Кому вигідно завести "в тінь" сферу небезпечних відходів під час війни

Українців знову намагаються пошити в дурні, як і десять років тому. Наче й нема в країні війни. Наче в нас не на кону довіра до України всієї світової спільноти.

Такі ж, як посіпаки Януковича, які будували перспективні плани з обкрадання платників податків, теперішні чиновники Міндовкілля не соромляться продовжувати цю справу, підставляючи людей, які довірили їм реалізацію ключової реформи, і поглиблюючи непросту ситуацію з небезпечними відходами.

Мова йде про шахрайські схеми, які не вперше "випивають" з бюджету мільярди гривень, що буцімто йдуть на очищення України від небезпечних відходів.

Чи уявляє пересічний українець, яка кількість небезпечних відходів продукується в Україні щодоби, що з ними відбувається далі і чому вони такі небезпечні?

Промислові, лікарняні, фармацевтичні, будівельні відходи загрожують життю та безпеці довкілля. Їх не можна видаляти стандартним способом, викидаючи в бак. Законодавство забороняє тривале (в окремих випадках понад 24 год) зберігання або незаконне транспортування таких відходів без дозвільних документів.

Для цього потрібна спеціальна ліцензія, яку видає Міндовкілля після перевірки відповідності матеріально-технічної бази технологічним вимогам. Фахівці мають переконатися, що обладнання для утилізації відповідає встановленим вимогам. На початку реформи управління відходами (2022 рік) ми мали такі вихідні дані.

1. За даними проєкту Ареna-2, за рік в Україні утворюється близько 498 тис тонн небезпечних відходів – 1 300 тонн щодня, 12,2 кг на кожного українця.

Державна екологічна інспекція не має точних даних про об’єми медичного сміття. Відомо тільки, що в "доковідні" часи його було 98 тис тонн, у 2021 році – 139 тис тонн. Тут мова йде лише про правильно зібрані медичні відходи, які вдається облікувати. Ще понад третину обсягу такого сміття утилізують "у неналежний спосіб" – просто викидають на стихійні звалища просто неба. Це виклик.

2. Є величезне бажання в команди реформаторів подолати ринок "чорних ліцензіатів", щоб відходи не їхали в лісосмуги і не прикопувалися в ярах, а справді їхали на переробку та утилізацію. Це плюс, бо вигідно кожному українцю.

3. Щоб вирішити це завдання, Міндовкілля до липня 2023 року мало опублікувати нові ліцензійні умови (вимоги до учасників ринку) та почати перевірку ліцензіатів.

9 липня 2022 року був опублікований закон "Про управління відходами", який через рік набув чинності. За цей час Міндовкілля мало напрацювати підзаконні акти, без яких жоден закон не починає працювати, а лише поглиблює кризу.

Тобто в середині 2023 року всі учасники ринку – утворювачі (лікарні, транспорт, промислові підприємства) та ліцензіати (понад 200 підприємств) – мали б отримати чіткі правила та механізми, які б зробили євроінтеграційний закон проривним і наблизили омріяну кругову економіку. Проте дива не трапилося.

Ці умови уряд схвалив з пʼятимісячною затримкою та з порушенням гарантованих строків для підготовки, передбачених законом "Про ліцензування видів господарської діяльності". Через це для "переліцензування" (отримання нових ліцензій) залишилося кілька тижнів замість пів року. Уже 9 січня з порушенням закону із сайту центрального органа влади зник реєстр ліцензіатів.

До лютого не лишилося жодного ліцензованого підприємства, яке могло б законно приймати небезпечні відходи на утилізацію. Ринок припинив роботу. Якщо 1 300 тонн на день помножити на 21 день січня, вийде близько 27 300 тонн небезпечних відходів, які опинилися "в тіні" лише за перший місяць року.

У цій ситуації було б логічно не поглиблювати кризу, повернути реформу на законні рейки і змінами до постанов уряду повернути субʼєктам господарювання законний період для приведення своєї діяльності відповідно до нових вимог. Однак Міндовкілля не просто порушує закони та демонструє халатну бездіяльність, а й підігрує монополізації ринку небезпечних відходів.

