найвірогідніше, будуть обережнішими, у тому числі й у позичанні коштів новим економікам, зокрема й Україні.

Недооціненість гривні залишається нашою конкурентною перевагою, так само, як і недооціненість валют інших країн, що динамічно розвиваються, - від Росії до Китаю чи Бразилії. Як показала ревальвація 2005 року, таке зміцнення не лише не зупиняє інфляцію, а навіть не може самотужки пригальмувати її: з квітня до серпня 2005 року інфляція лише прискорювалася.

Не варто забувати і про психологічний чинник. Усі за 7 років відносно жорсткої прив'язки гривні до долара звикли, що курс стабільний. Однозначно сказати, як себе будуть поводити за умов ревальвації економічні агенти - підприємства, населення, інвестори, - не може ніхто. За таких умов "відпускати" гривню треба дуже обережно, впродовж тривалого періоду часу, а не миттєво. Тому, швидше за все, найближчим часом ми не побачимо зміни офіційного курсу гривні  стосовно долара.

Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень