Що змусить бізнес платити податки сповна?
Податок на виведений капітал має більше переваг, ніж недоліків. Нова модель знижує рівень втручання держави в економіку та спрощує ведення бізнесу.
Існує запит на капітальний ремонт системи оподаткування прибутку підприємств.
Податкові системи країн колишнього СРСР молоді та відносно мобільні поряд із своїми аналогами у розвинених країнах.
Конструкція корпоративного податку (податку на прибуток) у деяких країнах існує з початку минулого століття, обумовлюючи вкрай консервативний та обережний підхід до радикальних змін податкового ландшафту.
Однак навіть за такого підходу класична застаріла система оподаткування прибутку компаній вимагає капітального ремонту з огляду на широкі можливості для, насамперед, великих транснаціональних корпорацій, використання складних схем податкового планування за для уникнення від сплати податку.
За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в результаті схем агресивного податкового планування країни світу втрачають щорічно від 100 млрд дол до 240 млрд дол податкових надходжень.
Агресивне податкове планування — це схеми, коли прибуток виводиться з-під оподаткування або перерозподіляється з країн з високим рівнем оподаткування, де цей прибуток створюється, в країни з низьким рівнем оподаткування.
У той же час спроба виправити зламану податкову систему через "План ОЕСР/G20 BEPS", до якого Україна приєдналася на початку 2017 року, зовсім не означає рішення податкових проблем країн, що розвиваються.
Так, представники неурядової організації ActionAid переконані, що план занадто перевантажений і рясніє складними процедурами, включаючи тягар доведення позиції в судах та переговорах з урядами інших країн.
Це ставить менш забезпечені ресурсами держави у невигідне становище. Пакет BEPS сумарно становить близько 2,5 тис сторінок, що навряд чи зробить життя українських платників податків і податкових органів простішим.
Одночасно економічна відсталість пострадянських економік спонукає уряди на пошук інших, менш коштовних дравейрів, що дозволять розвиватися швидше.
Символічно, що вже четверта країна з пострадянського простору скасовує використання як об'єкта оподаткування бухгалтерського прибутку і переходить до оподаткування розподіленого прибутку. Поряд з Естонією і Грузією, що впровадили податок на виведений капітал (ПнВК) у 2004 та 2017 роках, Литва і Україна заявили про наміри реалізувати такий перехід з початку 2018 року.
На які результати можна очікувати? За розрахунками Tax Foundation (США) податкова система Естонії третій рік поспіль оголошується найбільш конкурентоспроможною в Організації економічного співробітництва та розвитку.
Такий успіх обумовлений позитивними особливостями податкового кодексу країни, два з яких базуються на оподаткуванні лише розподіленого прибутку.
"По-перше, країна має 20-відсоткову ставку податку на прибуток підприємств, яка застосовується лише до розподіленої прибутку. По-друге, у неї є фіксований 20-відсотковий податок на індивідуальний дохід, який не стосується особистих доходів від дивідендів", — свідчить International Tax Competitiveness Index-2016.
Чому це потрібно Україні? У разі запровадження моделі оподаткування розподіленого прибутку спростяться умови ведення бізнесу, зникне необхідність суцільного податкового контролю фінансового результату, знизиться податкове та адміністративне навантаження на бізнес, знизиться рівень корупції та дискреції.
Зараз є 100 тис активних платників податку, яких перевіряють фіскальні органи, а буде лише 5 тис. Крім того, зростуть інвестиції в економіку, з'явиться стимул для іноваційного переоснащення та оновлення основних засобів компаній.
Бізнес сам вирішуватиме, коли і скільки платити до бюджету, зникне необхідність оптимізувати базу оподаткування, зокрема, через офшорні схеми, зросте капіталізація компаній, що збільшить можливості для зовнішнього кредитування.
Зрозуміло, що будь-яка трансформація має й недоліки: нові правила потребують адаптації бізнесу та контрольних органів, модель дозволяє штучно обмежувати розподілення прибутку та, як наслідок, уникати оподаткування, а доходи бюджету можуть знизитися на 25-30 млрд грн за перший рік після впровадження.
Хоча рівень податкових надходжень до бюджету буде поновлений і, можливо, навіть збільшений у середньостроковому періоді — через три-чотири роки.
Отже, переваг від запровадження податку на виведений капітал значно більше, ніж недоліків. Нова модель знижує рівень втручання держави в економіку, спрощує умови ведення бізнесу, консолідує ресурси задля майбутнього переоснащення.
Впровадження цієї моделі будує майбутній потенціал стратегічної конкурентної переваги для України, формує перспективу відновлення української економіки.
Процес не є простим і викликає спротив деяких представників політичної еліти та частини олігархічного бізнесу, який регулярно користується офшорними схемами.
Слід визнати, що цим людям за останні два роки вдалося провалити земельну реформу, дискредитувати приватизацію та суттєво загальмувати процес ліквідації податкової міліції. Наразі у них нове завдання.
Хоча політичне рішення про впровадження ПнВК ухвалене ще в жовтні 2017 року, ці групи затягують процедури узгодження відповідного законопроекту в органах виконавчої влади. Сподіваюся, що реформатори у владі, громадянське суспільство та представники чесного бізнесу не дозволять провалити проект.