Асоціація професіоналів довкілля PAEW зафіксувала тендерні закупівлі суб’єктами господарювання без ліцензії на управління небезпечними відходами в період з 9 січня до 1 лютого 2024 року. Водночас саме їм видані перші ліцензії.

Як можна було законно виграти стільки тендерів з 9 січня до 1 лютого, не маючи відповідних документів? А тепер головне питання: як у боротьбі з "чорними ліцензіатами" допоможе монополізація ринку і куди поїдуть відходи?

Як монополістом при прямому сприянні Міндовкілля стає компанія, яку за результатами перевірки ДЕІ мали позбавити ліцензії ще у 2021 році, і чому такі різні результати перевірок, які здійснюють органи з однієї сфери?

Міндовкілля почало перевірки із запізненням. Підставою для відмови в наданні гарантованого законом "Про ліцензування видів господарської діяльності" мінімально передбаченого двомісячного терміну на приведення суб’єктами своєї діяльності у відповідність до нових ліцензійних умов Міндовкілля називало те, що "матеріально-технічна база здобувачів ліцензії у більшості випадків (80% від поданих заяв) не відповідає технологічним вимогам до провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами".

Це офіційно зазначається в листах чиновників народним депутатам.

Така заява Міндовкілля як органу, який сам контролював дотримання ліцензійних вимог у 2020-2023 роках, у тому числі щодо матеріально-технічної бази ліцензіатів, звучить цинічно. Варто зазначити, що Міндовкілля регулярно перевіряє дотримання вимог ліцензійних умов суб'єктами господарювання.

Так було і в 2020-2023 роках, у тому числі на підставі доручення премʼєр-міністра від 20 серпня 2020 року №33985/16/1-20 та розділу 2 протоколу №69 засідання Кабміну від 17 серпня 2020 року Міндовкілля надана така інформація.

Аналіз заходів державного нагляду (контролю) Міндовкілля за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами дає підстави стверджувати таке.

1. Майже 50% перевірених ліцензіатів пройшли перевірку без порушень, у тому числі стосовно матеріально-технічної бази.

2. У більшості випадків порушення були усунуті, оскільки за період з 2020 року по 2022 рік були анульовані лише дві ліцензії.

Такі результати контролю і посилання, що матеріально-технічна база здобувачів ліцензії не відповідає технологічним вимогам до провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами є взаємовиключними.

Чергові питання до Міндовкілля в цьому випадку теж риторичні. Чому такі різні результати перевірок, які здійснює один і той же орган? Чому відсутні заходи реагування на подання іншого підзвітного контрольного органу?

Можу однозначно стверджувати, що Міндовкілля знівелювало реформу управління відходами і довіра до нього втрачена. В умовах війни це саботаж. Сподіваюся, що на поставлені Міністерству довкілля запитання дадуть відповідь АМКУ та ДБР. Разом з тим, важливо запропонувати невідкладні рішення.

1. Україна потребує негайного розблокування ринку управління небезпечними відходами, дотримання гарантованого законами "Про управління відходами" та "Про ліцензування видів господарської діяльності" строку для підготовки та приведення діяльності суб’єктів у відповідність до нових норм законодавства і можливості отримання нової ліцензії, надання здобувачам ліцензії та утворювачам відходів достатнього часу для проведення тендерних закупівель на надання відповідних послуг у сфері управління небезпечними відходами та укладання відповідних договорів з можливістю обрання суб’єктів з реєстру.

2. Запобігання подібним діям "щодо реалізації реформ" та вжиття заходів щодо порушення Міндовкілля термінів закону і прав суб'єктів господарювання.

3. Надання публічної оцінки діям відповідальних посадових осіб, їх відповідності займаним посадам у зв'язку з кричущими порушеннями, помилками спеціалістами Міндовкілля під час здійснення перевірок матеріально-технічної бази та складання відповідних актів, проведення службових розслідувань.

4. Залучення Антимонопольного комітету України, вжиття заходів щодо унеможливлення монополізації ринку, проведення відповідної перевірки.

5. Розробка та реалізація спеціальних механізмів, кредитних та інвестиційних програм для посилення матеріально-технічної бази переробників та утилізаторів.

Імітування реформ – надто велика розкіш і ціна цьому буде надто високою.