Рука допомоги на сто мільйонів

Цього року з державного бюджету планують виділити 100 млн грн на стимулювання самозайнятості безробітного і малозабезпеченого населення. 

Почалося масштабування досвіду пілотного проєкту "Рука допомоги", реалізацію якого ми координували у 2016-2019 роках. 

Проєкт Мінсоцполітики, реалізований в рамках проєкту "Модернізація системи соціальної підтримки населення України" за підтримки Світового банку, виявився чи не найуспішнішим соціальним проєктом за всю історію незалежності, оскільки вперше не давав бідним гроші на проїдання, а надавав людям можливості самостійно їх заробляти. 

Безробітному отримувачу соціальної допомоги пропонують безвідсотковий кредит на три роки для оплати обладнання і матеріалів, необхідних для заснування власної справи. 

При цьому сума до повернення зменшується на розмір сплачених за ці три роки податків та соціальних внесків. 

А якщо новостворений підприємець ще й працевлаштував у себе двох безробітних за направленням служби зайнятості, кредит можна не повертати зовсім. 

Максимальний розмір безвідсоткового кредиту у цьому році – 97 500 грн. Думаю, багато людей, які не належать до малозабезпечених, не відмовилися б від таких умов.

Коли ми п’ять років тому розпочинали цей пілотний проєкт, було багато скептиків. Довготривалі безробітні не здатні до підприємницької діяльності. Отримане обладнання буде розпродане, а гроші витратять на особисте споживання. 

Люди не відмовляться від субсидій і допомоги по малозабезпеченості заради примарної можливості стати підприємцем. Це – лише незначна частина заперечень і застережень, які нам довелося почути перш за все від чиновників, які і мали реалізовувати проєкт з боку влади. 

Спочатку здавалося, що песимісти праві. Люди звикли будь-яку державну ініціативу розглядати як чергову спробу їх ошукати – позбавити соціальних виплат, субсидій тощо. 

Тож спочатку довіри до проєкту не було, адже всі добре знали, де буває безкоштовний сир. Все почало змінюватись, коли першопрохідці, готові ризикнути, – а вони є у будь-якій соціальній групі, –- наважились на зміни, розробили і захистили бізнес-плани, зареєстрували підприємства, отримали обладнання і почали працювати. 

Їх ми буквально за руку водили по кабінетах, консультували, проводили по всіх етапах побудови бізнесу. 

Перші зароблені гроші, перші клієнти, робота на себе з ранку до ночі, – ми були поруч, поділяли радощі від успіхів і допомагали вирішувати проблеми. Лише коли з’явилися історії успіху цих перших, люди повірили у проєкт. 

У трьох пілотних областях – Харківській, Полтавській та Львівській – почали подавати заявки на участь у проєкті навіть ті, хто був спершу дуже скептично налаштований. 

Дзвонили люди з інших регіонів, просили включити їх до проєкту, велику зацікавленість виявляли представники органів місцевої влади. 

На сьогодні більшість малозабезпечених з понад 230, які стали підприємцями завдяки "Руці допомоги", вирішили свої невідкладні життєві проблеми (придбали або розширили житло, фінансують навчання дітей, подорожують тощо) та продовжують розвивати бізнес. 

Вони вже сплатили близько 12 млн гривень податків та єдиних соціальних внесків, що складає понад 80% отриманих для старту підприємництва державних коштів. 

Понад 80% учасників повернули мікрокредити в повному обсязі. Інші – ще продовжують повертати кредити. Люди, яких держава раніше утримувала за свій кошт вже працевлаштували близько 160 осіб. 

Видатки держави на безвідсоткове кредитування окупилися за рахунок податків, соціальних внесків, новостворених робочих місць. Бюджет продовжує отримувати податкові надходження. Більше того, новим підприємцям вже не треба щомісячно виплачувати допомогу по малозабезпеченості. 

Сьогодні такі можливості стають доступними для мешканців всієї країни, а не лише пілотних регіонів. 

Провайдерами реалізації цих можливостей мають стати менеджери територіальних громад, які зацікавлені у розвитку підприємництва, створенні нових робочих місць, поповненні місцевого бюджету податками. 

Я не очікую повторення нечувано успішних показників пілотного проєкту. Адже кожен його учасник мав якісне супроводження і доступ до консультацій у режимі онлайн. Навряд чи усі громади зможуть забезпечити такий же рівень підтримки. 

Але навіть з дещо меншим ККД бюджетна програма здатна буквально перевернути Україну. Перш за все патерналістську Україну – тих наших громадян, які чекають від держави вирішення власних проблем. Таких вистачає в усіх вікових категоріях. 

По суті, в режимі інкубатору для найбільш вразливого населення – малозабезпечених безробітних – починається поповнення тонкого прошарку українського середнього класу. 

Дуже важливо, що механізм передбачає взаємні зобов’язання сторін – держава надає гроші на суперпільгових умовах, а людина бере відповідальність за себе і родину у власні руки. І відповідає за повернення коштів –податками або грошима. 

Практика свідчить, що така схема взаємної відповідальності значно ефективніша за так звані гранти на розвиток малого бізнесу, коли усі ризики несе грантодавець (держава або благодійники), а відповідальність отримувача – мінімальна. 

Навіть у "Руці допомоги" ми мали випадок, коли учасник отримав оплачену техніку і спробував її продати. Були і випадки, коли безробітні розглядали проєкт, як чергову державну "годівницю" і надавали бізнес-план, що передбачав закупівлю новенького айфону, начебто конче необхідного для ведення бізнесу. 

Тому таким важливим є етап попереднього відбору кандидатів на участь у новому бюджетному проєкті. Інфантильних або просто безвідповідальних претендентів буде багато. 

Проста арифметика свідчить, що сто мільйонів гривень дозволять у цьому році створити до тисячі нових малих бізнесів по всій Україні. 

Якщо територіальні громади будуть активно використовувати нові можливості, охочих взяти у бюджетній програмі буде значно більше. 

Ми прогнозуємо не менше двадцяти тисяч потенційних учасників у найближчі роки, виходячи з кількості безробітних, зокрема, довготривалих, і загальної економічної ситуації в країні. Тож, цілком вірогідно, що у 2023 році державі доведеться збільшити фінансування.

Я регулярно спілкуюся з керівництвом органів зайнятості населення у трьох областях, в яких проходило пілотування "Руки допомоги". Фахівці кажуть, що у громадах, де працюють учасники проєкту, нова бюджетна програма буде затребувана.

В той же час деякі керівники громад, чиновники з непілотних регіонів вже починають повторювати мантри п’ятирічної давнини про те, що безробітні малозабезпечені не здатні до ведення бізнесу, що ніхто не відмовиться від гарантованих державних виплат і так далі. 

Тож, можливо, вирішальну роль у перетворенні безробітних на підприємців зіграє здатність місцевої і державної влади провести грамотну консультаційну та комунікаційну кампанії з цільовими аудиторіями, до яких, крім безробітних малозабезпечених, входять і немотивовані чиновники. Зразок у них є – у 2016-2019 роках ми такі вже проводили.